Розрахунок насадкових абсорберів

Метою розрахунку насадкових абсорберів є визначення діаметру (перетину) апарату; визначення висоти насадки (а також висоти апарату); визначення гідравлічного опору апарату.

Розрахунки характеристик насадкових абсорберів виконують в наступному порядку:

1. Визначають кількість компонентів відхідних газів, початкові і кінцеві концентрації забруднювачів в обох фазах, витрату поглинача.

2. Будують графіки рівноважної і робочої лінії процесу, для чого спочатку концентрації вловлюваної речовини виражають в частках від кількості постійних компонентів - інертної частини газового потоку по газовій фазі і чистого поглинача по рідкій фазі. За дослідними даними будують рівноважну і робочу лінії процесу абсорбції.

3. Визначають рушійну силу масопередачі. Рушійні сили підраховують за концентраціями забруднювачів в газовій і рідкій фазах на вході і виході з абсорберу, як різницю між дійсною концентрацією забруднювача в даній фазі і рівноважною з контактуючою фазою. Останню знаходять за лінією рівноваги або за конкретним рівнянням лінії рівноваги.

Середні рушійні сили процесу абсорбції розраховують, виходячи з моделі ідеального витіснення, за виразом:

, (6.99)

Або

, (6.100)

де ΔY_б(м),ΔХ_б(м),– більші (менші) рушійні сили процесу відповідно за газовою і рідкою фазами.

4. Визначають робочу швидкість газового потоку. Тип насадки підбирають виходячи з умов забезпечення достатньої площі поверхні масовіддачі різноманітних характеристик насадок.

Робочу швидкість газу w_г приймають залежно від технічних, експлуатаційних, економічних та інших чинників. Звичайно вона перевищує половину швидкості початку захлинання шару насадки:

w_г=(0,75…0,9)w₀. (6.101)

Для рідин, які утворюють піну:

w_г=(0,3…0,49)w₀. (6.102)

При цьому швидкість газу, віднесена до вільного перетину апарату, дорівнює 0,5-1,0 м/с і більше.

Швидкість газу при захлинанні обчислюють з рівняння

, (6.103)

де w₀ – швидкість газового потоку при захлинанні, м/с; f – питома поверхня насадки, м²/м³ ; ρ_г – густина газу, кг/м³; ρ_р– густина рідини, кг/м³; ε_с –вільнийоб'єм насадки, м³/м³; μ_р – в’язкість рідини, Па·с; μ_в– в’язкість стандартної рідини(води), Па·с; G,L витрати газу і рідини відповідно, кг/с; А, В – коефіцієнт, який приймається залежно від типу насадки.

Діаметр абсорбера D_a розраховують з рівняння витрат для газової фази за робочою швидкістю w_г і об'ємною витратою газу в колоні V_c

. (6.104)

Потім вибирають найближчий діаметр D_a з нормалізованого ряду діаметрів колон і уточнюють робочу швидкість w, яка не повинна перевищувати 70-85 % від w₀.

5. Визначають щільність зрошування.

Під щільністю зрошування q_зр розуміють об'ємну витрату поглинаючої рідини, що приходиться на одиницю площі перетину колонного абсорбера, м³/м²·год:

, (6.105)

де L – масові витрати рідини в колоні, кг/год.

6. Визначають коефіцієнти масовіддачі.

Коефіцієнт масовіддачі в газовій фазі β_уу абсорберах з регулярною насадкою знаходять зі співвідношення:

(6.106)

(6.107)

де Nu_г – дифузійний критерій Нуссельта для газової фази; критерій Рейнольдса для газової фази в порах насадки; – дифузійний критерій Прандтля для газової фази; μ_г – динамічний коефіцієнт в'язкості газу, Па·с; h – висота елементу насадки, м; d_е – еквівалентний діаметр насадки, D_г – коефіцієнт дифузії вловлюваного компоненту в газовій фазі, м²/с.

