РОЗБИВОЧНІ РОБОТИ НА ПЛОЩАДЦІ ГІДРОВУЗЛА
Кожне гідротехнічне споруди, що входить у гідровузол, має свою головну вісь, щодо якої компонуються всі його форми й розміри. Геометричною основою проекту гідровузла служить сукупність ув'язаних між собою головних осей основних споруд. Форма й розміри окремих споруд визначаються сукупністю основних і допоміжних осей, прив'язаних до головних осей.
До головних осей звичайно відносять поздовжні осі бетонних і земляних гребель, поздовжню вісь будинку ГЕС, осі міжколійя залізничних й автомобільних мостів, розташованих на греблі, осі камер судноплавних шлюзів, дериваційних каналів і тунелів і т.п.
Зведення гідротехнічного споруди починають із фіксації на місцевості головної осі, від якої протягом усього будівництва виносять основні й допоміжні будівельні і монтажні осі й відкладають потім проектні розміри споруди і його частин.
Винос осей здійснюється послідовно: спочатку виносять і закріплюють головну вісь споруди щодо пунктів розбивочній мережі, потім щодо головної осі визначають у на турі положення інших осей й елементів споруди. Винос у натуру осей роблять відповідно до вимог нормативних документів і технічних умов на зведення даного виду гідротехнічного споруди.
Головна вісь греблі, як правило, є вихідною віссю для всіх розбивочних робіт при спорудженні гідровузла. Її виносять у натуру до початку будівництва по проектних координатах головних точок цієї осі, узятим з топографічного плану відповідного масштабу. Винос точок, що визначають положення осі греблі, роблять від найближчих пунктів геодезичного об снування, створеного для цілей досліджень. Помилки в положенні точок, що виносять у натуру, щодо прилеглих контурів місцевості будуть в основному залежати від точності графічного визначення координат і залежно від масштабу топографічного плану будуть становити від 0,4 до 2,0м. Винесені в натуру і капітально закріплені головні точки осі греблі включають у систему пунктів вихідної розбивочної геодезичної мережі й у цій системі визначають точні координати цих точок. Всі подальші розбивки виконують на основі аналітичних розрахунків за даними проекту й координатам пунктів розбивочних мереж Таким чином, на взаємне положення споруд гідровузла і їхніх елементів помилки первісного виносу вихідної осі впливу не роблять.
Виконання наступних розбивочних робіт залежить від черговості будівництва споруд гідровузла й етапів виконання будівельно-монтажних робіт з кожного з видів споруд. Залежно від конструктивних особливостей і способів зведення окремих споруд технології розбивочних робіт і вимоги до їхньої точності можуть бути різними. Однак для всіх споруд можна виділити деяку загальну послідовність в етапах їхнього зведення, а звідси й загальну послідовність геодезичних розбивок: розбивки для грабарств; розбивки для обслуговування бетонних робіт; геодезичне забезпечення монтажу металоконструкцій і технологічного устаткування. При цьому, як ми вже відзначали, розрізняють основні й детальні розбивочні роботи.
При будівництві гідровузла виконують значний обсяг грабарств: відсипання перемичок; риття котловану; підготовку підстави греблі; відсипання греблі із ґрунтових матеріалів.
Підстави споруд гідровузла зводять у глибокому котловані, контур якого обгороджують перемичками (см. Рис. 88). Характерні точки перемичок (початок, кінець, кути поворот) задають
Рис. 26.4. Схема розбивки й закріплення осей греблі
координатами й визначають у натурі від пунктів геодезичного обґрунтування полярним способом на суходолі й прямій зарубкою на воді. В останньому випадку вони закріплюються поплавцями з якорем.
Відсипання перемичок, як правило, роблять земснарядами, забираючи ґрунт із майбутнього котловану. При цьому здійснюють проміри глибини котловану й визначають обсяг вийнятого ґрунту.
Після намиву перемичок на них виносять точки, що закріплюють положення основних розбивочних осей, наприклад I, I' (рис. 26.4). Від них розбивають і закріплюють поздовжні й поперечні осі котловану А - А', В - В' і т.д. На знаки закріплення осей передають позначки. Після відкриття й осушення котловану осі переносять на його дно й роблять виконавчу зйомку.
При відсипанні ґрунтової греблі геодезичне забезпечення робіт складається в основному у виносі в натуру контуру відсипання. Для цього виносять у натуру вісь греблі й щодо її лінійними промірами по перпендикулярі до осі визначають контури низових і верхівкових граней греблі.
Геодезичні роботи при зведенні бетонних гідроспоруд забезпечують дотримання з необхідною точністю проектних форм і розмірів їхніх окремих частин, вузлів і блоків. Так, наприклад, тіло бетонної греблі по довжині конструктивно ділять на секції, розділені температурно-осадовими швами. Кожну секцію розділяють на блоки, по яких в опалубці ведеться бетонування. Бетон у блок укладають ярусами висотою до 3м.
Завдання геодезичних вимірів полягає в розбивці границь секцій й окремих блоків, установці опалубки в проектне положення.
Границі секцій розбивають створними зарубками від поздовжніх і поперечних осей греблі із середньою квадратичною помилкою 5 - 10мм. Для контролю вимірюють довжини сторін між закріпленими кутовими знаками 1 (рис. 26.5) секції. Розбивку блоків виконують способом прямокутних координат від знаків закріплення секції. Величини секції, що відкладають уздовж границі, відстаней беруть із розбивочного креслення, отриманого в результаті аналітичної підготовки проекту розбивочних робіт.
Рис. 26. 5. Схема розбивки осей блоку греблі
Закріплюють у натурі знаками 2 не самі границі блоків (на них буде встановлена опалубка), а їхнє продовження (винесення). Після установки опалубки її положення контролюють промірами від цих знаків. При бетонуванні другого й наступного ярусів розбивка виконується аналогічним образом. У той же час знаки закріплення контуру блоків можуть поярусно переноситися проектуванням їх по вертикалі.
Для визначення проектної висоти бетонування на опалубку блоку або на прилеглі конструкції виносяться позначки.
Розбивка блоків аркової греблі відрізняється від гравітаційної в силу криволінійності її форми в плані, а в більшості випадків і по висоті. Відмінність полягає в тому, що на кожному блоці виносять у натуру довільно розташовану усередині блоку точку. Зворотною зарубкою на пункти вихідної розбивочної мережі визначають її точні фактичні координати. По цих координатах і проектних координатах точок контуру блоку обчислюють розбивочні елементи й полярний спосіб визначають у натурі положення контуру блоку.
Розбивочні роботи при будівництві каналу полягають в основному у винесенні в натуру його осі й розбивці будівельних поперечників. Основні точки осі каналу (вершини кутів повороту, точки перетинань і переходів, осі шлюзів і т.д.) задаються проектними координатами й виносяться від пунктів розбивочної мережі. Розбивка поперечних профілів каналу виробляється таким же способом, як і на дорожніх трасах. У процесі будівництва каналу осьові точки й поперечні профілі доводиться часто відновлювати. Для спрощення робіт знаки кріплення виносять за кордон будівельних робіт таким чином, щоб відновлювати втрачені точки створними площинами. Висотні точки по дну каналу й поперечних профілів установлюють по нівеліру із середньою квадратичною помилкою 1см.
При будівництві шлюзів виносять у натуру головну поздовжню вісь, осі камер й осі елементів верхньої й нижньої голів шлюзу.