Психосинтез: Роберто Ассаджіолі 4 страница

Холерик - це людина, нервова система якої визначаєть­ся переважанням збудження над гальмуванням, унаслідок чого вона реагує дуже швидко, часто необдумано, не всти­гає себе загальмувати, стримати, виявляє нетерпіння, рвучкість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість. Неврівноваженість її нервової системи виз­начає циклічність у зміні активності і бадьорості: захопив­шись будь-якою справою, холерик пристрасно, з повною віддачею, працює, але сил йому вистачає ненадовго, і як тільки вони вичерпуються, він допрацьовується до того, що йому усе не під силу. З'являються роздратований стан, поганий настрій, спад сил і млявість («усе падає з рук»). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергій­ності з негативними циклами спаду, депресії обумовлю­ють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

Сангвінік - людина із сильною, врівноваженою, рух­ливою н.с; він має швидку реакцію, його вчинки обмірко­вані; він життєрадісний, його характеризує високий опір труднощам. Рухливість н.с. сангвініка обумовлює мінливість почуттів, уподобань, інтересів, поглядів, високу пристосо­вуваність до нових умов. Це товариська людина, він легко сходиться з новими людьми, і тому в нього широке коло знайомств, хоча він і не відрізняється сталістю в спілку­ванні й уподобаннях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійно­му збудженні, у противному разі він стає нудним, млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищає себе, бореться за нормалі­зацію обстановки.

Флегматик - людина із сильною, врівноваженою, але інертною н.с, внаслідок чого реагує повільно; неговіркий (його важко розсердити, розвеселити), має високу працез­датність, добре опирається сильним і тривалим подразни­кам, труднощам, але не спроможний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Стійко запам'ятовує все зас­воєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок жит­тя, роботу, друзів, важко й повільно пристосовується до нових умов. Настрій стабільний, рівний. І при серйозних неприємностях флегматик залишається зовнішньо спокій­ним.

Меланхолік - людина зі слабкою н.с, що має підви­щену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати «зрив», «стопор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, зма­гання, небезпека тощо) можуть погіршитися результати діяльності меланхоліка порівняно зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності (потрібен більш три­валий відпочинок). Незначний привід може викликати об­разу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно ме­ланхолік намагається приховати, не виявляти зовнішньо

свої почуття, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний їм віддаватися, часто смутний, пригніче­ний, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть ви­никнути невротичні розлади. Меланхоліки з високою чут­ливістю н.с. часто мають виражені художні й інтелекту­альні здібності.

Важко точно визначити, який тип темпераменту в тієї або іншої дорослої людини. Тип нервової системи хоч і виз­начається спадковістю, не є абсолютно незмінним. З віком, а також під дією систематичних тренувань, виховання, життєвих обставин нервові процеси можуть послабшати або посилитися, може прискоритися або уповільнитися їх пе-реключуваність. Наприклад, серед дітей переважають хо­лерики і сангвініки (вони енергійні, веселі, легко і сильно збуджуються; заплакавши, через хвилину можуть відвер­нутися і радісно реготати, тобто в них висока рухливість нервових процесів). Серед людей похилого віку, навпаки, багато флегматиків і меланхоліків.

Темперамент - це зовнішній прояв типу вищої не­рвової діяльності людини, і тому в результаті виховання,

самовиховання цей зовнішній прояв може перетворюва­тися, змінюватися, відбувається «маску­вання» справжнього темпераменту. Тому рідко зустрічаються «чисті» типи темпе­раменту, але проте переважання тієї або іншої тенденції завжди виявляється у поведінці людини. Темперамент накладає відбиток на способи поведінки і спілкування, наприклад, сангвінік майже завжди - ініціа­тор у спілкуванні, почуває себе в компанії незнайс мих лю­дей невимушено, нова незвична ситуація його тільки збуд­жує, а меланхоліка, навпаки, лякає, бентежить, він гу-

биться в новій ситуації, серед нових людей. Флегматик та­кож важко спізнається з новими людьми, свої почуття ви­являє мало і довго не помічає, що хтось шукає приводу познайомитися з ним. Він схильний любовні стосунки по­чинати з дружби і зрештою закохується, але без блиска­вичних метаморфоз, оскільки в нього уповільнений ритм почуттів, а сталість почуттів робить його однолюбом. У хо­лериків, сангвініків, навпаки, любов починається частіше з вибуху, з першого погляду, але не настільки стійка.

