Лабораторна робота № 19
Тема: Перенесення проектів землеустрою в натуру. Точність землевпоряних геодезичних робіт
Мета:Ознайомитись зі основними етапами перенесення проектів землеустрою в натуру та визначення точності та достовірності цього етапу робіт.
Перелік питань на практичне вивчення:
1. Суть і способи перенесення проекту в натуру. Поняття землевпорядного проекту.
2. Підготовка до перенесення проекту в натуру.
3. Складання робочого креслення.
4. Методи перенесення проектів в натуру.
5. Параметри точності геодезичних робіт у землевпорядкуванні.
6. Підготовка до перенесення проекту в натуру.
Теоретичні основи та методологія:
1. Перенесення землевпорядного проекту в натуру полягає в визначенні та закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг і інших елементів, які запроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру вибирають найбільш прості методи, які потребують менших витрат часу і трудовитрат на виконання робіт і забезпечують необхідну точність.
Технічно, перенесення проекту в натуру являє собою дію, обернену зйомці: в процесі зйомки і складання плану контури угідь і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні ж проекту в натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість. Виходячи з цього, точність перенесення проекту в натуру можна прирівняти до точності зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру проводиться за геодезичними даними (величинам кутів і ліній), що отримуються шляхом обчислень при проектувань аналітичним способом, то на точність перенесених в натуру ділянок впливатимуть тільки помилки польових вимірювань. Якщо ж перенесення проекту в натуру проводиться по даним, визначуваним графічно за планом (після графічного або механічного проектування), то на точність перенесених в натуру ділянок окрім помилок польових вимірювань впливатимуть і помилки графічного визначення величин кутів і ліній за планом.
Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт в значній мірі залежить точність розміщення на місцевості ділянок, паралельність або перпендикулярність їх сторін, розбіжність дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях (у відомостях площ ділянок, що складаються при проектуванні), і ін. Правда, правильно вибраним методом перенесення проекту в натуру не виправити геодезично неточно складеного землевпоряджувального проекту, зате неправильно вибраним методом перенесення землевпоряджувального проекту в натуру можна звести нанівець точність, отриману в процесі проектування.
Необхідно, що б три геодезичні процеси: зйомка, проектування і перенесення проекту в натуру - повинні виконуватися по точності узгоджено. При допущеній неточності в одному із процесів не можна досягнути бажаної точності по проекту в цілому.
Перенесення проекту в натуру виконується наступними методами: методом промірів (мірною стрічкою і світловіддалеміром); кутомірним - теодолітом з мірною стрічкою, світловіддалеміром, тахеометром; графічним - мензулою.
Застосування цих методів можливо для будь-якого землевпорядного проекту і на матеріалі будь-якого виду зйомки. Однак доцільність застосування того чи іншого методу залежить від:
1) технічних вимог до паралельності і перпендикулярності сторін проектованих ділянок;
2) способу проектування, який застосовувався при складанні проекту землеустрою;
3) топографічних умов місцевості (рівна, з чітко вираженим рельєфом, відкрита, закрита);
4) виду проектних ліній (прямі або ламані проектні лінії);
5) виду планово-картографічного матеріалу, використаного при проектуванні (плани теодолітної, мензульної зйомки, аерофотозйомки та ін.)
У силу цих умов перенесення проекту в межах одного землекористування може бути вироблено різними методами.
Перенесенню проекту мірним приладом слід завжди віддавати перевагу перед іншими методами, особливо в тих випадках, коли:
1. місцевість відкрита, тобто прокладання проектної лінії на місцевості не перешкоджають деревні насадження, будівлі, рельєф;
2. положення решт переносите в натуру ліній визначається проміром між точками, які позначені на плані і точно визначаються в натурі (знаки, стовпи, кілки, вершини кутів поворотів чітко виражених контурів ситуації).
Якщо проектування вироблялося аналітичним або графічних способом, коли в процесі проектування обчислюють довжини промірів, то в якості опори при перенесенні проекту використовуються точки раніше прокладених теодолітних ходів.
При проектуванні планіметром у поєднанні з графічним способом в якості опори для перенесення проекту в натуру можуть бути використані прямі лінії контурів орних земель, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко виражених контурів ситуації величиною не менше 40 ° і не більше 140 °. Такими кутами рясніють плани аерофотозйомки і в меншій мірі - плани мензульної і теодолітної зйомок.
Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірним приладом здійснюється у випадках, коли:
1. умови місцевості зважаючи залісненість, закустареності, наявності деревних насаджень, забудована або пагорбистості, закривають видимість в потрібних напрямах, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;
2. проектні межі представляють собою ламані лінії і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;
3. точки ситуації не можуть бути надійною опорою для перенесення проекту в натуру і виникає необхідність визначати положення точки шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок і ліній теодолітних ходів і пунктів геодезичної мережі.
Перенесення проекту в натуру мензулою краще проводити в усталену суху погоду і при наявності плану мензульної зйомки або аерофотозйомки переважно на жорсткій основі (картон, фанера, целулоїд, алюміній та ін), якщо:
а) проектування вироблялося планіметром або планіметром у поєднанні з графічним способом;
б) не потрібна строга паралельність і перпендикулярність сторін ділянки, як, наприклад, сінокісних і пасовищних угідь:
в) точки ситуації не можуть бути надійною опорою для перенесення проекту і виникає необхідність визначати положення точки шляхом побудови напрямки і проміру лінії;
г) по межах землекористування і всередині нього відсутні теодолітні ходи, наявна тригонометрична мережа рідкісна, а застосування теодоліта нераціонально.
Способи і прийоми перенесення проекту відповідають способам знімальних і планувальних робіт: не можна переносити в натуру від контурів ситуації проект, складений аналітичним способом, але немає необхідності прокладати теодолітний хід для визначення меж між ділянками неправильної конфігурації, в яких внаслідок існуючої порізаності і криволінійне ™ контуру відсутні прямі кути і сторони між собою непаралельні. У цьому випадку цілком застосовний спосіб визначення меж ділянок промірами від ясно виражених контурів ситуації: доріг, вимоїн, кутів ріллі та ін.
2. Яким би способом не проектували і який би метод на був прийнятий для перенесення проекту в натуру, перед виходом у поле детально і ретельно обдумують порядок перенесення проекту з тим, щоб в польовій обстановці, куди залучається значна кількість робочої сили і транспорту, не витрачати часу на обдумування технічних прийомів перенесення проекту.
При виборі порядку дій з перенесення проекту в натуру прагнуть до того, щоб виконання їх відрізнялося найбільшою простотою, задовольняло вимогам належної технічної точності і дотримувалася б при цьому економія в часі і робочій силі. Тому перед перенесенням проекту в натуру виробляють підготовчі роботи з метою встановлення порядку геодезичних дій при перенесенні проекту.
Підготовчі роботи складаються з :
- огляду місцевості;
- визначення методів перенесення проекту;
- згущення зйомочного обґрунтування для перенесення проекту;
- визначення значень довжин ліній та кутів необхідних для перенесення проекту;
- підпис цих значень на проектному плані; складання робочого креслення.
При огляді місцевості уточнюється можливість застосування різних методів перенесення проекту, перевіряється наявність закріпленої в натурі геодезичної мережі необхідної для виконання робіт та визначається потреба в її згущенні.
Якщо в якості опори будуть використані вершини кутів повороту ситуаційних контурів, то вибірковим порядком провіряють відповідність цих поворотів на плані з натурою шляхом промірів між точками ситуації.
Якщо при цьому розбіжності між результатами вимірювання ліній на плані і в натурі перевищують величину 1 мм, тобто окрему помилку положення точки на плані, то вивіреним точки не можуть бути використані в якості опори при перенесенні проекту.
Геодезичну опору згущують, якщо між зйомкою і перенесенням проекту в натуру пройшов великий проміжок часу, в який могли виявитися знищеними закріплені точки опори, необхідні для перенесення проекту або існуюча опора рідкісна. Згущення геодезичної опори виробляють також перед складанням технічного проекту.
Отримання необхідних вихідних кутових і лінійних даних шляхом прокладання теодолітних ходів по межах масивів, в яких проектуються ділянки, дозволить швидше і точніше скласти проект, спростити складання робочого креслення, що прискорить і полегшить перенесення проекту в натуру. У наслідок чого час, витрачений на польові підготовчі роботи, надалі зазвичай компенсуються економією його при проектуванні і перенесенні проекту в натуру.
Польова підготовка деяких відокремлених ділянок, де розміщуються невеликі поля прифермської або овочевого сівозміни, іноді проводиться завчасно, щоб використовуючи отриманими даними для складання технічного проекту. В окремих випадках вона може звестися лише до вимірювання в натурі мірним приладом його чотирьох або п'яти сторін і діагоналей, розбивають ділянку на трикутники. У випадках, коли на окремі масиви, наприклад овочевих або спеціальних сівозмін і ділянок з криволінійними межами, потрібно скласти особливий план в більшому масштабі (1: 2000, 1: 5000), щоб забезпечити необхідну точність складання проекту і перенесення його в натуру, виробляють польові роботи по зйомці такого масиву, погодившись з точністю прийнятого масштабу плану.
Зазначені підготовчі роботи виконують не тільки у випадках, коли застосовують точні способи складання проекту (аналітичний, графоаналітичний та ін.), але і коли проектування виконують за допомогою планіметра, щоб забезпечити достатню точність площ проектованих ділянок.
Оскільки значна частина геодезичних даних, отримані при польовій підготовці, буде потрібно і буде використовуватись ще при складанні остаточного (технічного) проекту, то доцільно проводити цю підготовку після складання ескізного проекту. Розміщення всіх полів і ділянок у цьому проекті дається досить ясно, тому на його основі легко вибрати способи складання остаточного проекту і визначити обсяг і конкретний зміст польових підготовчих робіт, необхідних як для складання проекту, так і для перенесення його в натуру.
Для перенесення проекту в натуру мензулою будують геометричну мережу в місцях розташування проектних точок за звичайними правилами, передбаченими інструкціями та настановами для мензульних зйомок. Для перенесення проекту мензулою ні кутові, ні лінійні величини попередньо не визначають, так як їх беруть із плану при польовому виконанні перенесення проекту.
Довжини ліній, необхідні для перенесення проекту, визначають, якщо застосовується метод промірів. Якщо ж застосовується кутомірний метод, то визначають величини кутів і довжин ліній.
Якщо проектування вироблялося аналітичним способом, то величини кутів і ліній обчислюють у процесі проектування або отримують шляхом додаткових обчислень і за планом не визначають. Якщо проектування вироблялося планіметром або планіметром у поєднанні з графічним способом, то величини кутів і ліній, необхідні для перенесення проекту в натуру, визначають за планом. При проектуванні графічним способом ті величини ліній, які виходять обчисленням в процесі проектування, повинні бути використані для перенесення проекту (див. випадки, ілюстровані рис. 36, 38 і. ін. глави V).
Якщо на прямій лінії АL (рис. 49) за планом визначають відрізки а1, а2,. . ., а5, то сума цих відрізків повинна бути ув'язана в довжині прямої АL, яка отримана з вимірів на місцевості, або в довжині, взятої з плану, якщо дана лінія на місцевості не вимірювалася.
Допустима нев'язка у сумі цих відрізків визначиться, виходячи з умови проте кожен із відрізків і вся лінія визначається з помилкою, тому в правій частині цього рівняння замість нуля отримаємо величину нев'язки.
Якщо довжина прямої отримана з вимірів на місцевості, то до величини допустимої нев'язки, обчисленої за наведеною формулою, додають величину поправки за деформацію паперу.
Нев'язку в сумі відрізків, взятих з плану, при порівнянні із загальною довжиною лінії розподіляють двома способами:
1) порівну на кожен відрізок незалежно від його довжини; такий порядок розподілу нев'язки має підставу, оскільки помилки визначення відстаней за планом не залежать від довжини відрізків;
2) пропорційно довжинам відрізків; такий порядок найбільш зручний в тому відношенні, що поправку за деформацію паперу досить ввести лише на всю лінію, і при розподілі нев'язки за цим способом поправки за деформацію в окремі відрізки ведуться автоматично. Якщо довжина лінії АL обчислена за координатами точок А і Ь, то, пов'язуючи в довжині цієї лінії суму довжин відрізків а1, а2,. . ., а5 пропорційно довжинам цих відрізків, автоматично враховують деформацію паперу.
