МЕНОПАУЗА

Пременопауза (menopausal transistion) –період від закінчення пізнього репродуктивного періоду (45 років) до менопаузи.

Менопауза – остання самостійна менструація. Дату менопаузи встановлюють ретроспективно (після 12 місяців відсутності менструації). Вік жінки при настанні менопаузи становить в середньому 50 років.

Постменопауза– починається з менопаузи і закінчується в 65-69 років.

Фізіологічний клімакс проходить без особливих порушень загального стану жінки. Кількість менструальних виділень зменшується, місячні стають короткими, проміжки між ними збільшуються, інколи періоди нормальних менструацій змінюються періодами аменореї, і врешті-решт менструації припиняються зовсім.

Патологічний клімакс проявляється ациклічними матковими кровотечами та ангіоневрозом. Клімактеричний ангіоневроз дає клінічні прояви у вигляді “ приливів” – відчуття жару та припливу крові до судин голови та верхньої частини тіла, коливань артеріального тиску, пітливості. Жінка відчуває неспокій, страх, пригнічення, погано спить. Ці явища зумовлені різким зниженням в організмі кількості естрогенних гормонів, зміною функції гіпофіза, гіпоталамуса, центральної нервової системи. Припинення менструацій означає припинення репродуктивної функції жінки, але статева функція та статевий потяг зберігаються ще довго.

Обов’язок медичної сестри – роз’яснювати пацієнткам суть змін, що відбуваються в клімактеричному періоді. Важливо пояснювати значення режиму дня, харчування, занять фізичною культурою. Жінка не повинна акцентувати увагу на своїх негативних відчуттях. Медична сестра має підтримувати в жінки віру в те, що ці явища – функціональні зміни і при виконанні певних рекомендацій лікаря їх можна значно зменшити або повністю усунути.

Гінекологічні захворювання клімактеричного віку – це клімактеричні кровотечі, доброякісні та злоякісні захворювання статевих органів.

Старечий (сенільний) процес починається після 70 років і триває до кінця життя жінки. В організмі жінки відбуваються старечі зміни. Знижується працездатність. Починається атрофія статевих органів: матка і придатки значно зменшуються, піхва звужується, епітелій стає атрофічним, припиняється самоочищення піхви, при порушенні правил особистої гігієни розвивається старечий кольпіт.

 

Нейро-гуморальна регуляція менструального циклу

Основними ланками репродуктивної системи жінки є яєчники, матка, маткові труби й піхва. Регуляція репродуктивної функції забезпечується завдяки гормональній функції гіпоталамо-гіпофізарної системи (див. схему).

 

 

 

Гіпоталамус–відділ проміжного мозку, розташований нижче bulbus opticus. Це скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче bulbus opticus головного мозку. Ядра гіпоталамуса виробляють специфічні нейросекрети, які переносяться разом з кров'ю в передню частину гіпофіза, де стимулюють чи гальмують виділення його гормонів.

Гормони гіпоталамуса, які стимулюють виділення тропних гормонів гіпофіза, називаються ліберинами, гальмуючі статинами. У регуляції менструальної функції беруть безпосередню участь гонадотропін-релізинг-гормон, пролактоліберин і пролактостатин. За хімічною структурою основні гормони гіпоталамуса є пептидами.

Гіпофіз розташований у середній частині основи мозку, у заглибленні турецького сідла й поєднується з речовиною мозку за допомогою ніжки. У залежності від морфологічних і функціональних показників розрізняють два основних відділи гіпофіза: передню частину аденогіпофіз і задню нейрогіпофіз. У регуляції репродуктивної функції беруть учать три гормони гіпофіза, об'єднаних назвою гонадотропних, тобто тих, що впливають на статеві залози. Ці гормони не специфічні в статевому відношенні.

Усі гонадотропні гормони впливають на функціонування яєчників (жіночих гонад) парного органа, розташованого в малому тазу.

Упродовж менструального циклу зміни відбуваються в усьому організмі жінки, проте найбільш виражені вони в яєчниках і матці.

Яєчниковий цикл складається з двох фаз:

· 1 фаза – фолікулярна;

· 2фаза – лютеїнова.

