Роль виховання у розвитку і формуванні особистості
Виховання – третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості. (Виховання як фактор формування особистості на відміну від попередніх тлумачень цього терміна розглядається як управління цим процесом).
Саме виховання покликане корегувати вплив спадковості й середовища з метою реалізації соціальної програми розвитку особистості вихованця. На відміну від соціалізації, яка відбувається в умовах стихійної взаємодії дитини з навколишнім середовищем, виховання розглядається як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації (шкільне, сімейне, релігійне виховання); як своєрідний механізм управління процесом соціалізації, ідеальною метою якої є особистість, що відповідає соціальним вимогам і одночасно протистоїть негативним тенденціям у розвитку суспільства, життєвим обставинам, які гальмують розвиток її індивідуальності
Сила виховного впливу полягає в цілеспрямованості, систематичності та в кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання в тому, що воно базується на свідомості людини і вимагає її участі, натомість спадковість і середовище діють несвідомо і підсвідомо. Саме цим визначається роль, місце, можливості виховання у формуванні особистості.
Як вирішальний чинник розвитку особистості, виховання виконує такі функції:
- упорядковує увесь спектр впливів на особистість і створює умови для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості;
- організовує різноманітну діяльність, в якій розвивається задатки і формується здібності особистості;
- усуває впливи, які можуть негативно позначитися на розвитку і формуванні особистості;
- ізолює особистість від несприятливих для її розвитку та формування умов, які неможливо усунути.
Вище означене дозволяє зробити висновок, виховання, як фактор розвитку особистості, сприяє:
- розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.
- психічному розвитку людини.
- інтелектуальному, творчому розвитку особистості.
- розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навичок розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе.
- розвитку потреб людини
- розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об’єктом, а й суб’єктом виховного процесу.
Виховання не лише визначає розвиток, а й само залежить від нього, постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Проте головне його завдання — йти попереду розвитку, просувати його й зумовлювати в ньому новоутворення. Результативність виховного впливу залежить від відповідності мети, змісту і методів виховання не тільки досягнутому рівню розвитку особистості дитини – «рівню актуального розвитку, а й «зоні найближчого розвитку» (Л.С.Виготський). Орієнтуючись на процеси, які ще не дозріли, знаходяться в стадії становлення, вихователь може створити «зону актуального розвитку», повести за собою розвиток.