Класи точності вимірювальних приладів

Клас точності засобу вимірювання – це узагальнена характеристика, яка визначається границями основної та додаткової похибки.

Для аналогових приладів класи точності найчастіше нормуються у вигляді границі допустимої зведеної похибки.

Для лічильників електричної енергії, шунтів, вимірювальних трансформаторів класи точності нормуються у вигляді допустимої відносної похибки.

Для високоточних вимірювальних мостів, магазинів опорів, цифрових приладів, компенсаторів допустима основна відносна похибка визначається по двочленній формулі в залежності від діапазону вимірювання

(9)

де с, d– постійні числа, які указуються на приладі або в паспорті до приладу;

X_k – межа виміру, на якій виконуються вимірювання;

– значення вимірюваної величини.

У таблиці 2.1 зведені границі допустимої основної похибки аналогових приладів в залежності від класу точності.

Таблиця 2.1

Границі основної допустимої похибки аналогових приладів

в залежності від класу точності

Клас точності	0,05	0,1	0,2	0,5		1,5	2,5
Основна похибка	±0,05	±0,1	±0,2	±0,5	±1,0	±1,5	±2,5	±4,0

Правила та приклади позначення класів точності засобів вимірювання зведені в таблиці 2.2.

Клас точності засобів вимірювання характеризує їх властивості у відношенні точності, а не являється безпосереднім показником точності вимірювань, що виконані за допомогою цих засобів. При вимірюваннях в нормальних умовах відносна похибка дорівнює:

(10)

де γ- зведена похибка приладу, що визначається його класом точності.