Протягом першої фази відбувається ріст і розвиток фолікула, його дозрівання. Цей процес триває зазвичай 14 діб (при 28-денному циклі). Якщо менструальний цикл у жінки триває 21 день, то фолікулярна фаза становить 10-11 днів, при 35-денному циклі – 17-18 днів. На початку фази фолікул складається з яйцеклітини, оточеної зернистою та сполучнотканинною оболонкою. У процесі дозрівання фолікул росте, у скупченні зернистих клітин з’являється порожнина, заповнена рідиною. На кінець першої фази клітини зернистої оболонки утворюють навколо яйцеклітини променистий вінець (corona radiata). Яйцеклітина, яка після двох поділів стає зрілою і придатною до запліднення, знаходиться на яйценосному горбку, а в момент дозрівання відділяється від нього і потрапляє у фолікулярну рідину, яка містить фолікулярні або естрогенні гормони.

Діаметр дозрілого фолікула становить 10-12 мм. Його полюс, звернений до поверхні яєчника, випинається, оболонка в цьому місці стоншується, фолікул розривається. Настає завершальний етап фолікулярної фази – овуляція(див. рис.2).

Овуляцією називається розрив дозрілого фолікула та вихід з його порожнини яйцеклітини. Яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину, відтак захоплюється фімбріями ампулярної частини маткової труби. У трубі відбувається процес запліднення.

На місці фолікула, що розірвався, утворюється жовте тіло (corpus luteum). Розпочинається друга фаза менструального циклу – лютеїнова. Жовте тіло функціонує 14 днів, з 15-го до 28-го дня циклу, у ньому послідовно відбуваються процеси:

· васкуляризація;

· розквіту;

· зворотного розвитку – за умови, що запліднення не відбувалось і не настала вагітність (тоді ця залоза називається жовтим тілом менструації). Якщо вагітність настала, то утворюється жовте тіло вагітності, яке функціонує 10-12 тижнів і забезпечує нормальний перебіг перших місяців гестації.

 

 

Матковий циклПаралельно до яєчникового циклу відбувається циклічні зміни в матці. Найбільш виражені вони у функціональному шарі ендометрія, де послідовно проходять десквамації, регенерації, проліферації та секреції.

Фаза десквамації (власне менструація) триває з першого по 2-5 день циклу. Відбувається відшарування функціонального шару ендометрія, слизова оболонка разом із вмістом маткових залоз і кров’ю виходить назовні (див. рис.2).

В яєчнику в цей час завершується зворотний розвиток жовтого тіла.

Фаза регенерації проходить водночас із десквамацією і завершується до 6-7 дня циклу. Товщина ендометрія на цей момент досягає 2-5 мм. В яєчнику в цей час триває дозрівання фолікула.

Фаза проліферації триває з 7 до 14 дня циклу. Під впливом естрогенних гормонів розпочинається проліферація строми та ріст залоз слизової оболонки, слизова досягає товщини 20 мм, проте залози ще не функціонують. В яєчнику завершується дозрівання фолікула, вміст естрогенів досягає максимуму до 14 дня, тобто до закінчення фази проліферації в матці.

Фаза секреції. Розпочинається синтез секрету маткових залоз – створюються умови для імплантації та розвитку зародка. Фаза триває з 14 по 28 день циклу. В яєчнику в цей час розвивається та досягає свого розквіту жовте тіло, виділяється прогестерон, під впливом якого і відбуваються секреторні зміни в ендометрії. Якщо вагітність не настає, жовте тіло менструації гине, функціональний шар ендометрія зазнає десквамації – розпочинається менструація і новий цикл фізіологічних змін в яєчниках, матці, нейроендокринній системі та в усьому організмі жінки.

 

Менструальний цикл протікає таким чином:

· Гонадотропін-рилізинг-гормон стимулює тонічну (постійну) секрецію гонадотропінів, що обумовлює ріст і розвиток фолікулів, секретом яких є естрогени;

· Циклічна (пульсуюча) секреція гонадотропін-рилізинг-гормону стимулює утворення максимальної кількості гонадотропінів та естрогенів, що викликає овуляцію;

· Велика кількість естрогенів, які циркулюють у цей час у крові, пригнічує подальшу секрецію фолікулостимулюючого гормону, що призводить до активізації лютеїнізуючого гормону;

· Лютенізуючий гормон стимулює утворення жовтого тіла (для цього також необхідний гормон пролактин), секретом якого є прогестерон;

· Збільшена кількість прогестерону, у свою чергу, гальмує секрецію лютеїнізуючого гормону.

