Аналіз результатів. У двох запропонованих варіантах дослідження самооцінки її рівень і адекватність визначають як співвідношення між «Я» ідеальним та «Я» реальним
У двох запропонованих варіантах дослідження самооцінки її рівень і адекватність визначають як співвідношення між «Я» ідеальним та «Я» реальним. Уявлення людини про себе, як правило, здаються їй переконливими незалежно від того, чи засновані вони на об'єктивному знанні, чи на суб'єктивній думці, вони є істинними або помилковими.
Якості, що їх людина приписує собі, не завжди адекватні. Процес самооцінки може відбуватися такими способами:
1) через порівняння своїх домагань із об'єктивними результатами своєї діяльності,
2) через порівняння себе з іншими людьми.
Проте, незалежно від того, чи самооцінка обґрунтована власними судженнями людини про себе, чи інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно обумовлені стандарти, самооцінка завжди має суб'єктивний характер, причому її показниками можуть характеризувати адекватність і міру.
Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе з об'єктивними підставами цих уявлень. Так, наприклад, неадекватність в оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути спричинена, з одного боку, орієнтацією людини на зовнішні стандарти, оцінками та спотвореним уявленням про ці оцінки або незнання їх, з іншого боку.
Рівень самооцінки виражає ступінь реальних та ідеальних або бажаних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до завищення можна прирівняти до позитивного ставлення до себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної повноцінності.
Низька самооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставленням до себе, неприйняттям себе, відчуттям власної неповноцінності.
Висновки про адекватність і рівень самооцінки можна вважати надійними, якщо результати збігаються за двома варіантами методики та підтверджуються спостереженням.
У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє порівняння образу реального «Я» з образом ідеального «Я». Тому той, хто досягає реально характеристик, що відповідають ідеалу, матиме високу самооцінку, навіть якщо ідеальний образ не характеризується повнотою та когнітивною складністю. Якщо ж людина комплексує, розрив між цими характеристиками та реальною оцінкою своїх досягнень, її самооцінка, ймовірно, буде низькою.
Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний із інтеріоризацією оцінок та соціальних реакцій інших людей, ще з позицією, яку обирає людина в системі суспільних та міжособистісних відносин. Адекватна самооцінка сприяє досягненню внутрішньої узгодженості.
Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем домагань, мотивацією та емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежать інтерпретація набутого досвіду та очікувань людини від самої себе та інших.
Внутрішні протиріччя та спотворені уявлення про себе можуть спричинити страждання, почуття провини, сорому, образи, огиди, гніву. Для гармонізації системи самостав-лення існують методи психологічної корекції і розвитку, серед яких — соціально-психологічний тренінг.
За матеріалами:
ПАШУКОВА Т. И., ДОПИРА А. И.,
ДЬЯКОНОВ Г. В.
Психологические исследования.
Практикум по общей психологии.
Учеб. пособие. — М.: Изд-во «Институт
практической психологии», 1996.