У тому випадку, коли число відрізків більше чотирьох, їх довжини краще брати не кожного окремо, а спочатку першого a1 потім першого і другого разом а1 + а2, далі а1 + а2 + a3 і т. д., одночасно вводячи в них поправку за деформацію паперу. Кожен відрізок визначають потім шляхом вирахування попереднього вимірювання з наступного. Такий спосіб графічного визначення відстаней у меншій мірі порушить паралельність ліній ділянок.
Отриману нев'язку (якщо вона допустима) розподіляють з округленням до десятих часток метра, а при масштабі 1: 25 000 і дрібніше - до цілих метрів.
Якщо опорою для перенесення проекту служать вершини кутів контурів ситуації, то довжини відрізків ліній на плані визначають і пов'язують в загальній довжині лінії з округленням до цілих метрів, починаючи з масштабу 1: 10 000 і дрібніше.
Крім поправок за деформацію паперу в довжини проектних ліній перед перенесенням проекту в натуру вводять ще дві поправки: першу - за перенесення лінії з площини проекції Гаусса (якщо план складено в цій проекції) на місцевість; ця поправка обчислюється за формулою і завжди вводиться зі знаком мінус; другу поправку - за нахил ліній до горизонту. Так як шляхом обрахувань за планом отримують їх горизонтальні прокладання, то для перенесення цих ліній D на похилій місцевості до горизонтальних проложенням обчислюють поправки за нахил зі знаком плюс, керуючись горизонталями плану.
Величини обчислених поправок за нахил підписують над відповідними промірами на робочому кресленні і враховують їх при відкладенні промірів на місцевості.
Якщо проектні лінії визначають за планом після проектування графічним або механічним способом, то останні дві поправки має сенс запроваджувати лише у випадку, якщо вони значимі у порівнянні з точністю масштабу, що буває порівняно рідко. Проте після отримання цих ліній обчисленням, в процесі проектування аналітичним способом введення обох поправок при кутах V> 1 °, 5 часто необхідно.
Нерідко для перенесення в натуру проектного теодолітного ходу координати вершин цього ходу, крім початкової і кінцевої точок, визначають графічно за планом (детально про це викладено у § 56). Вирішуючи за координатами зворотні геодезичні задачі, отримують дирекційні кути і горизонтальні прокладання сторін.
Прийнято вважати, що така міра забезпечить потрібну точність робіт з перенесення проекту в натуру. Проте це вірно лише для випадків, коли є можливість перенести проект в на туру по отриманим таким шляхом кутах і лініях на великому відкритому масиві ріллі, коли кордони проектованих ділянок не співпадають з існуючими контурами угідь, лісових смуг, садибних земель, межами профільованих доріг, каналів і пр.
Оскільки точність положення цих об'єктів на плані характеризується середньоквадратичною помилкою 0,4 мм, то при прокладанні теодолітного ходу несуміщення точок і ліній ходу з аналогічними точками і лініями місцевості буде доходити до 1 мм на плані. При цьому лінії, які повинні проходити поруч з дорогою, лісової смугою або присадибними ділянками, неминуче будуть на місцевості ближче або далі цих кордонів, іноді перетнуть їх, відрізаючи, наприклад, кінці присадибних ділянок. Щоб цього не сталося, потрібно заздалегідь мати на плані нанести геодезичну основу і спиратися на неї при складанні робочого креслення для перенесення проекту в натуру. Величини кутів і ліній на проектному плані підписують попутно з проектуванням або з визначенням цих величин на плані. Всі підписи ведуть олівцем.
Складання робочого (креслення) креслення передбачає такий порядок перенесення проекту в натуру, який забезпечує найбільшу продуктивність праці виконавця польової роботи, скорочує непотрібні перерозподілу робочої сили і дає можливість виконати роботу з необхідною точністю.
Робочі креслення складають в туші на восківці в масштабі проектного плану тільки на ті частини землекористування, які представляють проект буде переноситися в натуру протягом одного-трьох робочих днів (щоб уникнути псування всього робочого креслення в польовій обстановці).
Якщо проект нескладний, то робочий креслення може бути складено схематично на аркуші паперу.
На робочий креслення наносять тільки те, що необхідно для перенесення проекту в натуру, а саме:
1) проектні кордону;
2) величини кутів і ліній, які потрібно побудувати і прокласти в натурі;
3) пункти геодезичної опори, які можуть бути використані при перенесенні проекту;
4) контури ситуації, що полегшують знаходження в натурі точок опори або службовці опорою для перенесення проекту;
5) номери полів і ділянок.
На робочому кресленні чорною тушшю прийнято зображати всі існуючі на місцевості межі, контури угідь, умовні знаки (сильно розріджені) і що стосуються до існуючих кордонів написи геодезичних даних (румби, заходи ліній), а червоною тушшю - все проектоване: кордони, номери ділянок, геодезичні дані. При цьому нові (проектовані) Теодолітні ходи, допоміжні магістральні лінії і геодезичні дані, які відносяться до них (кути, румби, заходи ліній) краще показувати іншим кольором (синім, фіолетовим). Це забезпечує ясність креслення і легкість орієнтування в його геодезичних даних.
У добре продуманих кресленнях є певний порядок в розташуванні написів: довжину відрізків між кордонами ділянок надписують уздовж цих відрізків - з боку ділянок, до яких вони відносяться. Проміри до меж ділянок роблять наростаючим підсумком по ходу. Надписують їх біля граничної лінії (уздовж нього), до якої вони належать, так, щоб було зручно читати їх, зорієнтувавши креслення по ходу.
За теодолітним ходам записують кути, румби і заходи ліній. Приміщенням на кресленні подвійних даних (розмірів між кордонами ділянок і промірів наростаючим підсумком, кутів і румбів) забезпечується контроль і можливість відновити у полі затерті надписи, а також можливість зручного маневрування у випадках непередбаченої зміни порядку виконання польових робіт. Тоді по відрізкам легко обчислити проміри у зворотному напрямку ходу.
