У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета навчальної дисципліни «Історія педагогіки»:
1) сформувати уявлення студентів про історію педагогіки як науковий напрямок, галузь педагогічної науки, навчальну дисципліну;
2) закласти розуміння про закономірності розвитку виховання, освіти і навчання у окремих народів у різні історичні періоди;
3) ознайомити студентів з політикою окремих держав у галузі освіти в межах регіонів України і світових цивілізацій, гуманістичними особливостями системи освіти, виховання, педагогічних теорій, концепцій, педагогічних поглядів;
4) з’ясувати можливості впливу національних і світових історико–педагогічних традицій на подальшу перспективу еволюції теорії і практики педагогіки в умова формування світової цивілізації ХХІ сторіччя.
Завдання вивчення дисципліни є:
1) формування системи теоретичних знань та практичних умінь про цілісність, історію, етапи становлення систем освіти, виховання, опанування освітньої компаративістики;
2) вивчення курсу історії педагогіки на основі взаємопроникнення загальнолюдських і національних показників, співвідношення світових освітніх досягнень з національними цінностями країни, регіону;
3) ознайомлення студентів з важливими джерелами української та зарубіжної історико–педагогічної історіографії, з принципами і методикою їх критичного аналізу та використання у науковій, навчальній і виховній роботі;
4) з’ясування історії педагогіки, як науки і мистецтва удосконалення особистості, історичності проблеми педагогічної антропології, як сфери людинознавства, спрямованої на виховання і навчання людини;
5) забезпечення належного світоглядного і професійного рівня майбутнього вчителя.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
здобути знання про:
а) об’єкт, предмет і завдання історії педагогіки, основоположні принципи вивчення, педагогічне, соціальне, культурологічне значення історії педагогіки;
б) основні поняття, якими оперує історія педагогіки, як галузь знань;
в) тенденції становлення та розвитку світової і вітчизняної освіти та педагогічної науки;
г) основні системи і окремі педагогічні концепції (зарубіжні та вітчизняні);
д) національно–освітні концепції в Україні;
е) теоретичну та практичну діяльність відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів;
є) персоніфікований внесок у розвиток освіти, виховання і педагогічної думки представників світової і вітчизняної науки.
Сформувати уміння:
а) аналізувати, дотримуючись наукової об’єктивності, педагогічне явище, концепції, системи освіти, педагогічний процес, спадщину і діяльність окремих персоналій;
б) окреслювати основні тенденції розвитку систем освіти залежно від суспільства, епох, регіонів;
в) виділяти і оцінювати співвідношення освітньо–виховних, соціальних та культурологічних процесів;
г) робити порівняльний аналіз ґенези та розвитку освіти і виховання на різних етапах в Україні й інших регіонах світу;
д) вирізняти та характеризувати вітчизняні й світові педагогічні концепції;
є) визначати місце в педагогічній думці й освітній практиці окремих персоналій;
ж) аналізувати особливості поглядів представників педагогічної думки на проблеми освіти, виховання, підготовки вчителя тощо;
з) виокремлювати пріоритети національно–освітнього питання у різних представників філософської і педагогічної науки.