Значення Nu_г для апаратів з неврегульованою насадкою (насипом), при величинах Re від 10 до 10 000 можна знайти за рівнянням:

. (6.108)

Коефіцієнт масовіддачі в рідкій фазі β_х може бути знайдений з співвідношення

, (6.109)

де Nu_рдифузійний критерій Нуссельта для рідкої фази; D_р – середнє значення коефіцієнту дифузії за вловлюваними компонентами в рідкій фазі, м²/с; – приведена товщина рідкої плівки, м; – критерій Рейнольдса для рідкої фази в насадці; – дифузійний критерій Прандтля для рідкої фази; ψ – коефіцієнт змочуваності елементів насадки.

Коефіцієнти дифузії в газовій D_r і рідкій фазах D_р залежать від властивостей компоненту, що дифундує і середовища, в якому відбувається дифузія, а також від температури і тиску процесу.

У довідкових таблицях наводяться коефіцієнти дифузії D₀ в газах при температурі Т=273 К і абсолютному тиску Р₀=^:1,01·10⁵ Па.

При інших температурах Т і тиску Рвін визначається за формулою:

. (6.110)

За відсутності експериментальних даних для визначення коефіцієнту дифузії газу А в газі В при абсолютній температурі Тіабсолютному тиску Р користуються наступною залежністю:

, (6.111)

де v_A, v_B – мольний об’єми газу при 20°С; М_А, М_В – молярні маси газів А і В.

Для наближеного визначення коефіцієнтів дифузії в рідинах при 20°С можна користуватися формулою:

, (6.112)

де μ_р динамічний коефіцієнт в’язкості рідини, Па·с; v_A, v_B – мольні об’єми розчиненої речовини и розчинника; М_А, М_В – молярні маси розчиненої речовини и розчинника; А₁, В₁– коефіцієнти, які залежать від властивостей розчиненої речовини и розчинника.

Коефіцієнт дифузії газу в рідині D_рг, пов'язаний з коефіцієнтом дифузії D_р наступною наближеною залежністю:

, (6.113)

в якій температурний коефіцієнт може бути визначений за емпіричною формулою:

, (6.114)

де ρ_р – густина рідини , кг/м³.

7. Визначають коефіцієнти масопередачі.

Коефіцієнти масопередачі в рідкій К_x і газовій Кyфазах знаходять, складаючи коефіцієнти масовіддачі β_xі β_у , за принципом адитивності:

(6.115)

(6.116)

де m – коефіцієнт у рівнянні лінії рівноваги.

8. Визначають поверхню масопередачі.

Поверхню масопередачі знаходять з основного рівняння масопередачі:

. (6.117)

Потік маси речовини з газової фази в рідку М визначають за рівнянням матеріального балансу:

. (6.118)

9. Визначення висоти абсорберу. Необхідну висоту насадки Н, м розраховують за співвідношенням:

, м. (6.119)

Для розрахунків параметрів масопередачі в насадкових колонах часто використовують співвідношення, яке зв’язує висоту насадки Н в колоні з числом і висотою одиниць переносу:

, (6.120)

де S – площапоперечного перетину апарату, м².

Величина _p є зміною робочих концентрацій на одиницю рушійної сили і називається числом одиниць переносу.

Робоча висота апарату Н дорівнює добутку числа одиниць переносу на висоту одиниць переносу:

. (6.121)

При проектуванні масообмінного устаткування застосовують наступні методи визначення числа одиниць переносу:

– метод графічної інтеграції ;

– графічний метод;

– метод чисельної інтеграції.

При використанні методу графічного інтегрування ( рис.6.16) будують залежність (рис. 6.16).

Рисунок 6.16 – Залежність

Потім визначають площу f обмеженукривою, віссю абсцис, Y₁ і Y_2, які є межами інтеграції. Число одиниць переносу визначають за рівнянням:

, (6.122)

де m₁ – число одиниць Y в 1 мм по осі абсцис; m – число одиниць в 1 мм по осі ординат.