Додаткові геодезичні дані (кути і заходи ліній) також дають можливість напрям проектної лінії, одержаному за побудованим кутом від одного опорного пункту, перевіряти по кута від іншого пункту або визначення положення в натурі проектної точки з вимірювання стрічкою відстані від однієї точки опори перевіряти іншим виміром від іншої точки опори і т. д.
При складанні креслення продумують маршрут руху при виконанні польових робіт і на кресленні відзначають стрілками. Одночасно з цим роблять умовним знаком позначки про залишення при тих чи інших точках віх, потрібних як орієнтири при прокладці бічних ходів і ліній, службовців опорними для розбивки інших ділянок. В окремих випадках, коли перенесення проекту в натуру не відрізняється складністю і виконавець в достатній мірі зна ком з місцевістю і станом опори, робочий креслення можна скасти у вигляді схеми з необхідними геодезичними даними для перенесення проекту в натуру. Так, наприклад, для перенесення проекту в натуру мензулою потрібно бути в достатній степені обізнаним про що збереглася в натурі аналітичної та геометричній опорі і в якості робочого креслення мати викопіювання на восківці, на яку нанесені тільки спроектовані ділянки, їх нумерація і нотатки про порядок польових дій. Всі лінійні дані при цьому визначають вимірювачем на плані (планшеті) у полі.
На робочий креслення в процесі перенесення проекту наносять всі визначені на планшеті точки стояння мензули і проміри, за якими визначалися проектні точки. Тому робоче креслення у всіх випадках є технічним документом (так само як абрис, польовий журнал і ін.)
Чим ґрунтовніше проведена підготовка до перенесення проекту у натуру, тим швидше і з меншими помилками виконується польова робота.
Для перенесення на місцевість проектних точок, розміщених на лініях теодолітного ходу або на прямолінійних контурах ситуації необхідно виміряти на плані віддаль від опорних до проектних точок, якщо ці віддалі не отримані шляхом вирахувань при проектуванні ділянок. Довжини виміряних відрізків ув'язати з загальною довжиною ліній, на якій визначені ці відрізки. Ув'язану довжину кожного відрізка підписати на проектному плані біля відповідних відрізків ліній. При визначені ліній на плані необхідно враховувати деформацію паперу, якщо величина деформації перевищує величину графічної точності. Крім поправок за деформацію паперу, в довжини проектних ліній перед перенесенням проекту в натуру, вводять також поправки за ухил лінії та перенесення лінії з проекції Гауса-Крюгера.
Шляхом рішення обернених геодезичних задач по графічних координатах проектних точок і аналітичних координатах вихідних точок визначають кути з закругленням до 0,Гі горизонтальні положення із закругленням до 0,1 м. Отримані результати записуються у відомість встановленої форми. Величини кутів і ліній на проектному плані, підписують одночасно з проектуванням на плані. Всі підписи виконують олівцем.
3. Після закінчення розрахунків по технічному проектуванню складають робоче креслення перенесення проекту на місцевість. Робочі креслення складають тушшю на кальці, тільки на ту частину землекористування, на якій проект буде переноситись на протязі одного-двох робочих днів.
На робочому кресленні відображаються методи винесення проекту на місцевість в залежності від наявності геодезичної мережі (зовнішніх меж), виду проектних ліній та маршруту руху виконавця при виконанні польових робіт.
Робоче креслення складають тільки на підставі геодезичних даних проектування, повністю записаних на проектному плані. На розмічувальному кресленні викреслюють та записують:
чорною тушшю - існуючі межі землеволодінь, межові знаки, контури ситуації та об'єкти місцевості, необхідні для самоконтролю та орієнтування на місцевості;
червоною тушшю - проектні межі ділянок з їх позначеннями та нумерацією по проекту, проектні елементи теодолітних ходів з геодезичними даними (кутами і мірами ліній);
синьою тушшю - допоміжні геодезичні дані (елементи геодезичних даних що знаходяться за межами проектної ділянки);
стрілками - направлення маршруту руху виконавця робіт.
4. Перенесення проекту в натуру методом промірів. Перенесення проекту в натуру здійснюється за робочим кресленням, складеним при підготовчій роботі, на якому вже повинні бути записані всі проміри, що визначають положення проектних точок.
Якщо лінія проходить по похилій місцевості, то перед розбивкою кола пересувають його, а з ним і мірний прилад вперед на величину поправки за нахил, що припадає на відмірюють довжини проміру. Якщо проектування виконувалося графічним або механічним способом і не проводилися обчислення для дотримання строгої паралельності або перпендикулярності сторін, то поправку на нахил вводять при кутах нахилу, перевищує 5 °; якщо аналітично, то - 1,5 °.
Цей метод найбільш простий, широко застосовується, забезпечує досить точні результати, але вимагає відповідної підготовки планового матеріалу та рекогносцировки місцевості.
Переносять проект в натуру методом промірів з планового матеріалу всіх видів зйомки і на основі будь-якого способу проектування, але в умовах відкритої і рівнинної місцевості.
Плановою опорою для перенесення проекту в натуру методом промірів являються пункти ДГМ та мереж згущення, межові знаки. В тому випадку, коли проектування виконувалось графічним або механічним способами, опорою можуть бути також точки ситуації місцевості.
Перенесення проекту в натуру виконується по робочому кресленню, на якому повинні бути виписані всі проміри, які визначають положення проектних точок.
Перенесення проекту починають з провішування ліній. Лінію вимірюють і на відліках по стрічці, що відповідають записам робочого креслення, забивають кілки. Якщо лінія проходить по нахиленій місцевості, то перед забиванням кілка пересовують його, а з ним і стрічку, вперед на величину поправки за ухил.
Через помилки вимірювань довжина лінії, отримана промірами при перенесенні проекту в натуру, буде розходитись з довжиною, вказаною на робочому кресленні. Різниця в довжині ліній не повинна перевищувати встановленого допуску.
Отримане розходження ув'язують пропорційно довжинам промірів. На величину поправок, в створі лінії, пересовують кілки і на їх місце закопують стовпи.
