Судові та правоохоронні органирадянської україни: юридичні механізми масових репресій 1920-1930 рр
Нова економічна політика вимагала перебудови судової системи. Правовою основою судової реформи стала постанова ВУЦВ К від 16 грудня 1922 року, яка затвердила "Положення про судоустрій УСРР". Цей документ був майже точною копією "Положення про судоустрій РСФРР" від 31 жовтня 1922 року.
Згідно з Положенням в Україні створювалась єдина система судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УСРР.
Тимчасово дозволялася діяльність воєнних трибуналів, — у справах про злочини проти Червоної Армії; воєнно-транспортних трибуналів — про злочини на транспорті; особливих трудових сесій народних судів — у справах про злочинні порушення Кодексу законів про працю; земельних комісій — у земельних справах; арбітражних комісій — у справах про спори міждержавними організаціями відносно майнових прав.
Народний суд був головною ланкою судової системи і діяв у складі постійного народного судді або постійного народного судді і двох народних засідателів.
У 1924 році приймаються загальносоюзні "Основи судоустрою Союзу PCP і союзних республік". У зв'язку з переходом на триступеневу систему управління IX Всеукраїнський з'їзд Рад 23 жовтня 1925 року затвердив нове "Положення про судоустрій Української СРР", за яким судова система набула такого вигляду: народний суд, окружний суд, Верховний Суд УСРР.
Положення регламентувало організацію і діяльність не тільки судових органів, але й прокуратури, слідчих, колегії захисників, нотаріату тощо.
"Положенням про прокуратуру" впроваджено прокурорський нагляд. Обов'язки генерального прокурора виконував нарком юстиції республіки. Тоді ж "Положенням про адвокатуру" при губернських (окружних) радах суддів введено колегії захисників. . Окрім того, діяли дисциплінарні суди, воєнні трибунали, товариські суди, а при радах - узгоджувальні камери (мирові суди). До 1929 р. слідчий апарат перебував у подвійному віданні - суду та прокуратури, згодом слідчих передали прокуратурі.
Централізація репресивного апарату привела до створення у липні 1934 року загальносоюзного НКВС. ОДПУ ліквідується, а натомість створюється Головне управління державної безпеки, яке входило до складу НКВС. В УСРР, як і в інших союзних республіках, було створено НКВС УСРР як союзно-республіканське відомство.
Формування тоталітарного режиму призвело до створення над-конституційних, позасудових карально-репресивних органів. Починаючи з лютого 1930 року в усіх обласних центрах України були створені "трійки" - каральні позасудові органи, до складу яких входили начальник управління ДПУ, обласний прокурор і перший секретар обкому КП(б)У. Ці органи мали брати до провадження будь-яку кримінальну справу, яка розглядалася без свідків, без участі захисту, без ознайомлення з нею звинуваченого і навіть без нього. Вироки "трійки" не підлягали оскарженню. В 1932 році в складі ОДПУ була утворена судова колегія, яка була над-конституційним органом і могла застосовувати всі види покарання, навіть розстріл. Виконавчі функції управління доповнювалися судовими. Ця колегія була ліквідована у 1934 році, а натомість 10 липня 1934 року приймається рішення про створення при HКВС СРСР Особливої наради, діяльність якої була спрямована безпосередньо на проведення масових репресій. Особлива нарада в адміністративному (позасудовому) порядку могла застосовувати такі покарання: заслання, виселення, ув'язнення до таборів на термін до 5 років, виселення за межі СРСР. У 30-ті роки репресивна діяльність позасудових органів стала масовим явищем.