Під впливом естрогенів, які накопичуються в організмі, залози шийки матки виділяють рідкий, тягучий, слизистий секрет (фертильний слиз), який жінка звичайно відчуває на статевих органах за кілька днів до овуляції. Коли рівень естрогенів досягає максимуму, один, а іноді й кілька фолікулів розриваються, вивільняючи яйцеклітину. Період життя яйцеклітини надзвичайно короткий приблизно 12 годин, іноді – більше доби. Яйцеклітина потрапляє в одну з маткових труб, а по ній – у матку.

Якщо під час проходження яйцеклітини по матковій трубі в останній знаходяться сперматозоїди (здорові), один з них може запліднити яйцеклітину.

Внаслідок впливу підвищеного рівня естрогенів у період овуляції шийка матки пом'якшується, піднімається дещо вище в піхву, зволожується і розкривається. Жінки в цей час можуть відчувати біль внизу живота, іноді з'являються виділення або навіть кровотеча (так звані овуляторні чи міжменструальні). Якщо яйцеклітина запліднилася, вона переміщується в матку і прикріплюється до її стінки.

Після овуляції фолікул, з якого звільнилась яйцеклітина, перетворюється в жовте тіло, що виділяє естрогени та прогестерон. Під впливом прогестерону цервікальний слиз з вологої змазки перетворюється в густе й липке середовище. Зростаючий рівень прогестерону викликає підвищення базальної температури тіла (в стані спокою) на не менш, ніж 0,20 С. Якщо яйцеклітина не запліднена, вона розпадається, а рівні естрогену та прогестерону залишаються високими протягом 10-15 днів, після чого починають знижуватися. Зниження вмісту гормонів у крові викликає відторгнення функціонального шару ендометрія і виникнення менструації.

Механізм менструального циклу досить складний: вищеописана гормональна взаємозалежність забезпечується шляхом рецепторних зворотних зв'язків, які надають йому характер системи саморегуляції. На менструальний цикл впливає діяльність центральної нервової системи, причому багато які структури мозку контролюють репродуктивну функцію. Система гіпоталамус-гіпофіз зазнає дії імпульсів, що надходять від вегетативної нервової системи, а також від матки, біогенних амінів: катехоламінів, серотоніну, простагландинів, біологічно активних речовин шишкоподібної залози, гормонів периферійних ендокринних залоз (щитоподібної, надниркових, підшлункової).

 

Анатомія та фізіологія чоловічих статевих органів

Чоловічі статеві органи

До внутрішніх чоловічих статевих органів належать яєчка з їхніми оболонками, сім'явиносні протоки, сім'яні пухирці, передміхурова залоза (простата), бульбоуретральні (куперові) залози; до зовнішніх – статевий член і калитка (див. рис.3).

Яєчко (testis)- парний орган, знаходиться в калитці. у середньому його довжина становить 4 см, ширина – 3 см і вага – 25 г. У ньому розрізняють медіальну та латеральну поверхні, передній і задній краї, верхній та нижній кінці. Ліве яєчко опущене дещо нижче від правого. На задньому краї яєчка розташований придаток яєчка, в якому розрізняють головку, тіло і хвіст. Яєчко зовні покрите щільною фіброзною оболонкою – білковою, яка прилягає до його паренхіми. На задньому краї ця оболонка утворює потовщення – середостіння яєчка. Від середостіння відходять фіброзні перетинки, які розділяють яєчко на часточки. Паренхіма яєчка складається із звивистих і прямих сім'яних трубочок. У звивистих трубочках продукуються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди. Прямі сім'яні трубочки відкриваються в сітку яєчка, яка розміщена в його середостінні. Звідси сім'я виходить за межі яєчка по виносних проточках, які формують придаток яєчка (його часточки). Виносні проточки відкриваються в протоку придатка, який тягнеться від головки до хвоста і переходить у сім'явиносну протоку. Крім сперматозоїдів, яєчко виробляє чоловічі статеві гормони, які впливають на розвиток вторинних статевих ознак.