Якщо проектування виконувалось графічним або механічним способами, без вирахувань, що забезпечують паралельність і перпендикулярність сторін ділянки, то розходження, яке не перевищує точності масштабу (0,1 мм), не ув'язують. Якщо розходження дорівнює подвоєній точності масштабу, то поправки вводять в положення двох останніх точок.
Якщо проектування виконувалось аналітичним способом чи проводились вирахування, які забезпечують строгу паралельність і перпендикулярність сторін ділянок, розходження, що не перевищує 1/1000 ширини запроектованих ділянок, не ув'язують.
Щоб уникнути великих нев'язок в довжинах вимірюваних ліній і ув'язки промірів на місцевості, яка не позбавляє від порушення паралельності сторін, краще такі лінії вимірювати на місцевості до складання остаточного проекту і робочого креслення.
Отже, при будь-якому способі складання проекту можна шляхом обчислень або побудов кутів на місцевості забезпечити паралельність або перпендикулярність сторін з потрібною точністю.
Перенесення проекту мірним приладом можна виконувати і при наявності ламаних проектних меж, особливо якщо на територiї землекористування багато контурів ситуації і об'єктів місцевості, які можуть бути використані в якості опорних при перенесенні проекту в натуру. Однак помилки положення ситуаційних точок на плані (≈ 0,4 мм) значно більше помилок положення точок теодолітних ходів {з урахуванням помилок нанесення їх на план за координатами ≈ 0,23 мм), що може викликати неприпустиме порушення паралельності сторін ділянок, якщо не застосувати прийоми, що забезпечують цю паралельність.
У багатьох випадках виникає необхідність забезпечити достаньою точністю не тільки паралельності і перпендикулярності сторін полів, але також і їх площ, особливо якщо проект складається механічним або графічним способом на плані в масштабі 1: 25000.
Після перенесення проекту, на робочому кресленні виправляють чорною тушшю всі лінії, в які вводились поправки при перенесенні проекту в натуру.
Перенесення проекта в натуру кутомірним методом. Проект в натуру кутомірним методом переносять після проектування будь-якими способами і з плану будь-якого виду зйомки, особливо якщо на плані містяться пункти геодезичної опори, наприклад пункти теодолітних ходів по межах землекористування, по межах садиб або пункти геодезичних мереж. Положення таких пунктів повинно бути визначено координатами, обчисленими за результатами вимірювань на місцевості.
Переносять проект в натуру цим методом у випадках, якщо застосування тільки однієї стрічки ускладнено, коли проектні межі являють собою ламані лінії, що проходять в закритій або горбистій місцевості, або коли точки ситуації не являються надійною опорою для перенесення проекту в натуру.
У цих випадках перенесення проекту за допомогою теодоліта зручніше в порівнянні з мензулою і в тому відношенні, що теодоліт значно портативні і легше мензули і робота теодолітом у меншій мірі залежить від погоди.
У залежності від розташування проектних точок щодо пунктів геодезичної опори в практиці перенесення проекту в натуру теодолітом можуть бути два випадки визначення положення проектних точок на місцевості: 1) з однієї станції полярним способом, 2) з декількох станцій, що утворюють проектний теодолітний хід.
Якщо проектування виконувалось аналітичним способом, то всі геодезичні дані (кути і міри ліній) отримують шляхом вирахувань в процесі проектування. При графічному або механічному способах проектування ці дані можна отримати з плану графічно.
Існує два способи графічного визначення геодезичних даних на плані.
1) Кути вимірюються транспортиром, лінії - вимірювачем масштабу; в цьому випадку виміряні кути ув'язують між дирекційними кутами кінцевої та початкової лінії ходу
2) Кути і міри ліній визначають шляхом вирахувань за координатами.
В результаті нагромадження помилок при прокладанні проектного ходу отримуємо нев'язку. Допустиму нев'язку розподіляють в натурі по способу паралельних ліній.
Якщо проектування виконувалось графічним способом, то нев'язку, що не перевищує точності масштабу (0,1 мм на плані), не розподіляють; якщо нев'язка дорівнює подвоєній точності масштабу, то поправки вводять в положення двох останніх проектних точок. Коли нев'язка перевищує подвоєну точність масштабу, поправки вводять в положення кожної точки пропорційно довжині частини ходу від початку до проектної точки.
Якщо проектування виконувалось аналітичним способом, то нев'язку, що не перевищує 1:1000 ширини ділянок, які проектуються, не розподіляють. У всіх інших випадках нев'язку розподіляють також пропорційно довжині ходу.
Особливості перенесення проекти в натуру за матеріалами аерофотозйомки. Якщо проектування ділянок виконувалося аналітичним способом, то вибір способу перенесення проекту в натуру не залежить від типу зйомки, після проведення якої отримано плановий матеріал. При проектуванні графічним і механічним способами, у вигляді опори раціонально використовувати ситуаційні точки і контури місцевості.
В цьому випадку велику перевагу мають фотоплани перед матеріалами наземних зйомок, так як аерофотоматеріали рясно насичені зображенням найдрібніших подробицями місцевості. Вони дають можливість значно зменшити кількість лінійних і кутових вимірювань, тому що опорою є кожний чітко виражений контур. Правда, при цьому потрібно передбачити заходи щодо відновлення проектних знаків у разі їх втрати за більш надійними пунктами.
При перенесенні проекту необхідно прагнути до максимального скорочення числа вимірювань та зменшення довжин промірів, що досягається правильним читанням аерознімків і вибором найближчого розпізнавального знака для опори, упізнання якого не підлягає сумніву. Досвід показує, що найкращим фотоматеріалом для впізнання контурних точок, що використовуються як опори, є невідешефровані контактні відбитки, так як процес збільшення або трансформування аерознімків, а також репродукування мозаїчних фотопланів завжди знижує різкість зображення, особливо дрібних об'єктів місцевості. Дешифрування контурів ситуації забиває деталі аерознімків і зменшує можливість використання в якості опори значного числа контурних точок. Тому при проектуванні і особливо при перенесенні проекту в натуру крім віддешифрованних аерофотоматеріалів, на яких виробляється проектування, корисно мати невіддешефровані контактні відбитки, за допомогою яких (іноді з лупою) легко відшукують велика кількість дрібних об'єктів місцевості. За ним зручно переносити в натуру ділянки, де не потрібне суворе дотримання паралельності і перпендикулярності сторін ділянок, наприклад на пасовищах, сіножатях і ін.
Для зменшення довжини промірів користуються перетином ліній, керуючись тим, що точка перетину прямих на аерознімків незалежно від спотворення аерознімків за перспективу точно збігається з точкою перетину цих же прямих на місцевості (якщо місцевість рівна або якщо спотворення за рельєф незначно).
Для контролю всі лінії між проектними точками вимірюють у натурі та результати вимірювань звіряють з відповідними лініями на аерознімків.
Однак таке незалежне отримання на місцевості кожної проектної точки кордону може викликати значну непаралельність сторін ділянки, що характеризується граничною помилкою.
Для переносу краще використовувати не віддешифровані фотоплани.
У вигляді опори крім контурних точок широко використовують прямі лінії контурів угідь, дорог, канав і ін., які розрізняються на фотопланах.
Для підвищення точності використовують закріплені на місцевості знаки.
Точність перенесення проекту в натуру за матеріалами аерофотозйомки приблизно така ж, як і за планом наземних зйомок.
Особливості перенесення в натуру елементів контурно-меліоративної організації території (КМОТ). Плановою основою для складання проекту комплексних протиерозійних заходів являється, як правило, план землекористування в масштабі 1:10000, з зображенням рельєфу через 1 метр.
Для проектування і будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд виконують спеціальні зйомки в масштабах 1:2000-1:1000, з висотою перерізу горизонталей через 0,5-1,0 м.
В процесі проектування водозатримуючих валів проводиться гідрологічний розрахунок, визначається довжина і розміри водозатримуючого валу.
В випадку КМОТ водозатримуючі споруди будуються по горизонталях. При виносі таких елементів в натуру їх початкові елементи визначають по точках зйомочного обґрунтування або контурних точках.
Положення інших точок визначається за допомогою нівеліра і рейки. Для цього в початковій точці виставляють рейку, а нівелір на віддалі 100 м по направленню горизонталі, і ведуть відлік по рейці.
Рейку переносять по направленню запроектованого елементу і встановлюють в таких точках місцевості, де відлік по рейці буде близький до відліку на першій точці (з відхиленням 5-7 см). Рейку встановлюють не рідше, ніж 50 м. Найдені точки закріпляються.
Закінчивши винос точок з однієї точки, нівелір переносять на другу, беруть відлік по рейці на останній точці, і по ньому находять наступні точки. Після закінчення виносу по найдених точках проорюється борозна.
Повздовжня вісь валу розміщується по горизонталі. При складній формі рельєфу відхилення по висоті може бути до 0,3 м.
Перенесення в натуру запроектованих водозатримуючих валів проводиться з боку сухого ухилу. Далі за допомогою нівеліра виносять інші точки. Отримана границя закріплюються через 10-15 м. Поворотні точки границі валу визначають шляхом проміру по основі валу, чи шляхом прив'язки до реперів чи чітких контурів місцевості. Направлення перемичок встановлюються шляхом побудови проектних кутів теодолітом.
Для переносу елементів КМОТ в натуру складають робоче креслення в масштабі 1:1000, на якому в прийнятих кольорах зображують існуючі проектні елементи, всі розрахункові дані для виносу проекту в натуру.
5. Точність проектування аналітичним способом і порівняльна точність проектування різними способами. Так як аналітичний спосіб застосовується з використанням геодезичних вимірювань, то точність проектування цим способом залежить тільки від точності кутових і лінійних вимірювань.
Похибка площі залежно від похибок лінійних вимірювань, користуючись наближеною формулою, визначається:
Приймемо середню квадратичну відносну похибку вимірювання ліній стрічкою, що дорівнює +1/2000; тоді середня квадратична похибка площі залежно від похибок лінійних вимірювань буде 
р/2000.
Таку точність в середньому дає аналітичний спосіб проектування. Назвемо цей випадок першим (І).
Розглянемо випадок II,коли застосовується графічний спосіб проектування, і опорою при проектуванні являються нанесені на план точки теодолітних ходів.
В цьому випадку на похибки площ ділянок будуть впливати три вида похибок;
1) вимірювань кутів і ліній на місцевості;
2) нанесення точок теодолітних ходів на план по координатам; вплив цих похибок на похибку площі можна вирахувати за формулою виду:
3) властивих графічному способу проектування, вплив яких на площу
можна вирахувати за формулою 
Сумарний вплив похибок буде:
Випадок III.,коли застосовується графічний спосіб проектування, і опорою для перенесення проекту в натуру являються контури ситуації. На похибку площ ділянок будуть впливати похибки:
1) в положенні точок контурів ситуації на плані, середня квадратична похибка положення контурної точки дорівнює +0,03см;
2) властиві графічному способу проектування, передбачені випадком II (похибка 
).
ВипадокIV - проектування виконується планіметром, і опорою для перенесення проекту в натуру являються нанесенні на план точки теодолітних ходів. На похибку площ ділянок будуть впливати тРр і три, розглянуті для випадку II, а також похибки, притаманні механічному способу. Похибка механічного способу пр.
и двократному обводі ділянки планіметром визначиться за формулою:
Сумарний вплив похибок дорівнює
Випадок V - проектування виконується планіметром, і опорою для перенесення проекту в натуру являються контури ситуації.
На похибку площі будуть впливати похибки тРм (див. випадок III); їх сумарний вплив дорівнює:
Усі ці похибки являються середніми квадратичними, і в якості граничних можна взяти їх потроєні значення.
Випадки II, III, IV і V порівняно з випадком І дають велику похибку, і ця похибка збільшується із зменшенням масштабу плану.
Точність площ ділянок, перенесених в натуру. Точність перенесення проекту в натуру залежить від точності проведення двох основних стадій цього процесу: камерального визначення геодезичних даних для перенесення проекту і польових вимірювань при перенесенні проекту.
