Діяльність антимонопольного комітету України

Антимонопольне регулювання передбачає санкції, спрямовані проти «недобросовісної ділової практики», яка містить в собі:

1. Цінову дискримінацію (необґрунтовані знижки для одних клієнтів, надбавки — для інших)

2. Примусові угоди (тобто купівля та продаж з певною попередньою умовою, примусові «набори» товарів та послуг)

3. Примусове «прив'язання» покупців до продавців

4. Зниження цін нижче витрат виробництва (зростання «демпінгу» для

витіснення суперників та захоплення ринку)

5. Відмова від збуту продукції «невигідним» клієнтам, які мають справу з конкурентами відповідної фірми або необґрунтоване повернення замовлених товарів

6. Необґрунтовані бойкоти, страйки товаровиробників [8].

Усі ці факти «недобросовісної» практики повинні виявлятись й припинятись органами контролю Антимонопольного комітету, його регіональних відділень та іншими державними контролюючими органами. Отже, лібералізація цін не послаблює, а, навпаки, посилює роль держави щодо здійснення політики ціноутворення. Вона полягає не у вста­новленні конкретних цін, а у впливі на механізм ціноутворення з допомогою як економічних, так і адміністративних важелів.

Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень. Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є:

• ціни (тарифи) на товари, що виробляються суб'єктами природних

монополій;

• доступ груп споживачів до товарів, що виробляються суб'єктами

природних монополій;

• фінансово-розрахункові операції оптового ринку;

• якість товарів та послуг відповідно до стандартів.

Згідно з Програмою дій щодо реалізації конкурентної та антиінфляційної політики України планується здійснити заходи, спрямовані на вдосконалення державного регулювання діяльності природних монополій у сферах транспортування трубопроводами нафти й нафтопродуктів, природного газу (його розподілу) та інших речовин; передання й розподілу електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язку загального користування; централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого теплопостачання; надання спеціалізованих послуг транспортними терміналами, портами, аеропортами [12, с.143].

Основними завданнями. Антимонопольного комітету України є [2]:

1) здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

2) захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки.

Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законами «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» та «Про Антимонопольний комітет України», а його процесуальна діяльність щодо розгляду справ регламентується згаданими тимчасовими правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України.

Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету [4].

Антимонопольний комітет з метою розвитку конкуренції має право:

1. Визначати монопольне становище підприємців на ринку

2. Давати підприємцям обов’язкові для виконання розпорядження, про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища;

3. Давати органам управління обов’язкові для виконання розпорядження про припинення порушень і укладання ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству;

4. Здійснювати контроль за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації або ліквідації монопольних утворень, а також при придбанні часток (паїв, акцій), що можуть призвести до монопольного становища підприємців на ринку;

5. Вносити у відповідні органи влади і управління пропозиції щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємців у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

6. Приймати розпорядження про накладання штрафів;

7. Звертатися до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями антимонопольного законодавства, в тому числі про визнання недійсними актів органів державної влади та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету, відшкодування збитків, заподіяних порушенням антимонопольного законодавства, вилучення прибутку, незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства, з інших підстав, передбачених чинним законодавством, а також надсилають до суду протоколи про адміністративні порушення для накладання штрафів на посадових осіб відповідно до чинного законодавства;

8. Давати рекомендації державним органам щодо проведення заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;

9. Здійснювати дії з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених Верховною Радою України, і у своїй діяльності підзвітний їй і підпорядкований Кабінету Міністрів України [16].

Питанням відповідальності за порушення антимонопольного законодавства присвячений розділ V Закону «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, а також деякі окремі статті як зазначеного Закону, так і Закону «Про Антимонопольний комітет України» [4].

У випадках, коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти постанову про примусовий поділ монопольних утворень.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

- заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

- пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

- пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

- будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

- встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

- надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

- дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

За порушення антимонопольного законодавства накладаються штрафи на підприємців і посадових осіб. На підприємства вони накладаються за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Антимонопольного комітету України; неподання чи несвоєчасне подання інформації Антимонопольному комітету і його територіальним управлінням або свідоме подання недостовірних даних. За аналогічні порушення несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу і посадові особи органів влади та управління, а також керівники підприємств [5, с. 76].