Мовна змістова лінія

№ п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовної компетентності учнів
  Вступ Мова—найважливіший засіб спілку­вання, пізнання і впливу. Учень: усвідомлюєзначення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.
Повторення та узагальнення вивченого Пунктуація Словосполучення й речення; члени речення (також однорідні); звертання; вставні слова. Просте й складне речення. Пряма мова й діалог. Правопис. Розділові знаки в простому й складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними й відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду. Учень: розрізняє словосполучення й речення, просте й складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою, діалог, полілог за їх істотними озна­ками; усвідомлюєзмістовий зв’язок між головним і залежним словом у словосполученні й між частинами складного речення; правильно інтонує речення вивчених видів; користу­ється словниками різних видів; будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови; правильно ставить розділові знаки відповідно до вивче­них пунктуаційних правил; знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила; правильно й доцільновикористовує вивчені поняття у власних висловлюваннях.
Синтаксис. Пунктуація Словосполучення й речення. Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні. Речення. Види речень за метою висловлювання й емоційним забарвленням речення (повторення). Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні; поширені й непоширені. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Правопис. Роз­ділові знаки в кінці речення (повторення). Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів. Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично). Культура мовлення й стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синонімічність словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності й виразності мов­лення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Рито­ричні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей. Міжпредметні зв'язки. Інверсія в худож­ньому творі (література). Учень: розрізняєпоняттясинтаксис й пунктуація,головне й залежне слово в словосполученні; визначаєвиди зв’язку в словосполученні; будує речення різних видів (за метою висловлювання, емоційним забарвленням, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ); інтонуєправильно реченнярізних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення; аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів; правильно ставитьрозділові знаки; обґрунтовуєїх використання за допомогою вивчених правил; конструює словосполучення й речення різних видів, а також синонімічні; редагуєтексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів; використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.
Просте речення. Двоскладне речення. Головні й другорядні члени речення Підмет і присудок.Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Узгодження головних членів речення. Речення поширені й непоширені (повторення). Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення). Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням), способи їх вираження. Порівняльний зворот. Правопис:Тире між підметом і присудком. Написання непоширених прикладок че­рез дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Ви­ділення порівняльних зворотів комами. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Дотримання порядку слів у реченні, логічного наголосу. Правильне використання форм присудка при підметі, вираженому словосполучен­ням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку ре­чень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв'язку речень у розповідних текстах; їх синонімічність. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні. Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови й зв’язності розповідного й описового текстів. Використання означень і порівняльних зворотів Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівнян­ня як художні прийоми (література). Учень: розрізняє го­ловні й другорядні члени речення; визначаєвиди підметів, присудків, додатків, означень і обставин у реченнях, способи вираженняпідмета; пишеприкладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання; правильно ставитьрозділові знаки між підметом, присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовуєїх за допомогою вивчених правил; знаходитьівиправляєорфографічні тапунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєбудову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому; оцінюєвиражальні можливості простого двоскладного речення в текстах різних стилів; удосконалюєбудову розповідного тексту з елементами опису для зацікавлення слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті; правильно будуєвисловлення на певну соціокультурну тему,використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень; створює тексти різних стилів, використовуючи синонімічні конструкції.
Односкладні речення. Односкладні прості реченняз головним членому формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-осо­бові, безособові)іпідмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення. Повні й неповні речення.Незакінчені речення, їх стилістичні функції. Правопис. Тире в неповних реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (а також прислів’їв і приказок), крилатих висловів(у формі односкладних і неповних речень). Культура мовлення й стилістика. Речення двоскладні й одно­складні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначен­ня часу й місця. Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Правильне інтонування неповних речень. Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання. Міжпредметні зв'язки. Односкладні й неповні ре­чення як виражальний засіб у художніх творах (літе­ратура). Учень: розрізняє односкладні й неповні речення, виділяє їх з-поміж інших видів речень; визначає види односкладних речень (також у складних реченнях); оцінюєвиражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів; розрізняє неповні й незакінчені речення; правильно інтонуєнеповні речення; ставитьправильно тире в неповних реченнях і обґрунтовує його використання; знаходитьівиправляєпунктуа-ційні помилки на вивчені правила; конструюєодноскладні речення вивчених видів, а також неповні речення; правильно використовує їх у власному мовленні; правильно будуєтекст на соціокультурну тему,використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.
Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Поширені й непоширені однорідні члени речення. Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в ре­ченнях з однорідними членами. Правопис. Кома між однорід­ними членами речення. Двокрапка й тире при узагальню­вальних словах у реченнях з однорідними членами. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення). Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Сино­німічність рядів однорідних членів із різними типами зв'язку між ними. Інтонація речень із однорідними членами (зокрема з узагальнювальними словами). Текст (риторичний аспект). Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового й художнього стилів. Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за ха­рактером слів у ролі однорідних членів речення як засіб ху­дожньої виразності (література). Учень: знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів у межах одного речення; розрізняє однорідні й неоднорідні члени речення; визначає смислові відношення між однорідними членами речення; правильно ставить розділові знаки при одно­рідних членах речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; правильно інтонуєречення з однорідними членами; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення; конструюєречення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах; будуєвисловлювання в різних стилях мовлення,використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному й писемному мовленні.  
Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Звертання непоширені й поширені. Риторичне звертання. Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням. Правопис. Розділові зна­ки при звертанні й вставних словах. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Використання звертань і вставних слів (словосполучень, речень) для передачі ставлення до адресата. Синонімічність вставних слів і речень у тексті. Інтона­ція речень із звертаннями, вставними словами (сло­восполученнями, реченнями). Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів і вираження особистого ставлення до висловленого. Міжпредметні зв'язки. Використання риторичних звертань у художньому творі (література). Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.) Учень: знаходить і розрізняє звертання, вставні слова (словосполучен­ня, речення) у реченні; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (слово-сполученнями, реченнями) у тексті; правильно визначаєв тексті риторичні звертання й усвідомлює їх стилістичну роль; ставить розділові знаки при звер­таннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) , обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила; конструюєта інтонуєправильно речення зі звертаннями, вставними словами (сло­восполученнями, реченнями); використовуєвиражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні.
Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Відокремлені друго­рядні члени речення (також уточнювальні). Правопис. Роз­ділові знаки при відокремлених членах речення. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія й фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (також прислів’їв і приказок), крилатих висловів ( з відокремленими членами речення). Культура мовлення й стилістика. Правильна побудова речень із дієприкметниковими й дієприслівниковими зворота­ми. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку ре­чень у тексті. Інтонація речень із відокремленими й уточнювальними членами. Синонімічність простих речень із відокремленими членами й складних речень. Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології й відокремлених членів речення в мовленні. Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); викори­стання конструкцій із відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, літера­тура та ін.). Учень: знаходитьвідокремлені й уточнювальні члени в реченні; правильно розставляє розділові знаки при відок­ремлених і уточнювальних членах речення й обґрунтовує їх; знаходить і ви­правляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки; правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами в текстах різних стилів; будуєвисловлювання в публіцистичномуй науковому стилях,використовуючи вира- жальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами речен­ня в усному й писемному мовленні.
Повторення в кінці року відомостей про просте речення. Учень: систематизує вивчені відомості зі синтаксису й пунктуації; правильно використовуєїх у власному мовленні; доцільно застосовуєвиражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети.