I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, ЧАСТИНА 3
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Щодо проведення практичних (семінарських) занять
та самостійної роботи студентів денної форми навчання
освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”
спеціальності 7.(8).03040101 «Правознавство»
Затверджено
на засіданні кафедри
кримінального права і процесу
Протокол № 1 від __ 08.2013 р.
Львів-2013
Кримінальне право, частина 3: Методичні вказівки щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”спеціальності 7.(8).03040101 «Правознавство» / Укл. С.В. Якимова. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2013. – 32 с.
Укладач:
доцент кафедри кримінального права
і процесу Якимова С.В., канд. юрид. наук, доц.
Відповідальний за випуск
Рецензенти:
доцент кафедри кримінального права
і процесу Сорока С.О., к.ю.н., доц.
доцент кафедри цивільного права
та процесу Попадинець Г.О., к.ф.н., доц.
I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Завданням наведених методичних рекомендацій до практичних занять з навчальної дисципліни Кримінальне право, частина 3 для студентів є ознайомлення зі складами окремих видів злочинів, набуття навиків кваліфікації діянь, розмежування суміжних складів злочинів, відмежування злочинів від інших правопорушень.
Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи. Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі Кримінального права України, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.
При розробці методичних вказівок до практичних (семінарських) занять, зокрема, було використано такі матеріали як Кримінальне право України. Особлива частина: Навчально-методичний комплекс /І.В. Красницький. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. У методичних вказівках враховано зміни до чинного кримінального законодавства та практики його застосування.
Готуючись до практичних (семінарських) занять, студент вчиться аргументувати і змістовно викладати свої думки, правильно кваліфікувати діяння, корректно досліджувати судово-слідчу практику. Для підготовки до практичних (семінарських) занять студентові пропонується тема, план та відповідна література. Окрім рекомендованої літератури, можна використати інші доступні джерела. На основі вивчення рекомендованої літератури студент повинен дати якомога вичерпніші відповіді на всі запитання практичного (семінарського) заняття. Виступаючи на практичних (семінарських) заняттях, студент повинен чітко і лаконічно висловлювати свої думки, обгрунтовувати свою позицію щодо правильної кримінально-праової оцінки діянь. При усних відповідях дозволяється користуватися конспектом. В ході обговорення теоретичних питань заохочується дискусія. З метою погдиблення практичних навиків кримінально-прпоаовх кваліфікації діянь допускається моделювання ситуації, рольові ігри.
При аргументації відповідей щодо кримінально-правової оцінки діянь дозволяється використовувати некоментований кримінальний кодекс. Наприкінці практичного (семінарського) заняття викладач коротко формулює основні положення розглядуваної теми, оцінює виступи студентів та підводить загальний підсумок. На основі цього висновку студенти вносять у свої записи, відповідні доповнення та уточнення у робочі зошити для підготовки до практичних (семінарських) занять.
На практичних (семінарських) заняттях ведеться облік поточної успішності студентів.
Пропущений семінар, атакож незадовільну оцінку, отриману на відповідному занятті, студент повинен відпрацювати шляхом написання реферату з відповідями на теореетичні питання даної теми, розвязати задачі.
Невиконання вказаних вимог щодо відпрацювання практичних (семінарських) занять є підставою для неатестації студента та недопущення його до складання поточного модульного контролю.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформляється у формі реферату.
Реферат - короткий виклад у письмовому вигляді з публічним захистом змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. Перелік тем рефератів розміщений у розділі п’ятому даних методичних рекомендацій. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. За семестр кожний студент має можливість підготувати два реферати, по одному до кожного змістового модуля.
Структура реферату:
- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;
- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;
- методи - вказуються і коротко характеризуються;
- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;
- висновки;
- список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).
Загальні вимоги до оформлення реферату:
- обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки вигляді на папері формату А4 (в друкованому вигляді реферат не оцінюється);
- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;
- на другій сторінці викладають план реферату;
- в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;
- сторінки роботи нумерують;
- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання;
- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;
- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).
Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку використання в тексті, або внизу сторінки.
Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.
Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).
Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:
1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);
2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).
Основні вимоги до змісту реферату:
- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;
- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;
- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.
ІІ. Плани практичних (семінарських) занять.