Продуктивність роботи людини тісно пов'язана з особ­ливостями її темпераменту. Так, особлива рухливість санг­вініка може дати додатковий ефект, якщо робота вимагає від нього частого переходу від одного роду занять до іншо­го, оперативності в прийнятті рішень, а одноманітність, регламентованість діяльності, навпаки, викликає в нього швидке втомлення. Флегматики і меланхоліки в умовах суворої регламентації та монотонної праці виявляють ве­лику продуктивність і опір стомленню, ніж холерики і сан­гвініки.

У поведінковому спілкуванні можна і потрібно перед­бачати особливості реакції осіб з різними типами темпе­раменту й адекватно на них реагувати.

Підкреслимо, темперамент визначає лише динамічні, але не змістовні характеристики поведінки. На основі того самого темпераменту можлива і «велика», і соціально нікчемна особистість.

4.2. Властивості темпераменту

До властивостей темпераменту можна віднести ті відмітні індивідуальні ознаки людини, що визначають ди­намічні аспекти усіх видів її діяльності, характеризують особливості протікання психічних процесів, мають більш-менш стійкий характер, зберігаються протягом тривалого часу, проявляючись незабаром після народження (після того, як центральна нервова система набуває специфічно людських форм).

Психофізіолог В.М. Русалов, спираючись на нову кон­цепцію властивостей нервової системи, запропонував на її основі більш сучасне трактування властивостей темперамен­ту*. Виходячи з теорії функціональної системи П.К. Анохі-на, що включає чотири блоки збереження, циркулювання і переробки інформації (блок аферентного синтезу, програму­вання - прийняття рішень - виконання і зворотний зв'я­зок), В.М. Русалов виділив пов'язані з ними властивості тем­пераменту, відповідальні за широту або вузькість аферентно­го синтезу (ступінь напруженості взаємодії організму із сере­довищем), легкість переключення з однієї програми поведін­ки на іншу, швидкість виконання поточної програми пове­дінки і чутливість до розбіжності реального результату дії з її акцептором. Всі ці компоненти темпераменту, на думку В.М. Русалова, біологічно і генетично обумовлені. Темпера­мент залежить від властивостей нервової системи, а вони, у свою чергу, розуміються як основні характеристики функціо­нальних систем, що забезпечують інтегративну, аналітичну і синтетичну діяльність мозку, усієї нервової системи в цілому.

Темперамент - це психобіологічна категорія в тому сенсі слова, що його властивості не є цілком ні природженими, ні залежними від середовища. Вони, за висловом автора, являють собою «системне узагальнення» спочатку генетич­но заданих індивідуально-біологічних властивостей люди­ни, що, «включаючись у найрізноманітніші види діяльності, поступово трансформуються й утворюють незалежно від змісту самої діяльності узагальнену, якісно нову індивіду­ально стійку систему інваріантних властивостей»".

Відповідно до двох основних видів людської діяльності -предметної діяльності і спілкування - кожна з виділених властивостей темпераменту повинна розглядатися окремо, оскільки передбачається, що в діяльності і спілкуванні вони виявляються по-різному.

Ще на одну обставину, яка характеризує зв'язок тем­пераменту з властивостями нервової системи, необхідно

звернути увагу. Психологічна характеристика темперамен­ту - не самі по собі властивості нервової системи або їх сполучення, а типові особливості протікання психічних процесів і поведінки, котрі дані властивості породжують.

Розглянемо ці властивості стосовно пізнавальних про­цесів, предметної діяльності і спілкування людини. До їх числа можна включити активність, продуктивність, збуд­жуваність, гальмованість та переключуваність.

Активний бік сприйняття, уваги, уяви, пам'яті і мислен­ня характеризується, відповідно, тим, наскільки людина в змозі зосередити, сконцентрувати увагу, уяву, пам'ять і мислення на певному об'єкті або його аспекті. Темп виявляється в тому, наскільки швидко працюють відповідні психічні процеси. На­приклад, одна людина запам'ятовує, пригадує, розглядає, уяв­ляє, думає над розв'язанням задачі швидше, ніж інша.

