Роль підлітків у превентивному процесі
Попередження негативної поведінки набуває нового звучання якщо активну участь у цьому процесі беруть самі підлітки. Новий якісний підхід до профілактичної роботи, був пов'язаний з ідеями самоврядування. У 70 - 80-х роках минулого століття було визначено, що ефективність превентивної стратегії завжди вища коли в якості суб'єктів виступають самі учні. В цей час на засадах співпраці з правоохоронними органами та під їх патронажем створювалися загони "Юних друзів міліції". Такі загони профілактичного самоврядування брали участь у поліпшенні профілактичної роботи, у контролі за важковиховуваними. В принципі вони ефективно функціонували на всіх ділянках попередження порушень дисципліни та правопорушень, правовому оздоровленні шкільного життя, в тому числі у створенні позитивного психологічного мікроклімату в школі, атмосфери довіри і спокою, допомоги і захисту молодших членів шкільного колективу та ін. Безперечно, певну оздоровчу правоохоронну функцію їм вдавалось виконувати.
Слід зазначити, що подальший розвиток самоврядування в Україні мав поєднання з розвитком нових умов демократизації та гуманізації незалежної України. В цей час школи переживали період народження різноманітних ідей, експериментів. Відбувся процес активного оновлення дитячого та молодіжного руху. З'явилися нові об'єднання, осередки юного козацтва, почалось відродження "Пласту", загальноукраїнськими стають рухи скаутів і гайдів та ін. Дитячі та юнацькі організації, товариства беруть орієнтир на загальнолюдські та культурно-національні цінності, виховання підростаючого покоління на ідеалах демократії, добра і милосердя, громадянської злагоди і миру.
Разом з тим, серед основних напрямів діяльності вони відзначається і реалізація різноманітних профілактичних програм.
Особливу роль має шкільне самоврядування. Воно базується на саморусі школярів у вирішенні нагальних питань у навчальному закладі.
Слід згадати й позитивний досвід, який привнесло самоврядування у попередження відхилень у поведінці учнів.
Самоврядування передбачає насамперед вирішення питань організаційно-педагогічного характеру, дотримування найнеобхідніших єдиних вимог до учнівської спільноти:
• відвідування навчальних занять кожним учнем;
• культура поведінки, забезпечення порядку в класах і школі;
• культура взаємин: учитель - учень, учень - учень;
• суворе дотримання санітарно-гігієнічної культури: чистота приміщень, охайний зовнішній вигляд;
• попередження правопорушень в дисципліні та в навчальному закладі;
• соціально-правовий захист учнів.
Профілактичні комісії в першу чергу контролюють дисципліну учнів. До них входять представники всіх 5 - 11-х класів. Вони будують роботу таким чином, що вже після другого уроку керівництво школи має інформацію про відвідання школи з усіх поважних чи неповажних причин. Розробляється оперативна методика з'ясування причин відсутності та прийняття необхідних заходів. Зайве наголошувати на тому, яку надзвичайно важливу функцію ця комісія виконує в плані ліквідації прогулів уроків, попередження правопорушень учнями, допомоги сім'ї у контролі за поведінкою важковиховуваних підлітків.
Нині цей орган учнівського самоврядування за нових умов роботи школи набуває особливої ваги і має функції превентивної роботи. Передусім, це стосується роботи з важковиховуваними учнями.
Основна мета такого підходу до самоврядування - це, передусім, створення руху учнів за право бути здоровими, захищеними від впливу негативних явищ. Самоврядування в нових Умовах - якісна модель розвитку громадянського суспільства, де відповідальність бере на себе ініціативна молодь.
При такому підході до організації самоврядування підвищується значимість учнівської молоді у вирішенні гострих соціальних проблем.
Відомо, що такі видатні педагоги, як А.Макаренко, Я.Корчак та інші намагалися залучити самих дітей до самоврядування, руху відстоювання своїх прав. Історичними прикладами виявлення превентивної активності самих дітей були педагогічні бойкоти в А.Макаренка, дитячі суди в Я.Корчака. Але самі педагоги дуже обережно ставилися до цих методів, завжди враховуючи при цьому певний ступінь зрілості дитячого колективу, бо не скоригована педагогами дія може призвести до трагічних наслідків.
Тому самоврядування учнів підсилюється роботою педагогів-консультантів, які допомагають учням розібратися у мотивах вчинків, динаміці їх походження, механізмах та наслідках відхилень у поведінці. На основі всебічного аналізу передового досвіду та широкої експериментальної роботи можна сформулювати вимоги, необхідні для організації самоврядування як засобу превентивної педагогіки.
До них належать:
• чітке визначення змісту і функцій кожного органу шкільного самоврядування і кожного учня, зайнятого в його системі, найбільш раціональна розстановка сил у кожному підрозділі з урахуванням якостей та нахилів учнів;
• зрозуміла постановка перед учнями цілей, роз'яснення необхідних умов та засобів їх досягнення;
• особиста відповідальність кожного, зайнятого у системі самоврядування, за доручену йому галузь діяльності;
• широке залучення важковиховуваних учнів до активної роботи в учнівському самоврядуванні; внутрішнє єднання педагогів, дітей та їхніх батьків, спільна нейтралізація негативних умов, їх превенція в учнівському колективі, дотримування прав і обов'язків усіх суб'єктів виховного процесу;
• виборність органів самоврядування на демократичних засадах.
Нині запроваджуються програми і проекти, які сприяють розвитку самоусвідомлення цінності молодіжних рухів за здоровий спосіб життя та попередження негативних явищ. Серед них метод -"рівний-рівному" (про авторський підхід йшлося в попередні" розділах). Метод зарекомендував себе, як найбільш адекватний ефективний спосіб роботи в середовищі однолітків. Починаючи з 90 х років, використання методів освіти "рівний-рівному" поширилося усьому світі і нині вважається найбільш прогресивним підходом. Критичне ставлення висловлюють тільки консервативно налаштовані фахівці, одні з яких (педагоги) не володіють інформацією, щодо новітніх превентивних підходів, а інші - не вірять у можливість особистості дитини самою здійснювати соціально корисну діяльність.
Соціальний вплив, які отримують рівні за статусом, відповідно до багатьох психологічних досліджень, найбільш ефективні в характері міжособистісних стосунків. Рівні за статусом можуть якісно вплинути на поведінку однолітка, оскільки розмовляють на спільній для них мові, подібні у відносинах між собою, а їхній соціально-культурний рівень практично однаковий. Як соціальна стратегія, він включає: