Форми правових актів XVIII ст
Для законотворчої діяльності абсолютизму характерна досить детальна, ретельна регламентація всіх сторін суспільного та приватного життя. Тому особлива увага приділялася формам правових актів і правового регулювання. Найбільш поширеними формами в першій чверті XVIII ст. були:
Регламенти. Всього в цей період було затверджено сім регламентів: кригс-комісару (про видачу платні в полках, 1711г.), Штатс-конторі (про державні витрати 1719г.), Комерц-колегії (про торгівлю, 1719г.), Камер-колегії (про державні доходи 1719г.), Генеральний регламент (про форму та діяльності коллегій1720г.), Головному магістрату (про міський пристрої, 1721р.), Духовний регламент (про Синод і церковному управлінні, 1721р.). Регламенти були актами, що визначають загальну структуру, статус та напрямки діяльності окремих державних установ.
Маніфести. Видавалися тільки монархом і за його підписом, і були звернені до всього населення і всім установам. У формі маніфестів оголошувалось про вступ монарха на престол, великі політичні події і акції, початок війни або підписання миру.
Іменні укази. Також видавалися і підписувалися монархом. У них формулювалися рішення, що стосуються і адресовані до конкретних державним установам або посадовим особам: Сенату, колегіям, губернаторам. Іменні укази доповнювалися статутами, установами або регламентами.
Укази. Могли видаватися монархом або від його імені Сенатом, і націлені на вирішення конкретної справи або випадку, введення або скасування конкретних установ, норм або принципів діяльності. У них містилися правові норми та адміністративні розпорядження. Адресувалися вони певному органу або особі і були обов'язковими тільки для них. У формі указу виносилися судові рішення Сенату.
Статути. Збірники, що містили норми, що відносяться до певної сфері державної діяльності (1716г.-Військовий статут, 1720г.-Морський статут, 1729г.-Вексельний статут).
Для системи правових джерел у цілому в даний період було характерним очевидне переважання законодавчої форми над судовою практикою і, особливо звичаєм. Законодавча функція асоціюється з волею монарха. У 1700-1703гг формуються Новоуказние книги, що складаються з актів, прийнятих після Новоуказние статей. Спроби синтезувати знову прийняті правові норми та норми чинного Соборної Уложення здійснювалися протягом 1714-1718гг. Зміни, що відбулися в політичній і державній системі Росії при її вступі в період абсолютизму, привели до змін у сфері кримінального права. На початку XVIII ст суди при розборі кримінальних справ керувалися Соборним Укладенням 1649р і Новоуказние статтями. Перша петровська систематизація кримінально-правових норм була зроблена в 1715г при створенні «Артикулу військового».
Військові артикули складались із 24 глав і 209 статей і були включені в якості частини другої в Військовий статут.