Соціально-психологічні методи управління персоналом
Соціально-психологічні методи – це способи реалізації управлінської дії на персонал, які грунтуються на використанні закономірностей соціології і психології. Сутність цих методів зводиться до дії на особистість і колектив з метою формування у них установок відносно їх трудової діяльності і творчої активності. Ці методи спрямовані також на реалізацію соціальних і психологічних запитів організацій і їх персоналу: роль і статус особистості, робочі групи, психологічний клімат, етика поведінки і спілкування.
Соціально-психологічні методи менеджменту включають соціальні, які спрямовані на групи людей і їх взаємодію в процесі праці (зовнішній світ особистості), і психологічні методи управління, які спрямовані на особистість конкретного працівника (внутрішній світ людини).
Соціальні методи управління. Ця група методів управління є системою способів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат в колективі, на трудову і соціальну активність персоналу. Методи соціального управління спрямовані:
– на підвищення соціально-виробничої активності: копіювання лідерів, встановлення стандартів зразкової поведінки;
– на підтримку соціальної спадкоємності: конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відзнак, святкування початку і завершення крупних проектів і завдань;
– на моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).
Механізм використання соціальних методів управління включає: соціальне прогнозування, соціальне планування, соціальне нормування і соціальне регулювання.
Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку і застосування методів соціального впливу в колективі. Параметри соціального прогнозу включають: вікові і статеві зміни персоналу, зміни освітнього і кваліфікаційного рівня, зміни в матеріальному забезпеченні, побутових умовах, зміни в співвідношенні розумової і фізичної праці.
Соціальне планування – це планування вирішення соціальних проблем персоналу організацій: покращання умов праці, побуту, відпочинку, духовного і фізичного розвитку. Соціальне планування забезпечує постановку соціальних цілей і критеріїв і розробку соціальних нормативів: рівень життя, оплата праці, потреба в житлі, умови праці.
План соціального розвитку узгоджується із відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, яких розробляє профспілкова організація.
Соціальне нормування полягає в наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих працівників або груп в колективі. Норма – це визначений, визнаний обов'язковим порядок або правило. Соціальні норми відображують певного роду інтереси – суспільні, класові, колективні або групові. Головне і основне призначення всіх норм – узгоджувати всі види інтересів. Інтереси визначають спрямованість поведінки людей, тому їх взаємне узгодження має важливе значення для регулювання управлінських стосунків.
Управлінські стосунки регулюються трьома видами соціальних норм:
– юридичними (правовими), встановлюваними державою;
– громадськими, що встановлюються громадськими організаціями;
– нормами моралі, які формуються в свідомості людей в процесі виховання і життєдіяльності.
Дотримання правових норм забезпечується як переконанням, так і при необхідності примусом. Вони найчіткіше розроблені і формалізовані і регулюють найбільш істотні взаємини.
Норми, прийняті громадськими організаціями, діють в межах цих організацій. В деяких випадках нормативні акти готуються і видаються спільно державними і громадськими органами (регулювання охорони і оплати праці, пенсійне забезпечення). Ступінь виконання норм, розроблених громадськими організаціями, забезпечується їх авторитетом і деякими формами примусу, передбаченими статутними документами цих організацій.
Під мораллю розуміються правила (принципи) поведінки людей, що стосуються стосунків між ними, між людиною і суспільством. Норми моралі підтримуються авторитетом громадської думки, а їх дотримання грунтується на власних переконаннях. Чим більше визнають моральні норми в управлінні, тим воно досконаліше.
Специфічною формою ставлення до різних суспільних явищ або вчинків окремих людей або соціальних груп є громадська думка.
Соціальне регулювання – заходи щодо дотримання соціальної справедливості в колективі і вдосконалення соціальних стосунків між працівниками. Це колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов'язання, правила внутрішнього розпорядку, правила етикету, черговість задоволення соціальних потреб залежно від трудового стажу або трудової активності.
Соціальне регулювання направлене на стимулювання колективної і особистої ініціативи і інтересу до праці.
Психологічні методи управління. Ця група методів управління використовується в цілях гармонізації взаємин персоналу і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. Психологічні методи грають важливу роль в роботі з персоналом і відрізняються індивідуальною спрямованістю. Головною особливістю цих методів є звернення до внутрішнього світу людини, його особистості, інтелекту, поведінки і почуттів з метою мобілізації внутрішнього потенціалу людини для вирішення конкретних задач організації. До психологічних методів відносяться:
– формування корпоративної культури на основі норм і правил поведінки кращих працівників організації;
– гуманізація праці: ліквідація монотонності, кольорове фарбування приміщень і обладнання, використання спеціально підібраної музики;
– формування особистої мотивації працівників, виходячи з філософії підприємства;
– психологічне спонукання: заохочення і підтримка творчості, ініціативи і самостійності;
– задоволення професійних інтересів працівників, підвищення творчого змісту праці;
– планування службової кар'єри працівника на основі його психологічної орієнтації;
– відбір цілей діяльності по психологічних характеристиках і розвиток необхідних психологічних якостей;
– комплектування малих робочих груп (ланок, бригад), виходячи з критерію психологічної сумісності працівників;
– формування комфортного психологічного клімату в трудовому колективі;
– встановлення нормальних ділових стосунків між керівниками і підлеглими.
Психологічне планування передбачає постановку цілей розвитку і критеріїв ефективності, розробку психологічних нормативів, методів планування психологічного клімату.
Психологічні методи управління персоналом базуються на знанні, грамотному і умілому використанні психологічних якостей конкретного працівника. Тому провідні компанії і організації створюють власні професійні психологічні служби, укомплектовані соціальними психологами.