Страхування. 2. Фінанси суб'єктів господарювання
План.
1. Державні фінанси.
2. Фінанси суб'єктів господарювання.
3. Міжнародні фінанси.
4. Фінансовий ринок.
Страхування.
1. Державні фінанси.
Провідне місце у фінансовій системі як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві посідають державні фінанси. Державні фінанси характеризуються за двома напрямами:
1) ланками — які визначають форми фінансових відносин;
2) рівнями — які розмежовують їх за органами влади й управління.
У системі державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП і формування державних фінансових ресурсів, в розрізі двох груп: централізованих і децентралізованих.
Основними ланками державних фінансів є:
1. Бюджетна система. її структура визначається Конституцією України та Бюджетним Кодексом і залежить від форм державного устрою.
2. Цільові фонди держави призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для економічного і соціального розвитку суспільства. Специфіка цільових фондів полягає у їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування.
3. Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами — юридичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.
4. Фінанси державного сектора економіки відображають відносини, що характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.
2. Фінанси суб'єктів господарювання.
Базовою основою фінансової системи виступають фінанси суб'єктів господарювання.
Виходячи із способів фінансового забезпечення своєї діяльності, розрізняють такі методи господарювання:
1) комерційний розрахунок;
2) неприбуткова діяльність;
3) кошторисне (бюджетне) фінансування.
Комерційний розрахунок передбачає відшкодування всіх витрат і отримання прибутку. Комерційні підприємства є основними платниками податків до бюджету. Через систему бюджетного перерозподілу забезпечується фінансування установ невиробничої сфери за рахунок частини вилученої вартості з підприємств, що здійснюють свою діяльність у галузях матеріального виробництва. На принципах неприбутковості працюють, як правило, комунальні підприємства й установи соціального забезпечення. Вони передбачають як власні, так і бюджетні джерела фінансування наданих послуг. Для бюджетних організацій найголовнішою формою фінансування є бюджетні асигнування, що виділяються з відповідного бюджету на підставі планового документа — кошторису.
3. Міжнародні фінанси.
Структура міжнародних фінансів наведена на рис. 1
Сфера міжнародних фінансів відображає:
1) рівень світового господарства;
2) обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні;
3) діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.
4. Фінансовий ринок.
Фінансовий ринок — важлива забезпечуюча сфера, складова фінансової та економічної систем. Фінансовий ринок виступає як:
1) своєрідна надбудова, через яку координується діяльність усієї фінансової системи;
2) сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів;
3) визначальний елемент ринкової економіки, без якого не може працювати весь ринковий механізм, оскільки все починається з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання.
Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів.
Мета фінансового ринку — забезпечити грошовими коштами всю систему ринків.
Фінансовий ринок складається з великої кількості різних каналів, через які гроші переливаються від власників заощаджень до позичальників (рис. 2):
Канали прямого фінансування — це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.
Канали непрямого фінансування — це канали, якими грошові кошти рухаються від власників до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди тощо).
Фінансовий ринок складається з двох сегментів (ринків):
1) ринку позикових капіталів;
2) ринку цінних паперів.