ГЕОДЕЗИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОНТАЖНИХ РОБІТ НА ГІДРОВУЗЛІ
Будівництво гідровузлів пов'язане з більшим обсягом робіт по монтажі закладних деталей металевих конструкцій, механізмів й устаткування. Для забезпечення монтажних робіт виконують різноманітні геодезичні виміри, що включають винос у натуру й закріплення монтажних осей й позначок, розбивку місць установки закладних деталей, контроль установки деталей і механізмів у проектне положення.
Вихідними документами для геодезичних розбивок монтажних осей є робочі й складальні креслення, на яких показані схеми розташування встаткування, монтажні осі із прив'язкою їх до виходимо точкам і лініям, вимоги до точності виготовлення й установки конструкцій у плані й по висоті. Розбивку в натурі монтажних осей роблять різними способами залежно від умов провадження робіт і наявності вимірювальних приладів. Найчастіше застосовують способи створної і створно-лінійної зарубок.
Розбивку місць установки заставних частин металоконструкцій і механізмів (арматурних каркасів, затворів, підкранових консолей, естакад і т.д.) виконують від закріплених монтажних і розбивочних осей, робочих реперів і фіксованих на конструкціях позначок.
Установку металоконструкцій, що вимагає високої точності, виконують, як правило, у дві стадії - попередню й остаточну. Попередню установку роблять приблизно, сполучаючи заводські ризики на конструкціях з осями. Потім з необхідною високою точністю роблять виконавчу зйомку. За результатами зйомки визначають величини відхилень від проектного положення й на їхній основі роблять остаточну установку металоконструкцій. Для визначення вертикальності металоконструкцій використовують важкі схили, зеніт-прилади, бічне нівелювання. Точність установки металоконструкцій характеризується середньою квадратичною помилкою 1-2мм.
Найбільш відповідальними є геодезичні роботи при монтажі гідроагрегатів. Гідроагрегат (рис. 26.6) складається з гідротурбіни 1 і з'єднаного з нею гідрогенератора 2. Гідроагрегат поміщають у шахту, куди з підведеної камери 3 надходить вода. Двигун до труби, що відсмоктує, 4 приводить в обертання лопати 5 і робоче колесо 6 турбіни. Це обертання за допомогою вала 7 передається ротору 8 гідрогенератора, де в обмотках нерухомого статора виробляється електроенергія.
Рис. 26.6. Конструктивна схема гідроагрегата
Гідроагрегати поставляють на об'єкт у вигляді окремих вузлів, які тут збирають і випробовують.
Безпосередньо після бетонування фундаменту виносячи! і закріплюють точку А, розташовану на вертикальній осі гідроагрегата. Одночасно виносять поздовжню й поперечну осі агрегату. Поперечна вісь збігається в плані з віссю труби, що відсмоктує. Точка А и осі агрегату є вихідними для всіх наступних монтажних робіт. Так, наприклад, контроль монтажу шахти здійснюють від точки А, підвішуючи над нею важкий схил або встановлюючи оптичний центрир. Щодо вертикалі точки А вимірюють радіальні відстані до облицювання шахти, визначаючи тим самим її фактичну форму.
У шахті монтують також різні опорні деталі - фундаментне кільце, статори турбіни й генератора. Фундаментне кільце є основною деталлю, що визначає положення гідроагрегата по висоті й по основних осях. Осьові мітки кільця повинні бути сполучені з осями агрегату. Розбіжність допускається до 2 мм. Верхні поверхні кільця й статора повинні бути винесені в натуру по висоті з помилкою, що не перевищує 5мм, а не горизонтальність їх не повинна перевищувати 0,8мм. Горизонтальність перевіряється за допомогою високоточного нівеліра, установлюваного в центрі шахти на спеціальному штативі (труба або металева піраміда), і спеціальної рейки висотою 10 - 15см і з розподілами через 5мм. Рейку рівномірно переставляють по кільцю приблизно через 1м. При цьому візування роблять на те саме розподіл рейки, а відліки беруть тільки по шкалі барабана мікрометра нівеліра.
Високі вимоги пред'являють до вертикальності вала турбіни й генератора. Відхилення осі вала від вертикалі допускається не більше 0,02мм на 1м довжини. Перевірку цієї умови здійснюють за допомогою нитяних схилів, що опускають уздовж вала у двох взаємно перпендикулярних площинах. Відстані від схилів до вала вимірюють за допомогою спеціального стрижневого пристосування. Виміру роблять у двох місцях - поблизу підвіски й у нижнього кінця вала. По різниці обмірюваних відстаней визначають нахил вала, порівнюють його із припустимим й якщо буде потреба виправляють положення вала.