Тема: Правові, нормативні, технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності
План
1. Загальні аспекти управління.
2. Законодавчі аспекти безпеки життєдіяльності.
3. Апарат управління безпекою життєдіяльності.
1. Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс управляючих дій по підготовці, прийняттю і реалізації рішень, направлених на забезпечення безпеки людини в сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так в разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Управління безпекою життєдіяльності має правовий соціально-економічний, технічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.
1) Правовий аспект полягає у розробці і обов'язковому виконанні законодавчих і нормативних актів, що регулюють соціальні відносини у сфері безпечної життєдіяльності.
2) Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу законів безпеки в усіх сферах діяльності людини, незалежно від форм власності.
Соціально-економічний аспект включає:
- Використання економічних методів управління безпекою життєдіяльності;
- Відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров'я;
- Обов'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування;
- Регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;
- Органічне поєднання законів безпеки з нормами часу на виконання тих чи інших робіт;
- Безплатне подання працівникам спецодягу та засобів захисту;
- Пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці.
3) Технічний аспект полягає в проектуванні і спорудженні будов, комунікацій, впровадження технологій, матеріалів або продуктів, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеки людини.
4) Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за безпекою життєдіяльності в масштабі держави, регіону, підприємства, структурного підрозділу, забезпечення функціонування.
5) Медичний аспект пов'язаний: з комплексною оцінкою впливу усіх факторів довкілля, трудової діяльності на стан здоров'я людини; з гігієнічного регламентацією і державною реєстрацією будь-яких небезпечних факторів, що супроводжують життєдіяльність людини.
6) Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на навколишнє середовище, скороченні виробництва, споживанні та викидів в атмосферу речовин, які створюють локальні геохімічні аномалії в атмосфері міст, у водному середовищі і наземній поверхні.
7) Психологічний аспект, пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяного кожним нещасним випадком, аварією та катастрофою.
8) Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей, взаємини між ними.
Управління безпекою життєдіяльності повинно здійснюватись на етапах проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народногосподарських об'єктів.
2. В декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці - складовій частині безпеки життя людини. В першій конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджується; "Людина, її життя і здоров'я, безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю". Одним з перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян в процесі праці є закон "Про охорону праці" (1992 р.). Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю, який регулює трудові відносини в цілому. Серед законів, які регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини держаних органів, незалежно від видів їх діяльності та форм власності слід виділити:
- Закон України "Про пожежну безпеку" (1995 р.);
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994р.);
- Закон України "Про дорожній рух" (1995 р.);
- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).
На основі останнього Закону розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закон України "Про охорону атмосферного повітря", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також кодексів: лісовий, водний, про надра землі та інших.
В Законі "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" проголошення права громадян на забезпеченні для життя і здоров'я продуктів харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут і відпочинок, навколишнє природне середовище та на відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами і громадянами санітарного законодавства.
Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища
Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки як невід'ємної частини виробничої та іншої діяльності, охорони життя та здоров'я людини, національного багатства і довкілля.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" та низка пов'язаних з ним інших законів спрямовані на збереження безпечного для людини і природного середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням та іншими порушеннями довкілля.
Нормативні акти з питань безпеки, гігієни праці та охорони навколишнього природного середовища включають правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи.
3. Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління в цілому. Державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:
- Кабінет Міністрів України;
- Кабінет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;
- Міністерство охорони здоров'я;
- Міністерство з надзвичайних ситуацій;
- Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Особлива роль в забезпеченні здоров'я населення, його санітарного епідемічного благополуччя належить Міністерству охорони здоров'я, яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в цій галузі, нагляд і контроль за додержанням санітарного законодавства.
Складового частиною системи державного управління охорони життя в аварійних і надзвичайних ситуаціях є центральний штаб, територіальні та об'єктові підрозділи цивільної оборони, які в мирний час залучаються до організації рятувальних і аварійно-відбудовних робіт в зонах управління
Структура органів управління безпекою життєдіяльності, чисельністю апарату, служб, їх повноваження регулюються законом і спеціальним положенням.
Список літератури.
1. Желіба Є.П., Заверуха Н.М., Зацарський В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ "Каравела", Львів "Новий світ - 2000", 2001. - 320с.
2. Джигирей В.С., Жиденький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. -Вид. 3-тє, доповнене. - Львів "Афіша", 2000 - 256с.
3. В.І. Голінько, М.В. Шибка Г.О. Мірошник, О.В. Безсчасний. Безпека людини у життєвому середовищі. - Дніпропетровськ НГА України, 1997-165с.
4. В.І. Голінько, М.Ф. Кременчуцький, В.І. Клочков, В.Ю. Фрундін, Ю.Р. Литвиненко, Г.П. Крргоий, В.А. Долінський, В.І. Безкровний. Безпека людини у надзвичайних ситуаціях. - Дніпропетровськ НГА України, 1997- 122с.
5. Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. Основи загальної екології, - Київ "Либідь", 1995 - 368с.