Сім'явиносна протока (ductus deferens) довжиною близько 40 см, має форму трубки, яка входить до складу сім'яного канатика, проходить через пахвинний канал і в ділянці внутрішнього його кільця відокремлюється від судин яєчка, йде косо униз і назад до бічної стінки сечового міхура й підходить до передміхурової залози. Тут вона утворює розширення - ампулу сім'явиносної протоки. Стінка протоки складається із слизової, що утворює поздовжні складки, м'язової і фіброзної оболонок.

 

 

Рис.3. Статеві органи чоловіка.

 

Сім'яні пухирці (vesiculae seminales) – парні органи, що розташовані латерально від сім'явиносних проток, між сечовим міхуром і прямою кишкою. Довжина кожного міхурця – близько 5 см. Нижній загострений його кінець переходить у вузьку вивідну протоку, яка з'єднує з сім'явиносною протокою

й утворює сім'явипорскувальну протоку, що проходить через товщу передміхурової залози й відкривається в передміхурову частину сечівника.

Передміхурова залоза (prostata) – залозисто-м'язовий орган, який охоплює початковий відділ сечівника. Вона розташована в порожнині таза, під сечовим міхуром. У залозі розрізняють праву та ліву частки, між якими знаходиться перешийок. Через перешийок проходить сечівник. З практичної точки зору перешийок (середня частка) має значення в клініці, тому що його збільшення (гіпертрофія) призводить до порушення сечовипускання. Залоза побудована із залозистої тканини і гладких м'язових клітин. Її протоки (20-30) відкриваються на задній стінці сечівника, виводячи сюди секрет, що є складовою частиною сперми.

Бульбоуретральні (цибулинно-сечівникові) залози (glandule bulbourethrflers) (парні органи) мають кулясту форму, лежать у ділянці промежиною. Вивідні протоки (3-4) відкриваються в перетинчасту частину сечівника. Вони виробляють тягучу рідину, яка змащує сечівник, захищаючи його слизову від подразнення сечею.

Сім'яний канатик.До складу сім’яного канатика(funiculus spermaticus) входять: сім'явиносна протока, яєчкові венозні сплетення та артерія, лімфатичні судини, нерви. Сім'яний канатик тягнеться від внутрішнього пахвинного кільця, де від судин відокремлюється сім'явиносна протока. Він утворюється після опускання яєчка в калитку з поперекового відділу черевної порожнини, де яєчко розвивається. До початку народження дитини яєчка повинні опуститися в калитку. Відсутність яєчок в калитці має назву крипторхізму.

Калитка (scrotum)- це шкірний утвір, поділений перетинкою на дві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками, придатком і нижнім відділом сім'яного канатика. По середній лінії калитки проходить її шов, який тягнеться від нижньої поверхні статевого члена до анального отвору.

При опусканні яєчко тягне за собою різні шари черевної стінки, які оточують у калитці яєчко і сім'яний канатик. Отже, яєчко і сім'яний канатик оточені такими оболонками: 1) шкіра; 2) м'ясиста оболонка – видозмінена підшкірна сполучна тканина з гладкими м'язовими клітинами; 3) зовнішня сім'яна фасція – похідне поверхневої фасції живота; 4) фасція м'яза - підіймача яєчка; 5) м'яз - підіймач яєчка – похідне поперечного та внутрішнього косого м'язів живота; 6) внутрішня сім'яна фасція – похідне поперечної фасції живота; 7) піхвова оболонка – відросток очеревини (серозна оболонка), який складається з парієтального й вісцерального листків. Вісцеральний листок зростається з білковою оболонкою яєчка. Між цими двома листками є порожнина, в якій знаходиться 1-2 мл серозної рідини. Після опускання яєчка відросток очеревини у верхній частині заростає, тому яєчко лежить у власній серозній порожнині. Якщо відросток не заростає, то залишається канал, через який можуть виходити вроджені грижі.

Статевий член (penis) складається з двох кавернозних (печеристих) і одного губчастого тіла. Губчасте тіло лежить знизу від печеристих тіл і пронизане сечівником. Задня частина статевого члена має назву кореня, передня потовщена – головки. Середня частина – це тіло статевого члена. На головці знаходиться зовнішній отвір сечівника. Шкіра біля головки утворює складку – передню шкірочку. На її внутрішній поверхні розташовані сальні залози, секрет яких має назву смегми. Зовнішньою оболонкою печеристих тіл є фіброзна оболонка, від якої всередину відходять численні перекладини. Проміжки між перекладинами заповнені кров'ю. Величина статевого члена змінюється залежно від кількості крові в печеристих тілах.