Продуктивність усіх перелічених пізнавальних процесів може бути оцінена за їхніми продуктами, результатами, отри­маними протягом певного відрізку часу. Продуктивність вище там, де за той самий час вдається більше побачити, почути, запам'ятати, пригадати, уявити, вирішити. Неварто змішувати продуктивність з працездатністю. Людина, у якої високопро­дуктивні (у зазначеному змісті слова) пізнавальні процеси, зовсім не обов'язково має підвищену працездатність, тобто вміння про­тягом тривалого часу підтримувати заданий темп роботи.

Збуджуваність, гальмованість і переключуваність ха­рактеризують швидкість виникнення, припинення або пе­реключення того або іншого пізнавального процесу з одно­го об'єкта на інший, переходу від однієї дії до іншої. На­приклад, одним людям потрібно більше, ніж іншим, часу для того, щоб включитися в розумову роботу або переклю­читися з міркування на одну тему, а потім на іншу. Одні люди швидше запам'ятовують інформацію або пригадують її, ніж інші. Також варто мати на увазі, що зазначені розбіжності не визначають здібностей людей.

Стосовно предметної діяльності активність означає силу й амплітуду рухів. Вони в активної людини інстинктивно більш ширші, ніж у менш активної. Наприклад, підвищена темпе-

раментна активність у спорті породжує в спортсмена більш широкі і сильні рухи, включені в різноманітні вправи, ніж у того, в кого ця властивість темпераменту виражено слабо. Більш активна людина має більш розмашистий почерк, букви в нього більш високі, а відстань між ними більш значна, ніж у менш активного індивіда. Людині з підвищеною активністю важче дається виконання слаб­ких, тонких, невеличких за амплітудою рухів, у той час як людяні зі зниженою активністю важче виконувати сильні і розмашисті рухи.

Темп роботи в предметній діяльності визначається чис­лом операцій, дій, рухів, виконуваних за одиницю часу. Одна людина віддає перевагу праці у швидкому, інша - у повільному темпі.

Від активності і темпу роботи залежить продуктивність дій, пов'язаних з рухами, якщо жодних додаткових вимог, крім частоти й інтенсивності, до відповідних дій немає.

У спілкуванні людей обговорювані властивості темпера­менту виявляються аналогічним чином, тільки в даному випадку вони стосуються вербальної і невербальної взаємодії людей. В індивіда з підвищеною активністю мова, міміка, жести, пантоміміка більш яскраво виражені, ніж у людини зі зниженою активністю. Більш активні люди мають, як правило, і більш сильний голос. Темп їхньої мови, так само як і темп емоційно-експресивних рухів, досить високий.

4.3. Темперамент та індивідуальний стиль ДІЯЛЬНОСТІ

Те, що ми, спостерігаючи за людиною, сприймаємо як ознаки її темпераменту (різноманітні рухи, реакції, форми поведінки), часто є відбитком не стільки темпераменту, скільки індивідуального стилю діяльності, особливості якого можуть збігатися і розходитися з темпераментом.

Ядро індивідуального стилю діяльності визначає ком­плекс наявних у людини властивостей нервової системи. Серед тих особливостей, що належать до самого індивіду­ального стилю діяльності, можна виділити дві групи:

1. Набуті в досвіді і такі, що мають компенсаторний характер стосовно недоліків індивідуальних властивостей нервової системи людини.

2. Сприятливі для максимального використання наяв­них у людини задатків та здібностей, у тому числі корис­них властивостей нервової системи.

Темперамент і особистість. Особистість і темперамент пов'язані між собою таким чином, що темперамент вис­тупає як загальна основа багатьох інших особистісних властивостей, насамперед характеру. Він, проте, визначає лише динамічні прояви відповідних особистісних власти­востей.

Від темпераменту залежать також такі властивості осо­бистості, як вразливість, емоційність, імпульсивність і три­вожність. Вразливість - це сила впливу на людину різно манітних стимулів. Час їх збереження в пам'яті спричи­нює більшу дію на невразливу, ніж на вразливу людину. Вразлива людина, крім того, довше пам'ятає відповідні впливи і довше зберігає реакцію на них. Та й сила відповідної реакції в неї значно більша, ніж у менш вразливого індивіда. Емоційність - це швидкість і глибина емоційної ре­акції людини на ті або інші події. Емоційна людина надає великого значення тому, що відбувається з нею і навколо неї. У неї набагато більше, ніж у не-емоційної людини, виражені всілякі тілесні реакції, пов'язані з емоціями. Емоційний індивід - це той, хто майже ніколи не буває спокійним, постійно пе­ребуває під владою яких-небудь емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, при­гніченості.Імпульсивність виявляється в нестриманості реакцій, в їхній

спонтанності і прояві ще до того, як людина встигає об­міркувати ситуацію, що склалася, і прийняти розумне рішення з приводу того, як у ній діяти. Імпульсивна люди­на спочатку реагує, а потім думає, чи правильно вона вчи­нила, часто шкодує про передчасні і неправильні реакції.

