Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
АПОСТОЛЯТ МОЛИТВИ
“МОЛИТОВНІ СТОРОЖІ”
№ 100 (2013 р. Б. )
“На твоїх мурах, о Єрусалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Господеві, нема для вас спочинку. Не давайте Йому спокою, аж поки не відновить Єрусалиму, поки не зробить його на землі славним!”
(Іс. 62, 6-7)
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Святкуємо славне Христове Воскресіння. Цього року також відзначаємо і ювілей Хрещення України св. Володимиром у Києві. Хрещенням ми були занурені до Христової смерті і одержали нове життя (пор. Рим. 6,3-4). Це Боже життя в собі ми повинні відновлювати через святкування неділі – дня Воскресіння. Духовне воскресіння настане тільки тоді, коли через відновлення святкування дня воскресіння – неділі, кожен християнин відкриється Христовому Духові!
Христова насильна смерть на хресті і покладення Його до гробу були завершені третього дня Його славним Воскресінням. Учні цього не розуміли і були нездатними це прийняти, навіть після того, як вони зустрілися з воскреслим Христом. Він їм сказав: „Чому ви такі нетямущі? Це ж Я!” Коли учні нарешті переконалися в реальності, то все ж один з них, Тома, цю реальність відкинув. Цього вечора він не був з ними, а потім цілий тиждень постійно повторював: „Якщо не побачу, не повірю! Доки не вкладу свого пальця до Його ран, не повірю!” За тиждень Ісус знову з’являється апостолам і особисто закликає Тому, щоб вклав свій палець в Його рани. Цей апостол, що сумнівався і не вірив, був зломлений у своїй гордості і невірі та при зустрічі з воскреслим Ісусом з подивом скрикнув: „Господь мій і Бог мій!”
На п’ятдесятий день після Христового Воскресіння апостоли були наповнені Духом Божим. І з переляканих апостолів стали відважні свідки Христової смерті і Його Воскресіння. За це свідоцтво вони віддали життя.
Святий Андрій, апостол Русі-України, був повішений на хресті у вигляді літери “Х”, а його брат Петро був розіп’ятий головою вниз у Римі. Згодом у цьому місті християн кидали диким звірям і масово вбивали. За свою надію і віру в Христа вони радісно ішли на смерть, бо знали, що в хвилину смерті увійдуть до вічного світла.
Ми, які були охрещені, отримали нове життя і стали Божими дітьми. Ми стали спадкоємцями Божого Царства. Це Боже життя не закінчиться фізичною смертю! Тут не йдеться про щастя, яке тривало б сто, тисячу чи мільйон років, йдеться про безконечне життя. Йдеться про таке щастя, про яке Св. Письмо каже, що його ані око не бачило, ані вухо не чуло, ані людині на думку не спало (пор. 1 Кор. 2,9). Тому апостоли не вагалися жертвувати і своє фізичне життя за Христа. За це вічне життя, яке є у Христі, сотні тисяч мучеників не вагалися прийняти на себе найважчі муки.
Задля цього вічного життя місіонери залишали свої доми і свій народ. За це багато з них заплатили великим терпінням, а часто і життям. Св. Кирило і Методій в дев’ятому столітті залишили Солунь і йшли до нас, слов’ян, проповідувати Христа і Євангеліє. Вони дали нам азбуку, переклали Св.Письмо та Літургійні книги на зрозумілу нам мову. Через свою місію вони передали нам Боже життя.
Що таке життя? Уявімо собі мале зернятко сосни, а водночас могутню сосну. Це дерево виникло з малого зернятка. В ньому закодовано корінь, стовбур, великі гілки і сила, що черпає воду на висоту десять-п’ятнадцять метрів без ніякого насоса. Це все таємниця життя, яка міститься в малому зернятку. Це життя рослин. А ще є і життя тварин, тисячі різних видів… Тварини мають відчуття, бачать, чують, мають навіть інстинкти. Наприклад, лелеки, що прилітають до нас на Україну, не мають жодного графіка руху, але знають, коли мають відлетіти, і коли повернутися. Вони летять сотні кілометрів і вміють правильно орієнтуватися, хоч не мають розуму. Далі йде життя людини, яке знаходиться на межі матеріального та духовного життя. На відміну від тварин, людина має не лише фізичне життя, але і духовне. Це проявляється через розум і свобідну волю, а що більше, це життя у нас не закінчується із смертю, а переходить у вічність.
Ще вище від життя людського − життя чисто духовних істот, яких називаємо ангелами. Вони мають різні ступені досконалості, поділяються на ангелів, архангелів, сили... Найдосконаліші з них є найближче до Бога і беруть найбільш внутрішню участь у Його досконалості, силі та щасті.
Запитуємо: Де наше життя? Якщо ми через віру і Св. Хрещення прийняли Боже життя, то наше нове життя є у Христі. А тому, що Христос взяв на себе нашу людську природу, цим нам передав Божу природу, Боже життя, гідність вищу, ніж гідність ангелів. Наше життя є прямо в Бозі. Через Христа і в Христі ми беремо участь у Божій славі! Ми є Божими дітьми і спадкоємцями Божого Царства.
Як маємо здобути це вічне життя і як його зберегти? Умовою для здобуття вічного життя є хрещення і віра: “Коли ти своїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо на оправдання, а устами визнаємо на спасіння” (Рим.10,9-10). “Котрі ж прийняли Його, тим дав право дітьми Божими стати” (Ів.1,12). Людина мусить сказати ясне слово чи зробити явний жест, так як його зробили наші прадіди, які були охрещені в Дніпрі тисячу років тому. До них, і до нас, які вже були охрещені та повірили в Христа, відноситься Боже слово: “Хто має Сина, той має вічне життя...” (1 Ів. 5,11-12). Апостол до цього додає: “Я пишу вам це, щоб ви знали, що маєте вічне життя” (1 Ів.5,13). Так, ми повинні знати, що вже тепер маємо це вічне життя, бо воно є у Христі, якого ми вірою прийняли. Прийняття Христа − це перша умова.
Друга умова – вірність Христу аж до смерті, а тому особливо щонеділі маємо відновлювати Боже життя у собі. Цього дня Господь Ісус воскрес. Цей день належить Богу і тому ми повинні його святкувати. Перші християни в Єрусалимі поставили своє життя на чотирьох підвалинах. І наше святкування неділі – дня воскресіння, має базуватися на цих чотирьох підвалинах.
Перша підвалина – апостольське вчення – виклад Св. Письма в апостольській Традиції. Св. Письмо Старого і Нового Завіту завершується в Христі.
Другою підвалиною християн були спільні молитви. Молитва для них була живим досвідом, контактом з Ісусом, бо Він сказав: “Де двоє чи троє зібрані в Моє Ім'я, там Я є серед них” (Мт.18,20), а далі: „Коли двоє з вас погодяться про яку-небудь річ і будуть просити, то її отримають” (Мт.18,19).
Третьою підвалиною була братня спільнота − ділення своїми духовними досвідами з віри, з боротьби з брехнею, а також про взаємне підбадьорення.
Четверта підвалина – Євхаристія − прийняття Христа не лише через Боже Слово, але і Його правдиве Тіло і Кров під видом хліба і вина, що вимагає живої віри.