Якщо проект в натуру переносять кутомірним способом, то з плану беруться тільки проміри з похибкою ОД мм і похибка площі ділянки, що залежить від похибок визначення промірів, буде виражатися за формулою;
При перенесенні проекту в натуру кутомірним способом похибки положення проектних точок залежать від того, яким способом визначаються кути і міри ліній на плані для прокладення проектного ходу в натурі.
Якщо кути і лінії вираховують за координатами проектних точок, то похибка площі буде залежати від похибок визначення координат на плані і буде виражатися за формулою:
Похибки польових робіт при перенесенні проекту тільки стрічкою або теодолітом із стрічкою, коли опорою являються точки раніше прокладених теодолітних ходів, можна прирівняти до похибок зйомки. Якщо в якості опори використовуються контурні точки ситуації, похибки положення яких +0,3 мм на плані, то вплив цих похибок на похибки площ проектних ділянок буде виражатися за формулою виду:
При перенесенні проекту мензулою з планшету мензульної зйомки або аерофотозйомки, де в якості опори використовуються пункти геометричної мережі; положення кожної проектної точки в натурі визначиться із середньою похибкою +0,3 мм на плані.
Сумарні похибки площ проектних ділянок стосовно до п'яти випадків, які розглянуті в попередньому параграфі, будуть наступні.
Випадок І.Проектування ділянок виконано аналітичним методом. Похибка площі ділянки буде залежати тільки від похибок вимірювань на місцевості при зйомці і при перенесенні проекту в натуру, і буде виражатися формулою:
Випадок II.Проектування виконано графічним методом, і опорою при проектуванні були нанесенні на план точки теодолітних ходів. На похибку площі, крім похибок, перерахованих в попередньому параграфі, будуть впливати похибки визначення промірів на плані, і їх вплив на похибку буде виражатися формулою:
Випадок III.Проектування ділянок виконано графічним методом, і опорою для перенесення проекту були контури ситуації. В цьому випадку до двох похибок, що указані в попередньому параграфі, прибавляться похибки графічного визначення промірів на плані, вплив яких на площу ділянки буде виражатися за формулою:
Випадок IV.Проектування ділянок виконано планіметром, і опорою для перенесення проекту були нанесенні на план точки теодолітних ходів. В цьому випадку також, крім трьох похибок, що указані в попередньому параграфі, прибавляться похибки графічного визначення промірів на плані, вплив яких на площу ділянки також буде виражатися формулою:
Випадок V.Проектування ділянок виконано планіметром, і опорою були контури ситуації. В цьому випадку до двох похибок, що приведені в попередньому параграфі, прибавиться третя, вплив якої на площу ділянки також буде виражатися формулою:
Розглянуті похибки являються середніми квадратичними, і в якості граничних можна взяти їх потроєні значення.
Крім цього, для витягнутих ділянок ці похибки треба збільшити в 
раз,
де К - коефіцієнт витягнутості.
2)шляхом вирахування площі якої-небудь частини полігону по
координатам його вершин з наступним проектуванням відрізок і прирізок
трикутниками та трапеціями для отримання заданих площ ділянок;
3) шляхом вирахування координат точок перетину ліній з заданими
направленнями (дирекційними кутами).
6. Яким би способом не проектували і який би метод на був прийнятий для перенесення проекту в натуру, перед виходом у поле детально і ретельно обдумують порядок перенесення проекту з тим, щоб в польовій обстановці, куди залучається значна кількість робочої сили і транспорту, не витрачати часу на обдумування технічних прийомів перенесення проекту.
При виборі порядку дій з перенесення проекту в натуру прагнуть до того, щоб виконання їх відрізнялося найбільшою простотою, задовольняло вимогам належної технічної точності і дотримувалася б при цьому економія в часі і робочій силі. Тому перед перенесенням проекту в натуру виробляють підготовчі роботи з метою встановлення порядку геодезичних дій при перенесенні проекту.
Підготовчі роботи складаються з :
- огляду місцевості;
- визначення методів перенесення проекту;
- згущення зйомочного обґрунтування для перенесення проекту; визначення значень довжин ліній та кутів необхідних для перенесення проекту;
підпис цих значень на проектному плані; складання робочого креслення.
При огляді місцевості поточнюється можливість застосування різних методів перенесення проекту, перевіряється наявність закріпленої в натурі геодезичної мережі необхідної для виконання робіт та визначається потреба в її згущенні.
Якщо в якості опори будуть використані вершини кутів повороту ситуаційних контурів, то вибірковим порядком провіряють відповідність цих поворотів на плані з натурою шляхом промірів між точками ситуації.
Якщо при цьому розбіжності між результатами вимірювання ліній на плані і в натурі перевищують величину 1 мм, тобто окрему помилку положення точки на плані, то вивіреним точки не можуть бути використані в якості опори при перенесенні проекту.
Геодезичну опору згущують, якщо між зйомкою і перенесенням проекту в натуру пройшов великий проміжок часу, в який могли виявитися знищеними закріплені точки опори, необхідні для перенесення проекту або існуюча опора рідкісна. Згущення геодезичної опори виробляють також перед складанням технічного проекту.
Отримання необхідних вихідних кутових і лінійних даних шляхом прокладання теодолітних ходів по межах масивів, в яких проектуються ділянки, дозволить швидше і точніше скласти проект, спростити складання робочого креслення, що прискорить і полегшить перенесення проекту в натуру. У наслідок чого час, витрачений на польові підготовчі роботи, надалі зазвичай компенсуються економією його при проектуванні і перенесенні проекту в натуру.
Для перенесення їх в натуру вздовж косовиці з чагарником попередньо прокладають хід між пунктами зовнішнього кордону землекористування з тим, щоб виходи проектних меж на цей хід перенести в натуру тільки мірним приладом. Попутно з прокладання теодолітного ходу знімають змінилися контури ситуації.
Прокладені теодолітні ходи обробляють і наносять на план у звичайному порядку.
Відповідно до розміщенням полів і ділянок, передбачене попередніми (ескізним) проектом, вдаються до детального обходу лише окремих ділянок, встановлюючи тим самим мінімально необхідний обсяг польовий геодезичної підготовки. Іноді досить буває виміряти мірним приладом відстань між лісовою смугою та кордоном або дорогий, між кутом садиби і поворотною точкою межі землекористування, коли на ці лінії спираються інші проектовані ділянки і коли потрібно знати точну довжину їх для складання проекту і робочого креслення.
Польова підготовка деяких відокремлених ділянок, де розміщуються невеликі поля прифермської або овочевого сівозміни, іноді проводиться завчасно, щоб використовуючи отриманими даними для складання технічного проекту. В окремих випадках вона може звестися лише до вимірювання в натурі мірним приладом його чотирьох або п'яти сторін і діагоналей, розбивають ділянку на трикутники. У випадках, коли на окремі масиви, наприклад овочевих або спеціальних сівозмін і ділянок з криволінійними межами, потрібно скласти особливий план в більшому масштабі (1: 2000, 1: 5000), щоб забезпечити необхідну точність складання проекту і перенесення його в натуру, виробляють польові роботи по зйомці такого масиву, погодившись з точністю прийнятого масштабу плану.
Зазначені підготовчі роботи виконують не тільки у випадках, коли застосовують точні способи складання проекту (аналітичний, графоаналітичний та ін), але і коли проектування виконують за допомогою планіметра, щоб забезпечити достатню точність площ проектованих ділянок.
Оскільки значна частина геодезичних даних, отримані при польовій підготовці, буде потрібно і буде використовуватись ще при складанні остаточного (технічного) проекту, то доцільно проводити цю підготовку після складання ескізного проекту. Розміщення всіх полів і ділянок у цьому проекті дається досить ясно, тому на його основі легко вибрати способи складання остаточного проекту і визначити обсяг і конкретний зміст польових підготовчих робіт, необхідних як для складання проекту, так і для перенесення його в натуру.
Для перенесення проекту в натуру мензулою будують геометричну мережу в місцях розташування проектних точок за звичайними правилами, передбаченими інструкціями та настановами для мензульних зйомок. Для перенесення проекту мензулою ні кутові, ні лінійні величини попередньо не визначають, так як їх беруть із плану при польовому виконанні перенесення проекту.
Довжини ліній, необхідні для перенесення проекту, визначають, якщо застосовується метод промірів. Якщо ж застосовується кутомірний метод, то визначають величини кутів і довжин ліній.
Перенесення проекту в натуру графічним способом. Проект в натуру мензулою переносять з планшетів мензульної зйомки або аерофотозйомки у наступних випадках: при графічному або механічному способі проектування, при утрудненому перенесення проекту тільки мірним приладом через умови місцевості, або коли точки ситуації за точністю не можуть бути використані в якості опори, а також якщо по межах землекористування і всередині нього відсутні теодолітні ходи, наявна геодезична мережа рідкісна і застосування теодоліта нераціонально.
Разом з цим наявність великої кількості точок у напівзакритій місцевості робить застосування мензули для перенесення проекту в натуру досить ефективним.
Оскільки при перенесенні проекту в натуру теодолітом і мірним приладом кутові та лінійні величини в деяких випадках допускається визначати транспортиром і вимірником за планом, то перенесення проекту мензулою в цих випадках буде давати більш точні та швидкі результати. Це пояснюється тим, що побудова кутів на мензули провадиться точніше, ніж визначення їх транспортиром, і, крім того, на кожній станції планшет орієнтується не по одному, а за кількома пунктами. Тоді помилка побудови кута в кожній проектній точці у відкритій і напівзакритої місцевості не залежить від помилок побудови кутів у попередніх точках, як в теодолітному ході.
У цьому полягає основна перевага мензули перед теодолітом, зрозуміло в тих випадках, коли для перенесення проекту з тих чи інших причин не можна використовувати обчислені координати точок, виміряні на місцевості кути і заходи ліній. Крім того, при перенесенні проекту в натуру мензулою зменшується можливість отримання грубих помилок, оскільки вся робота ведеться і контролюється в полі. Застосування мензули звільняє виконавця від великої підготовчої роботи. Однак перед перенесенням проекту в натуру мензулою необхідно переконатися в наявності на місцевості опорних пунктів геодезичної і геометричної мереж.
Контрольні питання для самоперевірки
1. Сутність перенесення проектів землевпорядкування у натру.
2. Основні групи способів перенесення проектів землеустрою в натуру.
3. Поняття землевпорядного проектування.
4. Основні підготовчі роботи до перенесення проекту в натуру.
5. Типологія робочих креслень у землевпорядному проектуванні.
6. Методи перенесення проектів землеустрою в натуру.
7. Основні показники точчності геодезичного забезпечення проектувальних робіт.
Рекомендована література
1. Геодезія. Терміни та визначення. ДСТУ 2393-94. – К.: Держстандарт України, 1994. – 64 с.
2. Інженерна геодезія: Науково-технічний збірник // КНУ будівництва і архітектури. –Київ, 1999. Випуск 41. -223 с.
3. Інженерна геодезія [Текст]: науково-технічний збірник. Заснований у 1965 році. Вип. 54/ Відпов. ред. С. П. Войтенко. – К.: КНУСА, 2008. – 332 с.
4. Картографія. Терміни та визначення // ДСТУ 2754-94. – Київ: Держстандарт України, 1994. – 95 с.
5. Левицкий И.Ю., Рыбалко С.В. Земельнокадастровая информация и принципы ее картографирования // Проблемы геоинформатики: Тез. докл. респ. науч. конф., Тарту-Кяэрику, 22-23 сент. 1983. – Тарту, 1983. – С. 32-33.
6. Методи дистанційного зондування Землі: Методичний посібник для студ. напряму «Геодезія, картографія та землевпорядкування» вузів III-IV рівнів акредитації/ Уклад.: С. С. Кохан, І. П. Поліщук; Національний аграрний університет (К.). –К., 2006. -136 с.
7. Суворов А.К. Топологические методы разработки картографических зображений.- М.: ИГ АН СССР, 1987.- 209 с.
8. Сухов В.И. Юровский Я.И., Никишов М.И., Лиодт Г.Н., Сергунин Е.Н. Сельскохозяйственное картографирование. – М.: Колос, 1970. – Изд. 3-е. – 304 с.
9. Шевченко В.О. Медико-географічне картографування території України. – Київ: Наук. думка, 1994.- 158 с.