При графічному методі визначення числа одиниць переносу здійснюють наступні стадії (рис 6.17):

– будують діаграму Y-X;

– зображують робочу лінію АВ;

– наносять лінію рівноваги ОС;

– проводять середню лінію MNчерез точки, які ділять навпіл відрізки ординат між робочою лінією і лінією рівноваги;

– будують ламану лінію між робочою і рівноважною лініями точки В, яка характеризує кінцевий стан газу, проводять лінію BD до перетину з середньою лінією і продовжують її до точки Е, причому відрізок BD дорівнює відрізку DЕ; потім з точки Е відновлюютьперпендикуляр ЕF до перетину з робочою лінією і ставлять точку F, відрізок FЕ показує зміну концентрації газу, яка відповідає одній одиниці переносу, (сходинка ВЕF); продовжуючи аналогічну побудову сходинок до початкового стану газу (точка А) визначають число одиниць переносу; остання сходинка РА береться за повну сходинку.

Графічний метод забезпечує задовільні результати, якщо лінія рівноваги близька до прямої.

Рисунок 6.17 – Визначення числа одиниць переносу графічним методом

При застосуванні методу чисельної інтеграції послідовно виконують наступні дії (рис.6.18):

– будують діаграму Y-X, робочу лінію АВ, рівноважну лінію ОС;

– робочу лінію АВ ділять на два рівні відрізки АМ=МВ.

Вертикальні відрізки між робочою лінією АВ і лінією рівноваги ОС, проведені з точок стану газу на початку і в кінці процесу (точка А і точка В), а також з середньої точки М, яка вказує значення рушійної сили процесу. Із рис 6.18 видно, що:

. (6.123)

Число одиниць переносу дорівнює:

. (6.124)

Середня рушійна сила процесу Δ_ср дорівнює:

. (6.125)

Рисунок 6.18 – Визначення числа одиниць переносу методом чисельного інтегрування

10. Визначають гідравлічний опір абсорбера. Величину гідравлічного опору мокрої (зрошуваної насадки) ΔР, Па, визначають із співвідношення:

, (6.126)

де – гідравлічний опір сухої насадки, Па; с –коефіцієнт, який залежить від характеристик насадки;

, (6.127)

де n – коефіцієнт, значення якого залежить від типу насадки:

а) керамічні кільця Рашига (насипом):

– 50 мм, n=51·10^-3;

– 100 мм, n=33·10^-3;

б) керамічні кільця Палля:

– 50 мм, n=35·10^-3;

– блоки, n=42·10^-3.

Гідравлічний опір сухої насадки, визначається зі співвідношення:

, (6.128)

де λ – коефіцієнт гідравлічного опору, який залежить від характеристик насадки і режимів руху потоків; d_е – еквівалентний діаметр насадки, м.

Для визначення коефіцієнтів гідравлічного опору насадки можна використовувати наступні співвідношення:

, (6.129)

для кільцевих насадок, насипом:

а) при ламінарному русі газу (Re_r<40):

; (6.130)

б) при турбулентному русі газу (Re_r>40):

. (6.131)

Приклад 18. Спроектувати насадковий абсорбер для вловлювання аміаку з повітря в неізотермічних умовах, якщо кількість повітряної суміші, що надходить, складає 10 000 м³/год. Початковий вміст аміаку в повітрі у_н= 5 % об., кінцевий –
у_к= 0,27 % об., вміст аміаку у воді, яка надходить на абсорбцію дорівнює х_н=0,2 % мас., питома витрата поглинача l = 1,18 кг/кг, температура води, що надходить 20°С. Молекулярна маса аміаку
17 кг/кмоль, повітря – 29 кг/кмоль, води – 18 кг/кмоль. Розрахунок висоти насадки провести за числом і висотою одиниць переносу.

Кількість повітря складає (за нормальних умов):

м³/год,

чи

кг/год.

Витрати води складають:

кг/год.

Визначаємо відносний масовий склад газової фази (величини тисків замінюємо на пропорційні їм об'ємні концентрації):

. (6.132)

На вході в абсорбер:

На виході:

Кількість поглинутого аміаку складає:

кг/год

Визначимо концентрацію аміаку у воді, що надходить на абсорбцію (у масових одиницях):

Кінцева концентрація аміаку у воді:

Визначимо діаметр абсорбера за рівнянням витрат:

. (6.133)

З цією метою розрахуємо швидкість повітряного потоку в абсорбері при режимі емульгування:

. (6.134)

Як насадку вибираємо кільця Рашига разміром (50х50х5) мм, які розміщені насипом.

