Організаційна структура мережі Internet
ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА INTERNET
Internet - глобальна комп'ютерна мережа, точніше система з'єднаних комп'ютерних мереж і служб світового масштабу, глобальна інформаційна структура, що поєднує безліч окремих комп'ютерів і локальних мереж, як завгодно віддалених друг від друга, що з'єднуються різними каналами зв'язку й обмінюються інформацією зі спеціальних комунікаційних протоколів. Internet надає безліч послуг, включаючи електронну пошту, передачу файлів, новини, доступ до незліченних баз даних і багато чого іншого.
Організаційна структура мережі Internet
Сучасна організація мережі Internet значно відрізняється від організації тої мережі, що є її прародителькою. Наприкінці 60х років уряд США в особі Агентства передових дослідницьких проектів (ARPA) приступив до фінансування проекту об'єднання локальних комп'ютерних мереж ряду навчальних закладів, військових і дослідницьких організацій США. Метою цього проекту було дослідження можливості побудови стійкого середовища обміну інформацією на випадок руйнування державних каналів передачі інформації при ядерному ударі. У рамках цього проекту (ARPAnet) спочатку була створена мережа із чотирьох окремих комп'ютерів. В 1972 році, після офіційної демонстрації можливостей мережі ARPAnet, до неї підключилися 50 університетів і військово-дослідницьких установ. ARPA, на той час перейменована в DARPA (агентство передових оборонних дослідницьких проектів) початок роботи з об'єднання подібних ARPAnet мереж між собою. У рамках цього проекту було розроблене сімейство протоколів TCP/IP, які повинні були забезпечити можливість об'єднання мереж, що працюють на різних апаратних платформах під керуванням різних операційних систем.
В 1980 г Національний науковий фонд створив мережу NSFnet, передача даних у якій здійснювалася з максимально можливою для того часу швидкістю. Довгий час ця мережа служила опорною мережею (backbone - кістяк, хребет) Internet у США. Спочатку обмін інформацією здійснювався зі швидкістю 56 Кбіт/с. З підключенням нових мереж трафік (traffic) - кількість повідомлень, потік інформації збільшувався щодня, вимагаючи нових каналів. В 1986-87 рр. NSF профінансував модернізацію фізичних каналів мережі, що дозволило підняти швидкість до 1,5 Мбіт/с. Ці канали одержали назву Т1 і поєднували 13 суперкомп'ютерів у різних частинах США. В 1992 г була створена опорна мережа на базі каналів Т3 зі швидкістю передачі 45 Мбіт/с, що замінила Т1.
Паралельно з науковими організаціями, NSF заохочувало підключення до мережі комерційних організацій. Тепер у США і Європі стало питання розмежування мереж науково-дослідного ф комерційного користування. Таке положення справ привело до того, що єдиної організації, що контролює і є відповідальною за стан всієї Internet, не існує, як немає й централізованого керівництва мережею. Кожна організація управляє своєю ділянкою мережі й установлює свої правила для користувачів, що працюють із ресурсами мережі через неї.
Іншими словами, Internet, на відміну від комп'ютерних служб, що працюють у режимі on-line, наприклад SprintNet, CompuServe, Prodigy, не належить нікому, а являє собою об'єднання різних регіональних і організаційних мереж.
Існує, однак, ряд організацій, в основному суспільних, які намагаються підтримати порядок у мережі. Вони виробляють рекомендації, підтримують форуми активних користувачів Internet, сприяють поширенню нових технологій, ведуть базу даних адрес, а також виконують інші функції.
Найбільш відомою глобальною організацією є Співтовариство Internet (Internet Society), вона проводить обговорення по технічних і організаційних питаннях, видає журнал про мережу. Виробітком стандартів на протоколи Internet займається громадська організація Інженерні сили Internet (IETF). Проведенням досліджень, пов'язаних з розвитком мережі, займається організація Дослідницькі сили Internet (IRTF). У Європі існує Європейська асоціація мереж і користувачів. Крім того, існує кілька центрів мережної інформації (InterNIC).