Чоловічий сечівник(urethra masculina) – непарний орган, має форму трубки довжиною близько 16-22 см з діаметром 0,5-0,7 см. Він слугує для виведення сечі й сімені. Сечівник тягнеться від сечового міхура до його зовнішнього отвору на голівці статевого члена. У ньому розрізняють три частини: передміхурову (проходить через перешийок передміхурової залози), перетинчасту (проходить через сечостатеву діафрагму) і губчасту. Оточена губчастим тілом статевого члена передміхурова частина є найширшою, а перетинчаста - найвужчою. Сечівник вигнутий S-подібно. При введенні катетера в сечівник його передня кривизна випрямляється і залишається лише задня, більш фіксована. Слизова оболонка сечівника вистелена в різних ділянках різними видами епітелію: перехідним, багатошаровим циліндричним, одношаровим циліндричним і багатошаровим плоским. М'язовий шар побудований із циркулярних і поздовжніх м'язових волокон.

Фізіологія чоловічих статевих органів

Сперматозоїди. Сперма.Чоловічі статеві клітини – сперматозоїди, або спермії, утворюються у звивистих сім'яних трубочках яєчка чоловіка. Процес розвитку чоловічих статевих клітин називається сперматогенезом. Розмір сперматозоїдів сягає 70 мкм і вони мають здатність до активних рухів. Швидкість їх руху становить 50 мкм/с.

У зрілому сперматозоїді людини розрізняють головку, шийку, хвіст. Головка сперматозоїда містить гаплоїдний набір хромосом, у якому 22 аутосоми та одна статева хромосома. Остання буває X або Y. У зв'язку з цим, сперматозоїди поділяють на два різновиди: андроспермії (22а+Y), які дають початок організмові чоловічої статі, та гінекоспермії (22а+X), які при заплідненні започатковують жіночі організми. Мітохондрії хвостатого відділу сперматозоїда забезпечують енергією рухову активність чоловічих статевих клітин.

Життєдіяльність і здатність до запліднення сперматозоїдів після еякуляції в певних оптимальних умовах неоднакові. У кислому середовищі вони швидко втрачають здатність рухатися, запліднювати яйцеклітину й склеюються. Здатність сперматозоїдів до запліднення залежить також від їх концентрації в сім'яній рідині, часу перебування в еякуляті та ін.

Сперма – це сім'яна рідина, яка має тягучу, в'язку консистенцію з характерним запахом. Вона складається із секрету сім'яних пухирців, цибулинно-сечівникових та передміхурової залоз, в якому знаходяться сперматозоїди у кількості 3х10 8.

Сперматогенез

Статеве дозрівання чоловічого організму відбувається у віці від 12 до 18 років (на території України від 14 до 16 років). За нормою спочатку починається ріст волосся на зовнішніх статевих органах. Приблизно через півроку після появи волосся на лобку спостерігається оволосіння пахвових ямок (фізіологічні межі – 12,5-16,5 років). У цьому ж віці з'являються полюції.

Репродуктивна активність чоловіча оцінюється за результатами дослідження складу еякулята – сім'яної рідини (сперматограми). За нормою в 1мл сперми міститься від 60 до 120 млн. сперматозоїдів, з них рухомих –

70-90%,поодинокі лейкоцити, епітеліальні клітини, клітини Сертолі. Наявність в 1мл від 30 до 50млн. сперматозоїдів називається олігоспермією; від 1 до 30млн. – гіпоспермією, а відсутність сперми та клітин сперматогенного епітелію – аспермією. Ці стани, як і порушення статевого дозрівання (затримка чи передчасне статеве дозрівання), звичайно є наслідком органічних чи функціональних порушень у чоловічій репродуктивній сфері й вимагають відповідного обстеження та лікування.

Виходячи з того, що відомо про чоловічу фертильність (організм продукує сперму безперервно, а сперматозоїди після еякуляції живуть від 24 до 120 годин) і про жіночу фертильність (овуляція відбувається один раз за цикл, а яйцеклітина живе від 12 до 24 годин), можна визначити період можливого запліднення. У першу чергу, слід враховувати період життєздатності як сперматозоїда, так і яйцеклітини. На виживання сперматозоїда і його здатність проникати через статеві шляхи жінки в місце запліднення – фаллопієву трубу – впливає також якість цервікального слизу. Рідка, в'язка цервікальна змазка допомагає сперматозоїдам потрапити в матку й може слугувати резервуаром сперми.

Сперматозоїди, що потрапили в рідкий, тягучий фертильний слиз за кілька днів до овуляції і протягом 24 годин після неї, спроможні запліднити яйцеклітину. Таким чином, період можливого запліднення, обумовлений як чоловічими, так і жіночими факторами, може тривати 2-6 днів або навіть більше, в залежності від того, скільки часу по відношенню до періоду овуляції виділяється фертильний слиз. У міру підвищення рівня естрогенів у організмі жінки та наближення овуляції вірогідність запліднення зростає. Після овуляції вірогідність різко зменшується.

Зазначені процеси, що проходять в організмі як жінки, так і чоловіка, сприяють формуванню єдиної парної функції у людини – статевої, яка відіграє найважливішу роль у забезпеченні відтворення. Її здійснення тісно пов'язане не лише з функціонуванням нервової та ендокринної системи партнерів, але й із взаємною психологічною адаптацією та емоційним настроєм.

 

Плідність

 

Плідність, з медичної точки зору, це здатність до зачаття.

У результаті зачаття виникає вагітність, й у випадку її нормального перебігу народжується дитина. Зачаття є спільною справою подружжя. Тільки двоє – чоловік і жінка є однаково відповідальними за найбільш інтимну сферу їх співжиття.

Пізнання власного біологічного ритму, в якому плідність обмежена лише кількома днями в кожному циклі, дозволяє планувати або відкладати зачаття дитини, ведучи відповідно подружнє співжиття у фазі плідності або в неплідних фазах, коли завагітніти неможливо.

Погане розуміння власного організму призводить до того, що багато подружніх пар живуть у тривалому страху перед незапланованою вагітністю. Інші – нещасливі, бо, незважаючи на добре здоров’я і велике бажання, не можуть дочекатися дитини. Але, можливо, вони просто вибирають невідповідний час для зачаття дитини?

Чоловік здатний до зачаття впродовж усього свого життя, починаючи з підліткового віку. Тобто, чоловіча плідність є постійною. Відомі навіть випадки батьківства у віці 90 років.

Жінка плідна тільки впродовж 4% тривалості свого життя:

- дівчина неплідна до настання підліткового віку (приблизно до 12-15 років);

- жінка стає неплідною після настання менопаузи (переважно після 50 років);

- впродовж дітородного періоду жінка здатна до запліднення лише кілька днів

щомісяця, виключно тоді, коли яйцеклітина, яка утворюється раз на місяць,

виходить з яєчників.

Існує можливість досить точно передбачити щомісяця той час, коли жінка плідна.

Менструальний цикл або період, що починається кровотечею, а закінчується останнім днем перед наступним виділенням крові, стосовно плідності ділиться на три фази:

Фаза I – відносної неплідності, коли яйцеклітина росте. Її тривалість нестала, а в деяких жінок вона взагалі відсутня.

Фаза ІІ – плідність, коли яйцеклітина дозріла й виходить з яєчника. Тільки в цей період можливе зачаття дитини.

Фаза III – абсолютної неплідності, від моменту загибелі яйцеклітини до наступної менструальної кровотечі.

Плідний період у менструальному циклі можна безпомилково розпізнати, а відтак навчитися регулювати зачаття.

Зачаття залежить від одночасної наявності трьох чинників:

1. Чоловічої статевої клітини - сперматозоїда.

2. Жіночої статевої клітини – яйцеклітини.

3. Плідного слизу в шийці матки.

Чоловічі статеві клітини (сперматозоїди) утворюються в яєчках. Коли сперматозоїди залишають яєчка, то затримуються для дозрівання у двох звивистих каналах на стінках яєчок, які переходять у сім’япровід, сполучений з сечовивідним каналом.

Під сечовим міхуром знаходиться залоза простата, що виділяє спеціальну рідину. Інша рідина виділяється сім’яними пухирцями. Коли дозрілі сперматозоїди змішуються з цими двома рідинами, утворюється сім’я або сперма, яка виділяється з сечовивідного каналу в момент виверження.

Сперматозоїд, так само як і яйцеклітина, має 23 хромосоми. Після зачаття, тобто після з’єднання двох статевих клітин - чоловічої та жіночої, 46 хромосом передають генетичну інформацію новій людині. Таким чином, майбутній організм успадковує ознаки обох батьків. Жіноча яйцеклітина завжди містить лише Х хромосоми, а сперматозоїд – Х або Y.

Отже, стать дитини залежить від батька. Часом від чоловіків чути нарікання: “Так сильно хотів сина, але дружина народила доньку”. Розчаровані татусі не знають, що це саме вони визначили стать своєї дитини.

При кожному сім’явиверженні виділяється від 300 до 600 мільйонів сперматозоїдів, з яких тільки 100 тисяч досягають яйцеклітини, і тільки один з них проникає через її товсту зовнішню оболонку всередину. Це явище називається зачаттям, бо утворюється нова клітина, а з неї - новий організм.

Жіночі статеві клітини (яйцеклітини) утворюються в яєчниках. Тільки раз впродовж менструального циклу в одному з яєчників дозріває яйцеклітина, завбільшки з головку від шпильки. Більшість жінок знають, де знаходяться яєчники, бо в момент овуляції відчувають у тих місцях біль. Звичайно, він з’являється в чергових циклах поперемінно – то справа, то зліва. Явище звільнення яйцеклітини з яєчника називається овуляцією, а біль - овуляційним.

Коли жінка носить у своєму лоні дівчинку, то вже на четвертому місяці ця дівчинка має маленькі яєчники, а в них таку кількість прояйцеклітин, яку буде мати в майбутньому на все життя.

Яєчник виглядає як волоський горіх - гладенький у юної дівчинки й грудкуватий у дорослої жінки. Ці грудки - це рубці від розірваних пухирців, що називаються фолікулами. Яєчникові фолікули нагадують своїм виглядом маленькі кісточки родзинок, які лежать, приспані природою, аж до настання статевої зрілості, коли вони починають дозрівати з частотою один фолікул на місячний цикл. Усередині кожного фолікула знаходиться яйцеклітина - жіноча статева клітина.

Розрив фолікула й вихід зрілої яйцеклітини в черевну порожнину називається овуляцією.

У яєчнику виробляються гормони – естрогени та прогестерон. Гормони виділяються безпосередньо в кров. Естроген виділяється в першій половині менструального циклу до моменту овуляції, прогестерон – в другій половині циклу, після овуляції. Кількість утворюваних естрогенів наростає разом з дозріванням фолікула. З моменту виходу яйцеклітини з фолікула (овуляція) утворення естрогенів зменшується.

Дія естрогенів:

- слизова оболонка матки, відокремлена та видалена при попередньому періоді менструальної кровотечі, заново відбудовується;

- слиз каналу шийки матки розріджується і його кількість зростає.

Чим більше естрогену продукує фолікул, тим рідшим стає цервікальний слиз. Розірваний фолікул перетворюється в жовте тіло, яке розпочинає виділення прогестерону.

Дія прогестерону:

- відбудована слизова оболонка матки готується до можливої імплантації;

- слиз знову стає в’язким, його менше;

- під впливом прогестерону зростає базальна температура тіла жінки й залишається підвищеною до кінця циклу.

Після виходу з фолікула яйцеклітина потрапляє до маткової труби, яка ще називається яйцеводом. Яйцевід, пульсуючи, скорочується, і таким чином яйцеклітина проштовхується вздовж довжини маткової труби. Її шлях до кінця яйцевому триває від чотирьох - семи днів.

Яйцеклітина живе до 24 годин. Щоб відбулося запліднення, сперматозоїд повинен зустріти живу яйцеклітину власне в яйцеводі, у нижній його третині.

Яйцеводи переходять у матку, яка є органом, що пристосований до прийняття заплідненої яйцеклітини та її розвитку. Стінки матки утворені з сильних м’язових волокон. Всередині матки знаходиться складчаста порожнина. Під час вагітності матка розтягується до таких розмірів, що вміщає всередині дитину й може скорочуватися так сильно, що під час родів виштовхує її назовні. Матка має вигляд грушки, ширшої вгорі й вужчої внизу.

Звужена частина матки, яка входить до піхви, називається шийкою. У шийці матки є залози, які в міру наближення овуляції виділяють спеціальний слиз. На виділення цього слизу впливає естроген, який виробляється в яєчнику дозріваючим фолікулом. Зсередини матка вистелена слизовою оболонкою, яка змінюється, в першу чергу, під впливом естрогену, а потім прогестерону.

Кожного циклу слизова оболонка матки товстішає, щоб запліднена яйцеклітина могла зручно на ній влаштуватися. Якщо яйцеклітина не запліднена, то ця потовщена слизова оболонка злущується і виділяється назовні у вигляді кровотечі (менструації).

Ознаки плідності

Слиз із шийки матки.

На початку місячного циклу шийка матки закрита корком густого слизу. У міру дозрівання яйцеклітини збільшується рівень естрогенів у крові. Залози шийки матки дуже чутливі до цих гормонів і під впливом починають утворювати слиз (див. рис.11).

Спочатку слиз мутний і липкий, але поступово рідшає, стає прозорим і слизьким. Збільшується також його кількість. Жінка відчуває вологість і ніби “змащеність” входу піхви. Нарешті слиз набуває вигляду сирого білка курячого яйця. Це - плідний слиз.

Поява плідного слизу свідчить, що настає овуляція. Після овуляції кількість слизу поступово зменшується, він стає густим, мутним і утворює слизовий корок, який знову закриває шийку матки.

Плідний слиз є необхідним для збереження життєздатності сперматозоїдів. У цьому виді слизу вони можуть жити від трьох до семи – восьми днів. Без нього вони гинуть вже після трьох годин.

Розглядаючи під мікроскопом різні типи шийкового слизу, побачимо, що липкий і мутний слиз має вигляд густо сплетеної сітки, яка робить неможливим проникнення через неї сперматозоїдів. У плідному, прозорому, рідкому слизі волокна розпрямляються й утворюють прямі канальці. У цьому слизі сперматозоїди швидко пересуваються в гору до порожнини матки, не зустрічаючи опору.

З порожнини матки вони пересуваються до яйцеводів, щоб там зустріти яйцеклітину. Добре відпочивши і підживившись, сперматозоїди можуть чекати навіть сім днів на яйцеклітину, яка має вийти з яєчника.

Ми вже розповідали, що жінка є плідною тільки тоді, коли з’являється яйцеклітина, тривалість життя якої близько 24 годин. Однак, сперматозоїди живуть у плідному слизі переважно 3-7 днів. Тому мова повинна йти про спільну плідність подружжя. Ця спільна плідність - загальна тривалість життя сперматозоїдів і яйцеклітини. Якими ж смішними тепер можуть здаватися претензії наших дідів, що плодючість і надмірність потомства - вина лише їхніх дружин. Тепер ми знаємо, що плідність є заслугою обох, тому й чоловік, і жінка - однаково відповідальні за зачаття дитини.

а) б)

Рис. 4. Шийковий слиз у різних фазах циклу.

а) неплідна фаза; б) фаза плідності

 

Незнання описаних закономірностей призводить до того, що багато подружніх пар не можуть визначити найкращий час для зачаття дитини. Багато з них намагаються зачати дитину у невідповідний час, наприклад тоді, коли жінка ще не має плідного слизу або коли вона вже є неплідною.

Розглядаючи слиз, взятий безпосередньо із шийки матки, можемо розрізнити:

- мутність, клейкість (неплідний слиз);

- розрідженість, прозорість, тягучість, часом трохи з кров’ю (плідний слиз).

Ті чи інші характерні ознаки слизу є індивідуальними для кожної жінки, тому для їх правильної оцінки слід досить детально відмічати свої спостереження в “Карті самоспостережень”

Сухість з’являється два рази. Перший раз після менструації і триває короткочасно, другий раз – довше, 3-4 дні після овуляції, й утримується аж до кінця циклу, тобто до початку нової менструації.



?>