Тривожна людина відрізняється від малотривожної тим, що в неї занадто часто виникають пов'язані із зане­покоєнням емоційні переживання: острах, побоювання, страхи. їй здається, що багато чого з того, що її оточує, несе в собі загрозу власному «Я». Тривожна людина боїть­ся усього: незнайомих людей, телефонних дзвінків, іспитів, випробувань, офіційних закладів, привселюдних виступів тощо.

Сполучення описаних властивостей і створює індиві­дуальний тип темпераменту, тому, характеризуючи його, ми не випадково змушені були іноді відступати від дина­мічних описів і включати в них характерологічні осо-бистісні якості. Ті прояви темпераменту, що у кінцевому підсумку стають властивостями особистості, залежать від навчання, виховання, культури, звичаїв, традицій і бага­то іншого.

Темперамент до деякої міри впливає на розвиток здат­ностей людини, особливо тих, до складу яких входять рухи з такими їхніми суттєвими характеристиками, як темп, швидкість реакції, збуджуваність і гальмованість. У пер­шу чергу, це здатності, пов'язані зі складними і точними рухами з непростою траєкторією і нерівномірним темпом. До них належать здатності, пов'язані з підвищеною пра­цездатністю, опором перешкодам, витривалістю, необхідні­стю тривалої концентрації уваги.

4.4. Конституційна типологія

Конституційну типологію особистості запропонував Креч-мер на основі виділення чотирьох основних типів консти­туції будови тіла (статури). 1-й тип статури- астенік - лю­дина тендітної статури, з пласкою грудною клітиною, вузь­кими плечами, видовженими і худими кінцівками, видов-

женим обличчям, але сильно розвиненою нервовою систе­мою, головним мозком; 2-й - пікнік - людина малого або середнього зросту, з вираженою жировою тканиною, опук­лою грудною клітиною, великим животом, круглою голо­вою на короткій шиї; 3-й - атлетик - людина з вираженою мускулатурою, пропорційною міцною статурою, широким плечовим поясом; 4-й - дипластик - людина з неправиль­ною статурою. З виділеними типами будови тіла Кречмер співвідніс визначені типи особистості. Астенічну статуру має шизотимік, він замкнений, схильний до міркувань, до абстракції, важко пристосовується до оточення, чутливий, вразливий. Серед шизотиміків Кречмер виділив різновиди: «люди, які тонко відчувають»», ідеалісти-мрійники, хо­лодні владні натури й егоїсти, сухарі і безвладні. У шизо­тиміків відбувається коливання між чутливістю і холодні­стю, між загостреністю і тупістю почуття («скривдить іншого і при цьому образиться самий»).

"Успіхи історичних героїв, які мають шизотимічні вла­стивості, головним чином обумовлені такими типологічни­ми рисами піизотимічної характерології: наполегливістю і систематичною послідовністю, невибагливістю, спартан­ською суворістю, стоїчною витривалістю, холодністю до долі окремих людей, з одного боку, і витонченим естетичним відчуттям і непідкупною справедливістю - з іншого, а особ­ливо співчуттям до стогонів слабких і поранених, пафосом до народних страждань, поганим поводженням з пригноб­леними класами і схильністю до ідеалізму взагалі. Зворот­ний бік цих переваг - схильність до доктринерства, одно­бічно вузького і фанатичного, брак доброзичливості, при­ємного природного людинолюбства, розуміння конкретної ситуації й особливостей окремих особистостей. їх можна поділити на такі групи: 1) чисті ідеалісти і моралісти, 2) деспоти і фанатики, 3) люди холодного розрахунку. Холод­ному, гнучкому і почасти аморальному останньому типу протистоїть патетична пристрасність чистих моралістів та ідеалістів. Іменами Канта, Шиллера і Руссо можна харак теризувати цю групу. Всі елементи високонапруженого

морального ідеалізму ми знаходимо у постатях групи фа­натиків і деспотів: Савонароли, Кальвіна, Робесп'єра.