Характеристики насадки: f = 90 м²/м³, ε = 0,785, d_e= 0,035 м.

Характеристики поглинача (вода):

ρ_р=1000 кг/м³, μ_р=1,0 мПа·с.

Густина повітряної суміші ρ_г= 1,2 мг/м³.

Коефіцієнти А=-0,073, В=1,75.

. (6.135)

Звідси отримаємо швидкість захлинання насадки w₀=2,65 v/c. Розрахункова швидкість газу в апараті w=0,75, w₀=2,0 м/c.

Визначаємо діаметр абсорберу:

м.

Приймаємо діаметр апарату рівний 1,4 м. Площа поперечного перетину асорберу м².

Уточнюємо робочу швидкість газу при вибраному діаметрі абсорберу:

м/с.

Визначимо середню щільність зрошування насадки q_op, також обчислимо мінімальну щільність зрошування насадки:

м³/м²·год.

Для насадкових абсорберів мінімальну ефективну щільність зрошування визначають за співвідношенням:

. (6.136)

Для вибраного типорозміру насадки:

м³/м²·год.

Оскільки q_op > qmin, q_op приймаємо за розрахункову величин.

Висоту робочої частини визначаємо за рівнянням:

. (6.137)

Для визначення числа одиниць переносу N_у використовуємо графічний метод. В координатах Y-X побудуємо робочу і рівноважну лінії.

Рівняння робочої лінії:

На діаграмі Y-X (рис. 6.18) проводимо графічну побудову робочої лінії протиточної абсорбції, яка проходить через точки А(Y_n, X_k), B (Y_k, X_н ).

Рисунок 6.18 – Робоча лінія і лінія рівноваги для абсорбції аміаку водою

Для побудови рівноважної лінії використовують графічну методику:

– вибираємо інтервал для X=0,002-0,03, починаючи з Х=0,03 з кроком 0,005;

– для кожного значення X визначаємо температуру рідини:

, (6.138)

де q_д=2070·10³ Дж/кг – диференційна теплота розчинення аміаку в межах зміни концентрації (Х-Х_п); с = 4190Дж/кг – теплоємність розчину (води),

– визначаємо відповідні величини Е;

– визначаємо для кожної t і X за формулою:

, (6.139)

де Р – тиск в системі, Па.

Результати розрахунку зводимо в таблицю 6.20 Отримані значення Х і Y використовуємо для побудови лінії рівноваги на діаграмі Y-Х на рис. 6.18.

Таблиця 6.20 – Дані для побудови кривої рівноваги

Х	0,002	0,005	0,01	0,015	0,02	0,025	0,03
t, °C		21,5		28,9	28,9	31,4	33,9
E, мм рт. ст.
Y	0,0009	0,0025	0,0057	0,0097	0,0147	0,0212	0,0284

На практиці широко застосовується графічний метод визначення числа одиниць переносу шляхом побудови робочої лінії і лінії рівноваги, а також допоміжної лінії, яка ділить ординати між ними навпіл. Число вписаних сходинок дорівнює числу одиниць переносу.

На діаграмі Y-Х (рис. 6.19), проводимо середню лінію через точки, які ділять навпіл відрізки ординат між робочою лінією і лінією рівноваги. Будуємо ламану лінію між робочою і рівноважною лініями з точки В, яка характеризує кінцевий стан газу.

Як видно з рис. 6.19 N_y=6,85.

З метою визначення висоти одиниці переносу для газової фази h_y скористаємося рівнянням:

; (6.140)

, (6.141)

де W_г – масова швидкість газу в перетині абсорберу, кг/м²·с;
μ_г= 0,018·10^-3– коефіцієнт динамічної в'язкості газу-носія, Па·с ;
G = 12 300/3 600 = 3,33 кг/с – масова витрата газової фази;
S_а= 1,54 м²– поперечний перетин апарату; ρ_г= 1,29кг/м³– густина газової фази; D_г – коефіцієнт дифузії аміаку в повітрі, м²/с.