Фінансово-економічна оцінка ефективності проекту
На основі підготовки розділів техніко-економічного обґрунтування проекту виконується розрахунок його ефективності. Ефективність проекту характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів даного інвестиційного проекту. Можуть бути наступні показники:
1) фінансової чи комерційної ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
2) бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки для відповідних бюджетів;
3) економічної ефективності, що враховують загальні витрати і результати проекту
4) соціальної ефективності, зв'язані з оцінкою соціальних і екологічних заходів, а також витрат на охорону навколишнього середовища і соціальні заходи.
Розрахунок ефективності проекту проводиться на весь період його здійснення. Такий період називається обрієм розрахунку і залежить від часу створення, експлуатації, ліквідації об'єкта й інших умов. Обрій розрахунку поділяється на менші періоди (рік, квартал, місяць), що називаються кроком розрахунку.
Розрахунок витрат і результатів повинний проводитися в порівнянних обсягах і цінах. При цьому можуть використовуватися світові, прогнозні, базисні чи розрахункові ціни.
Базисні ціни характеризують рівень ціни на визначений момент часу. Вони використовуються, як правило, на стадії техніко-економічного дослідження можливостей.
У ТЕО проекту застосовуються прогнозні чи розрахункові ціни. Перші визначають рівень ціни на ресурс з урахуванням індексу зміни цін на цей ресурс стосовно базисного чи початкового рівня.
Розрахункові ціни одержують коректуванням прогнозної ціни на дефлюючий множник, що відбиває індекс загальної інфляції.
При оцінці ефективності проектів використовують дві групи методів: статичні і динамічні. Статична група включає методи зіставлення витрат, зіставлення доходів, амортизації, рентабельності.
Динамічні методи підрозділяються на методи приведеної вартості, внутрішньої процентної ставки, ануїтетів.
При використанні статичних методів у розрахунках не враховується часовий фактор, що при розходженні тимчасових параметрів знижує об'єктивність результатів розрахунку.
Динамічні методи базуються на фінансово-математичному апараті, що дозволяє врахувати фактор часу в процесі інвестування й оцінити фактор часу в процесі інвестування й оцінити його вплив на величину доходів і витрат.
Для приведення (дисконтування) різночасних витрат, результатів та ефектів використовується коефіцієнт дисконтування чи норма дисконту (і), що є прийнятною для інвестора нормою доходу на капітал.
Коефіцієнт дисконтування, що дозволяє визначити зміну вартості капіталу у часі визначається по формулі:
| КД = | |
| (1+i)ⁿ |
де n – кількість років, що минуло з вкладання коштів, n = 0, 1, 2, ... T;
Т – горизонт розрахунку;
і – процент дисконтування, у нашому випадку візьмемо його рівним 25-30 % на рік, або 4-5% у квартал.
Щорічний дисконтований прибуток розраховується за наступною формулою
де П – щорічний прибуток, що отримується завдяки зміні виробництва,
α – ставка оподаткування прибутку (у відповідності до Податкового кодексу України з 1 січня 2012 року складає 21 %, з 1 січня 2013 року – 19 %, з 1 січня 2014 року – 18 %).
Коли сума дисконтованих прибутків (СДП) стає більшою первісних витрат (ПВ) – проект окупився на відповідному році експлуатації
Отже критерій окупності і ефективності проекту 
.