Пікнічну статуру має циклотимік. Його емоції колива­ються між радістю і сумом, він товариський, відвертий, доб­родушний, реалістичний у поглядах. Серед циклотиміків Кречмер виділяє різновиди: веселі базіки, спокійні гуморис­ти, сентиментальний тихоня, безтурботні любителі життя, активні практики. Серед циклотиміків можна виділити такі типи історичних лідерів: 1) хоробрі борці, народні герої, 2) живі організатори значного масштабу; 3) примирні політи­ки. Блискучим прикладом, який поєднує у собі різні сторо­ни циклотимічного характеру, є Мірабо, лідер першого пер­іоду Великої французької революції. Він мав якості хороб­рого борця й обережність, здібності примирного політика, полум'яний дух, ораторський талант і чутливість, дотепність і усвідомлення власної гідності. Позбавлений скрупульоз­ності, не відрізнявся високою мораллю, був великодушний і вільний від фанатизму і доктрини, мав здоровий глузд.

Атлетичну статуру мають іскотиміки, вони бувають двох видів: енергійні, різкі, упевнені в собі, агресивні або маловразливі, із стриманими жестами і мімікою, невисо­кою гнучкістю мислення. Кречмер співвідносить тип ста­тури з психічними захворюваннями, причому припускає, що між нормальною людиною і психічно хворим немає різкої грані: біотипи індивідуальності нормальної людини (цик­лотимік, шизотимік) можуть переростати в аномалії харак­теру (циклоїд, шизоїд), а потім і в психічне захворювання (маніакально-депресивний психоз, шизофренія).

4.5. Сенсорна типологія

Зауважимо, що люди думають по-різному, і ці розбіж­ності відповідають трьом основним сферам сенсорного дос­віду - візуальній, аудіальній та кінестетичній.

Візуальний тип. Уся сприймана інформація уявляєть­ся цьому типу людей у вигляді яскравих картин, зорових образів. Часто розповідаючи щось, ці люди жестикулюють, наче малюючи в повітрі уявні образи. У розмові часто використовують фрази: «От, подивіться... », «Давайте уяви­мо...», «Я ясно бачу, що...», «Рішення уже вимальовуєть­ся...» Ці люди, коли що-небудь згадують, дивляться пря­мо перед собою, вгору, вліво вгору або вправо вгору.

Аудіальяий тип. Люди цього типу вживають в ос­новному аудіальні слова: «Я чую, що ви говорите», «Тоді пролунав дзвінок», «Мені співзвучно це», «От послухай­те...», «Це звучить так...» тощо. Те, що людина цього типу згадує, наче наговорюється їй внутрішнім голосом або вона чує мову, слова іншого. При згадуванні погляд звернений вправо, вліво або вліво вниз.

Кінестетичний тин. Такі люди добре запам'ятову­ють відчуття, рухи. Згадуючи, вони спочатку наче відтво­рюють, повторюють рухи і відчуття тіла. Згадуючи, вони дивляться униз або вправо униз. У розмові в основному використовують кінестетичні слова: «узяти, схопити, відчу­ти, важкий», «Я відчуваю, що...», «Мені важко», «Не можу вхопити думку...» тощо.

Природно, кожна людина володіє усіма видами згаду­вання, але одна з трьох систем подання інформації свідо­мості зазвичай розвинутіша краще за інші. При згадуванні образів з менш розвинутої системи людина звичайно спи­рається на більш розвинуту, головну. Якщо у вас, скажімо, краще працює зорове (візуальне) уявлення, то шум моря ви зможете відтворити формуванням в себе зорового образу морського берега, тобто розвинута система стає ніби по­шуковою. Запам'ятовуючи важливу інформацію, необхі­дно перекласти її спочатку в головну систему, а потім у всі інші, наприклад, тим, у кого візуальний тип, номер телефону краще уявити написаним, потім його прогово­рити і мислено написати рукою.

