Йодхлориметрія

Титрантом методу є розчин йодмонохлориду ICl, який є окисником. Йод зі ступенем окиснення 1+, окиснюючи різноманітні відновники, сам може відновлюватись до І2 або І:

ICl + 2ē = I + Cl; Eº = +0,795B;

2ICl + 2ē = I2 + 2Cl; Eº = +1,19B.

Редокс-потенціал системи залежить від концентрації хлоридної кислоти, яка є обов’язковим компонентом системи.

Йодхлориметричне титрування схоже на йодометрію, але має переваги:

§ розчини йодмонохлориду більш стійкі, ніж розчини йоду;

§ редокс-потенціал > (0,795 і 0,545 В відповідно).

Цим методом можна визначати ціаніди, гексаціаноферати (ІІ), тіосечовину, сульфамідні препарати, барбітурати, похідні ароматичних амінів, фенолів та ін.

Титрант готується як вторинний стандартний розчин. Його отримують окисненням йодид-іонів йодат-іонами у середовищі концентрованої хлоридної кислоти:

2I + + 6H+ + 3Cl " 3ICl + 3H2O.

Розчин йодмонохлориду стійкий у середовищі хлоридної кислоти (не менше 100см3 концентрованої НСl в 1000см3 приготованого розчину). Робочий розчин йодмонохлориду можна стандартизувати за стандартними речовинами: As2O3; K4[Fe(CN)6]; KI; Na2S2O3 та ін.

У йодхлориметрії застосовують пряме, зворотне титрування і титрування замісника.

Прямим титруванням визначають сильні відновники: Sn2+, SCN, , аскорбінову кислоту та ін.

Зворотне титрування застосовують для визначення Fe2+, Hg2Cl2 та ін. До розчину, що титрують, додають надлишок ICl. Йодмонохлорид, що залишився після окиснення даного відновника, визначають йодометрично:

ICl +I " I2 + Cl;

I2 + 2 " 2I + .

Кінцеву точку титрування визначають з індикатором – розчином крохмалю і фізико-хімічними методами: потенціометричним, амперометричним та ін.