Подвійна (дуальна) трансфертна ціна як компромісне рішення при внутрішньому ціноутворенні
Подвійна (дуальна) тр. ціна – одне з компромісних рішень при внутрішньому ціноутворенні. За цим підходом кожна операція з передачі продукції (робіт, послуг) всередині підприємства (концерну, холдингу) обліковується за двома різними внутр. цінами. Наприклад, підрозділ-продавець відображає реалізацію за ринковими або договірними цінами, а підрозділ-покупець – відображає отриману продукцію за ціною, встановленою на базі змінних чи повних витрат. За певних обставин, подвійна трансфертна ціна сприятиме оптимізації рішень з точки зору максимізації фінансових результатів підприємства в цілому. Так, якщо підрозділ-постачальник напівпродукту встановлює внутрішню ціну як суму змінних витрат та певної надбавки на одиницю продукції, яка дозволяє йому покрити витрати та сформувати певний прибуток, то це стимул. менеджмент цього центру відповідальності поставляти максимальну кількість напівпродукту на внутрішній ринок. Аналогічну мотивацію (однак щодо реалізації продукції на зовнішніх ринках) матиме підрозділ що виробляє кінцевий продукт. Отже, за цього підходу до ціноутворення, трансфертні ціни досить ефективно виконують функцію координації і забезпечують оптим. з точки зору максим. прибутку обсяги виробництва та реалізації
Суттєвим недоліком цього методичного підходу є те, що він не сприяє розвитку конкуренції на внутрішньому ринку. Це зумовлено тим, що постачальники мають надійний ринок збуту продукції за сприятливими цінами і це зменшує мотиви для підвищення продуктивності праці та якості продукції. Для методу характерним є також значний рівень витрат на ведення подвійного управл. обліку (проблематика переобтяження цифрами). Окрім цього, за подвійних трансфертних цін не виконується функція визначення фін. результатів, оскільки внутр. прибуток підрозділів буде дорівнювати один одному.
43.Порядок консолідації корпоративної фінансової звітності (згідно П(С)БО 20 й IAS 27)
Консолідована фін. звітність об'єднань підприємств,до складу яких входять матер. підприємство та його дочірні підприємства, в різних країнах має певні відмінності, які зумовлені екон., політ. та соц. факторами. У зв'язкуз цим виникають ускладнення для аналізу інформації та прийняття рішень користувачами.
В Україні порядок складання і загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності для груп підприємств, які складаються з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств, визначаються П(С)БО 20 "Консолід. фін. звітність". П(С)БО 20 складене на основі IAS 27 «Консолідовані та окремі фін. звіти».