Тип провідної сенсорної системи людини впливає на сумісність і ефективність спілкування з іншими людьми. Визначити тип головної сенсорної системи іншої людини можна, звертаючи увагу на використовувані нею слова, що позначають процеси (дієслова, прислівники і прикмет­ники). Якщо ви хочете встановити хороший контакт з людиною, то можете використовувати ті ж процесуальні сло­ва, що й вона. Якщо ж хочете встановити дистанцію, то можете навмисно вживати слова із системи уявлень, відмінної від системи співрозмовника. Люди часто погано розуміють один одного через те, що не збігаються їхні головні сенсорні системи. Наприклад, чоловік приходить з роботи дуже втомлений, хоче відпочити, сідає в крісло, скидає взуття, бере сигарету, обкладається газетами. І тут заходить дружина, провідна сенсорна система якої - візу­альна. Вона бачить речі, розкидані по всій кімнаті, і ви­бухає. Його скарги: «Ти не даєш мені місця в будинку, де я міг би затишно розташуватися. Адже це мій будинок. Я хочу комфорту». Вона ж йому відповідає: «Ти такий нео­хайний! Ти усюди розкидуєш свої речі, а якщо усе вигля­дає так, я знаю, що ти мене не поважаєш!» їм важко зрозуміти одне одного: він - кінестетик, вона - визуаліст. Щоб чоловік зрозумів переживання дружини, було б ко­рисно перекласти її скарги на його кінестетичні уявлен­ня: «Ви дійсно не розумієте, що вона переживає. Уявіть собі, що ви прийшли ввечері в спальню, щоб лягти спати, а дружина у ліжку дивиться телевізор і їсть печиво. Ви лягаєте і відчуваєте, що крихти в'їдаються вам у шкіру. Чи знаєте ви тепер, що вона відчуває, заходячи у віталь­ню і бачачи розкидані речі?».

Цікаво, що яскраво виражені візуалісти, кінестетики, аудіалісти мають специфічні особливості в поведінці, типі тіла і рухах, у мові, диханні тощо (габл. 5). Полімодаль-ний, «комп'ютерний» тип може утворитися з кінестетика для абстрагування від неприємних почуттів.

Таблиця 5

Продовження табл. 5

4.6. Психогеометрична типологія

Психогеометрія як система склалася в СІЛА. Автор цієї системи С. Деллінгер - фахівець із соціально-психологіч­ної підготовки управлінських кадрів. Психогеометрія - си­стема аналізу типології особистості на основі спостережен­ня за поведінкою людини і переважного вибору людиною якоїсь геометричної фігури (рис. 10).

Рис. 10. Психологічні категорії типу особистості (за С. Деллінгер)

Розташувавши подані геометричні фігури в порядку їхнього переважання, за фігурою, що займає перше місце, можна визначити основні домінуючі особливості особистості і поведінки. Спостерігаючи за поведінкою людини, можна визначити її тип спочатку попередньо, використовуючи категорії табл. 6.

Основні психологічні характеристики поведінки

Квадрат, організованість, пунктуальність, суворе дот­римання правил, інструкцій, аналітичність мислення, уважність до деталей, орієнтація на факти, пристрасть до письмової мови, акуратність, охайність, раціональність, обережність, сухість, холодність, практичність, ощад­ливість, завзятість, наполегливість, твердість у рішеннях, терплячість, працьовитість, фахова ерудиція, слабкий полі­тик, вузьке коло друзів і знайомих.

Трикутник: лідер, прагнення до влади, честолюбство, установка на перемогу, прагматизм, орієнтація на суть про­блеми, впевненість у собі, рішучість, імпульсивність сила почуттів, сміливість, неприборкана енергія, схильність до ризику, висока працездатність, буйні розваги, нетерп­лячість, чудовий політик, дотепність, широке коло спілку­вання, вузьке коло близьких і друзів.

Прямокутник: мінливість, непослідовність, непевність, збуджуваність, допитливість, позитивна установка до всьо­го нового, сміливість, низька самооцінка, непевність у собі, довірливість, знервованість, швидкі, різкі коливання на­строю, уникання конфліктів, забудькуватість, схильність губити речі, непунктуальність, схильність заводити нових друзів, імітація поведінки інших людей («примірювання ролей»), тенденція до застуд, травм, дорожньо-транспорт-ш.х пригод.

• Назад
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 242526
• 27
• 28
• 29
• 30
• 31
• 32
• 33
• Далее