Господь Ісус воскрес. Він живий, хоче і нам дати Себе більше спізнати. Виріши і ти почати святкувати неділю, день Воскресіння!
СВІДЧЕННЯ З МОЛИТВИ
вічна честь Найсвятішому серцю Ісуса. Хочу щиро подякувати за ласку оздоровлення мого чоловіка, якому лікар сказав, що потрібна операція. Але після щирої молитви обійшлося без операції. Тому раджу всім: у всякім горі просіть Ісуса, а Він нас ніколи не опустить. Хай буде вічна честь, поклін, любов і подяка Найсвятішому Серцю Ісуса! (п. Богдана)
«Коли складеш якусь обітницю Господеві, твоєму Богові, не гайся виконати її» (Втор.23,22). В 2009 році я вечорами молилася молитву про прощення. Там було сказано, назви їхні імена, тобто тих, які нас образили чи скривдили, але ми їм прощаємо. І я кого назвала, а кого ні. Одного разу прийшла думка, що на реколекціях нас вчили прощати всім: починаючи з дитинства і т.д. Тобто треба записати на листочок. Але… то нема листочка, то не такий папір. Нарешті купила зошит з гарним папером, але імен не написала, відкладала з дня на день. Раптом мене почала боліти права рука. Спочатку рамено, а потім поступово вниз до пальців. Не збиралась йти до лікаря, тому що ліки дуже дорогі, а ще надзвичайно неприємно, коли тобі не збираються порадити, а заявляють: «Знаєте, та це ж вже вік». Рука боліла. Одного вечора були такі сильні болі, що під час св. години перебирала зернятка вервички лівою рукою, бо правою не могла. Важко було заснути, бо не могла знайти місця для руки. Вставши вранці, помолилася, і тому що рука боліла, я не планувала ніякої роботи, а взяла листочок і почала згадувати, кому я повинна простити: дитинство, шкільні роки і т.д. Настав вечір, я молилась молитву про прощення і зачитала з листочка імена всіх, які мене зранили протягом життя. Я їм щиро простила. Після св. години пішла спати. Вранці встаю, а рука зовсім не болить і так по сьогоднішній день. Отче Небесний, прошу пробачення за моє лінивство і сердечно дякую за Твою ласку зцілення. Дякую Тобі, Святий Духу,що був зі мною у цей час і підказав як мені поступити. (Марія, 78р.)
Він вислуховує. Моїй сестричці 6 місяців. Ввечері, приблизно біля 22:00 піднялася температура 37°. Збивати не можна було, тому що вона дуже маленька. Тому ми почали молитись вервичку до Божого Милосердя. Температура піднялась до 38,6°, а ми молились ще інтенсивніше. А за годину Вероніка спітніла, температура впала. Ми дякували Ісусові, що Він вислуховує кожну нашу молитву.
(Марічка)
З ІСУСОМ − Я БУДУ ЩАСЛИВА. В молоді літа мало хто задумується про Господа Ісуса, Його життя і смерть за нас грішних. Ми живемо, ніби Бога нема. А якщо є, то нас не бачить. Але рано чи пізно треба буде відповідати за свої вчинки. Моє життя нічим не відрізнялося від життя сучасної молоді: робота, розваги, подруги і пошук чоловіка для створення сім’ї. Оминала будь-яку спробу зустріти Ісуса. Сповідалася один раз на рік, молилась пустою, незрозумілою молитвою і то не завжди. На той час Бог дав мені сенс життя – мого чоловіка. І я вважала, що в мене, так як і в інших, буде сім’я, діти, робота і розваги. Але місця для Господа в своєму житті я не залишила і ми з чоловіком розлучились. Не маючи ні дітей , ні чоловіка, моє життя стає пустим.
З відчаю, людина шукає дороги вирішення своїх проблем, або добру, з Ісусом, або навпаки. Напевно за мене молились мої батьки, родина, якщо я почала шукати Ісуса. З щирим покаянням і жалем я молилася на Хресну дорогу і відчула велике полегшення. Навіть взяла обітницю не пити алкоголь, жертвуючи за навернення чоловіка. Коли врешті біль від втрати почав мене залишати, я вирішила влаштувати своє життя. Познайомилася з хлопцем, який ще не був одружений. Його родичі мене радо прийняли. Я шукала способу, як узаконити свої стосунки. Один парох порадив взяти церковний розвід і жити спокійним життям. Зупиняюсь зараз на хвилинку і думаю, скільки, особливо молодих людей, живе таким «спокійним» життям, не знаючи, що приречені на вічну погибель, в числі яких була і я.
На щастя, я потрапила на Сповідь до греко-католицького правовірного священика, який сказав, що двом панам служити не можна і що я мушу вибрати з ким залишитись, бо моя Сповідь буде святотатством, якщо я нічого не виправлю. Сказав просити сили в Господа Ісуса, що Він поможе змінити моє життя. Звичайно, мене в той час таке рішення засмутило, я ж планувала все по-іншому. Я часто нарікала, за що мені таке, але вирішила розірвати стосунки з тим хлопцем. Йшов час, наближався Новий рік. Не захотілось залишитись одній, коли всі подруги – з своїми хлопцями або чоловіками. В цей час я втратила пильність і диявол цим скористався. Я поїхала святкувати з колишнім хлопцем. Відсвяткувавши Новий рік, їдучи вже додому, я відчула страшенний жаль за те, що я зрадила Ісуса. В мене перед очима був лише образ Ісуса і Його очі, які дивились на мене. Я зрозуміла, що навіть якщо втрачу всі земні блага, але залишусь з Ісусом – я буду щаслива. Я вирішила прийняти Божу волю і йти за Ісусом. Лише прошу, щоб я завжди, всім серцем любила Ісуса і ніколи Його не зрадила. Тепер я знаю, що Він мене не залишить одною, бо Він є Господарем мого життя і я за це Йому вдячна.
(п. Христина)