Теми рефератів. 1. Передумови виникнення менеджменту як науки

1. Передумови виникнення менеджменту як науки.

2. Формування виробничого менеджменту в історичному аспекті.

Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту

Організації як об'єкти управління

3. Основні положення концепції А. Файоля у менеджменті.

4. Трактування пріоритетності соціальної системи у менеджменті в історичному аспекті.

5. Розвиток біхевіористських концепцій.

6. Маркетингові концепції у менеджменті: сутність, класифікація, особливості застосування.

7. Системний підхід у менеджменті: причини формування, основні положення та представники.

8. Внесок М. Тугана-Барановського в розвиток науки про менеджмент.

9. Роль розвитку комп'ютерних та інформаційних технологій у підвищенні ефективності управлінської діяльності.

10. Причини та наслідки застосування кількісних (економіко-математичних) методів у менеджменті.

1.3. Організації як об'єкти управління

Намагання людей об'єднатись у групи, а надалі в організації зумовлене необхідністю задоволення їх потреб у захищеності, причетності, взаємопідтримці, спілкуванні тощо. Об'єднання зусиль індивідів у будь-якій сфері на засадах спеціалізації і розподілу праці з метою підвищення продуктивності і результативності виконуваних робіт спричинило необхідність визначення ролей, функцій, обов'язків кожного із членів організації.

Сутність і класифікація організацій

У процесі виробничо-господарської діяльності працівники об'єднуються з метою виконання місії, цілей та завдань організації. Саме це забезпечує ефективне використання ділових якостей кожної людини.

Організація — група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об'єднаннями тощо. На практиці використовують терміни «фірма», «корпорація» та ін. Організації класифікують за різними ознаками: способом та метою утворення, кількістю цілей, величиною, юридичним статусом, формами підприємництва, характером адаптації до змін.

Класифікація організацій.За способом і метою утворення організації поділяють на формальні і неформальні. Формальні організації — групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо. (Формальні організації називатимемо просто «організаціями»). Неформальні організації — це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів тощо.

За кількістю цілей виділяють прості організації (мають одну ціль) і складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов'язаних цілей), яких в економіці переважна більшість.

За величиною виокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх — сотні, а в дрібних — десятки.

Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок у банку, форма підприємництва тощо). Усі інші організації є неюридичними особами.

За формами підприємництва організації поділяють на підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

За характером адаптації до змін виділяють механістичні організації (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, авто-кратизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо) і органістичні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій тощо).

Узагальнену класифікацію організацій подано на рис. 1.5.

Організація як система.Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, наділене властивостями, відмінними від властивостей його складових. 2

Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту

ВИДИ ОРГАНІЗАЦІЙ

 

і  
За способом і метою утворення: — формальні; — неформальні За кількістю цілей: — прості; — складні   За величиною: — крупні; — середні; — дрібні За юридичним статусом: — юридичні особи; — неюридичні особи
  >          
За формами підприємництва: — підприємства; — товариства; — банки; — страхові компанії; — інвестиційні фонди тощо     За характером адаптації до змін: — механістичні; — органістичні
             

Рис. 1.5. Класифікація організацій

На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкрита система характеризується:

— цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);

— одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);

— перспективністю (розвиток у напрямі вдосконалення);

— незалежністю (можливе відокремлення підсистем);

— спеціалізованістю (здатність виконувати певні роботи);

— перетворенням вхідних елементів на вихідні;

— централізацією (одна зі складових стає домінуючою);

— зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);

— циклічністю розвитку;

— рівновагою;

— непередбачуваністю причин можливих збурень.

Відкрита система має вхід та вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (матеріали, капітал, робоча сила, інформація тощо), виходом — продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Організація складається з керуючої та керованої підсистем, щодо яких частіше вживають термін «система».

Організації як об'єкти управління

На рис. 1.6 подано процес функціонування організації як відкритої системи.

У процесі функціонування утворюється ефект синерги (зростання сукупної ефективності управлінської діяльності внаслідок поєднання, інтеграції та взаємодії керуючої та керованої систем). Синергія створює умови, за яких загальний ефект перевищує суму показників віддачі окремих підсистем організації, які діють незалежно.

Організації, незалежно від їх специфіки, характеризуються такими загальними особливостями:

— визначенням місії та цілей;

— наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

— залежністю від зовнішнього середовища (економічних і правових умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, менталітету суспільства тощо);

— горизонтальним поділом праці (визначенням конкретних завдань), який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    ВХІД (матеріальні, фінансові, трудові, енергетичні, інформаційні та інші ресурси)    
  і г  
ОРГАНІЗАЦІЯ
Зворотний зв'язок   -----> КЕРУЮЧА СИСТЕМА     Прямий зв'язок
     
  КЕРОВАНА СИСТЕМА  
           
         
      г    
  ВИХІД (продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність та ін.)  
               

Т

Рис. 1.6. Процес функціонування організації як відкритої системи

Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту

— вертикальним поділом праці, спрямованим на координацію роботи, тобто на здійснення процесу управління;

— необхідністю управління;

— наявністю формальних і неформальних груп;

— здійсненням певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Успіх у діяльності будь-якої організації залежить від таких умов:

— прибутковості;

— капіталізації;

— виживання;

— підприємницької ініціативи;

— розвитку комунікацій;

— результативності (ефективності);

— продуктивності;

— здатності до формування культури;

— здатності до практичної реалізації;

— здатності до саморозвитку;

— вміння ефективно використовувати інвестиції;

— здатності до самовдосконалення системи менеджменту.

Життєвий цикл організації. Розвиток кожної організації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, що визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо (табл. 1.3).

Існує й інша концепція життєвого циклу організацій, за якою виділяють чотири стадії їх розвитку: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності); зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу, зростання прибутку); «пік» діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієнтація).

Культура організації. У процесі еволюції організація формує свою культуру, яка характеризує якісні аспекти управлінської діяльності та її відповідність економічним, організаційним, соціальним, екологічним, ергономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам.

Культура організації— сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації.

Організації як об'єкти управління

Таблиця 1.3