Його оптимальні й допустимі норми
До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість руху повітря, температуру навколишніх конструкцій та устаткування, бароме- тричний тиск. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і здоров’я людини.
У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що зале- жить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони тощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі зростає. Так, при 0°С в 1 м3 може бути лише 5 г води, а при 40°С – близь- ко 51 г.
Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показни-
ками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості i точка роси.
Абсолютна вологість – кількість водяної пари (в грамах), що міс-
титься в 1 м3 повітря за даної температури.
Максимальна вологість – кількість водяної пари (в грамах), яка по-
вністю насичує повітря при даній температурі.
Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до макси-
мальної, визначене у відсотках.
Дефіцит вологості – різниця між показниками максимальної i абсо-
лютної вологості при даній температурі.
Точка роси – температура, за якої водяна пара з газоподібного стану переходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсації водяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщо повітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон- денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).
У робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-
10 г/м3, відносна – 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямку від підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.
Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який впливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне повітря поглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з організму людини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порівняно з су- хим і теплим повітрям.
Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива і може призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, що
дуже сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на ор- ганізм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточивих тріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу.
Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23°С становить
40-60%.
Температура повітря визначає теплову рівновагу організму людини. Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності сонячної радіації, тривалості дня, прозорості атмосфери та iн. Граничні інтервали, у межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становить до 150°С.
Основна теплова енергія надходить в організм як ендогенним (голо- вним) шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання те- плої їжі, води тощо.
Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної тер-
морегуляції .
Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки, жи- ри, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речовини, окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру –
9,3 Ккал, 1 г білку і вуглеводів – 4,1 Ккал. Ця енергія використовується для проявлення функцій органів i систем, підтримання температури тіла людини тощо.
Нормальна діяльність людини досягається в температурних умовах
16-20°С, тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-
ного підвищення обміну речовин.
На організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-
пература (t сер.) усіх виробничих засобів, стін. Працівники можуть підда-
ватися впливу як низької, так і високої температур.
При температурі навколишнього середовища більше 28°С з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу- ється розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань. При виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С люди- на протягом зміни втрачає 10-12 л вологи, що є небезпечним, оскільки наступає дегідратація – зневоднення організму.
При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м’язів. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зниження температури тіла до 35°С викликає больові відчуття, при температурі тіла 27°С настає втрата свідомості. Подальше зниження температури призводить до смерті.
Оскільки організм людини здатний до самотерморегуляції, безпечною температурою навколишнього середовища при сухому повітрі (менше 60% вологості) вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості)
– 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температу- ри, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний костюм) може збільшити допустимі параметри температури у 3-4 рази.
Тепловіддача іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю,
тепло випаровуванням і конвекцією.
При температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випа- ровування. При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 106 Дж тепла. Разом з потом людина виділяє велику кількість мінеральних й органічних речовин (до
50 г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захво- рювання нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, центральної нервової системи. Тому при тяжкій фізичній роботі потрібно ма- ти газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).
При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль,
шум у вухах тощо.
При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар’єр
шкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.
Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками в умовах впливу на них високої і низької температур:
найкращім захистом від екстремальних температур є ефективний одяг, виготовлений із натуральних матеріалів;
раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати за-
пас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).
при тривалій роботі при низькій температурі необхідно дихати но-
сом;
при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не
переохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха;
у спекотний період доби не можна перенапружуватися;
при високій температурі, особливо під прямим сонячним промін-
ням, необхідно одягти головний убір.
Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі, який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майже вся сонячна енергія поглинається землею, а потім випромінюється і зігріває пові- тря).
Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість – у м/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підвище- ного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.
У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен- тиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виді- ляють машини, люди.
Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і во- логістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і провідності. У холодних приміщеннях з високою вологістю підвищений рух повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехолодження організму. При високих температурах рух повітря сприяє віддачі тепла єдиним шляхом – випаровуванням.
Максимальний об’єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та- ким, щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид- кість руху – 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.
Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою ане-
мометра.
Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви- ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності відпочинку працівника.
Існують нормовані оптимальні та допустимі норми відносної волого- сті, температури та швидкості руху повітря, встановлені залежно від ка- тегорії важкості робіт, періоду року (табл. 3).
Таблиця 3