Потоп, як вид суду Божого.
1. І сказав Господь Ноєві: Увійди ти і родина твоя до ковчега; бо тебе побачив Я праведним переді Мною у роді цьому.
2. І всілякої тварини чистої візьми по семеро, самців і самок, а із тварин нечистих по двоє, самців і самок.
3. Також із птахів небесних по семеро, самців і самок, щоб зберегти насіння для всього лиця землі.
4. Бо через сім днів Я пошлю дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все живе з лиця землі.
5. Ной учинив усе, що Господь наказав йому.
6. А Ноєві було шістсот літ, як стався потоп на землі.
7. І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його до ковчега від потопу водою.
8. І з тварин чистих і з тварин нечистих, і з птаства, і з усіх плазунів, що на землі.
9. По двоє, самців і самок, увійшли до Ноя в ковчег, як Бог звелів Ноєві.
10. Через сім днів води потопу впали на землю.
11. На шістсотім році Ноєвого життя, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, у сей день розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні прочинилися;
12. І лив на землю дощ сорок днів і сорок ночей.
13. Того самого дня увійшов до ковчега Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.
14. Вони, і всі звірі за родом їхнім, і всіляка скотина за родом її, і всі плазуни, що повзають по землі, за родом їхнім, і все птаство, за родом їхнім, усяка птаха крилата.
15. І ввійшли до Ноя в ковчег по двоє од всілякої плоті, в котрій є дух життя.
16. І ввійшли самці і самки всілякої плоті, як звелів йому Бог. І Господь зачинив його.
17. І тривала на землі повінь сорок днів, і, прибуваючи, вода піднесла ковчега, і він піднявся над землею.
18. А вода все прибувала, вельми розливалася по землі, і ковчег плавав на поверхні води.
19. І прибувала вода на землю вельми й вельми, так що затопила всі високі гори, котрі є під [усим] небом.
20. На п'ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і затопила гори.
21. І загинула всіляка плоть, яка рухалася по землі, і птахи, і скотина, і звірі, і всі плазуни, котрі повзали по землі, і всі люди.
22. Усе, що мало дихання духа життя у ніздрях своїх на суходолі, померло.
23. Винищилася всіляка істота, котра була на поверхні землі, від людини до тварини, і плазунів, і птахів небесних, все винищилося на землі: залишилися тільки Ной, і ті, що [були] з ним у ковчезі.
24. І опанувала вода землю на сто п'ятдесят днів.
Буття 8
Кінець потопу.
1. І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всіляку скотину, котрі були з ним у ковчезі; і навернув Бог вітер на землю, і води почали відпливати.
2. І замкнулися джерела безодні і вікна небесні, і вщух дощ із неба.
3. А вода поволі верталася із землі, і почала опадати вода, як минуло сто п'ятдесят днів.
4. І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.
5. Вода опадала дедалі, аж до десятого місяця; а першого дня десятого місяця завиднілося верхів'я гір.
6. По сорока днях Ной відчинив зроблене ним вікно у ковчезі.
7. І випустив ворона, котрий, відлетівши, літав і повертався, доки звільнилася земля од води.
8. Потім випустив од себе голуба, щоби переконатися, чи зійшла вода з лику землі.
9. Але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх, і повернувся до нього в ковчег; бо вода все ще була на поверхні всієї землі; і він простер руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10. І, зачекавши іще сім днів інших, знову випустив голуба з ковчега.
11. Голуб повернувся до нього надвечір; і ось, свіжий оливковий листочок у дзьобі: і Ной довідався, що вода зійшла з лику землі.
12. Він зачекав іще сім днів інших, і випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13. Шістсот першого року до першого [дня] першого місяця зійшла вода із землі; і розібрав Ной покрівлю ковчега, і огледівся, аж ось поверхня землі стала суходолом.
14. І другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15. І сказав Бог Ноєві:
16. Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.
17. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі.
18. І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.
19. І всі звірі, і всі плазуни, і всі птахи, все, що рухається по землі за родами своїми, вийшли з ковчега.
20. І спорудив Ной жертовника Господові; і взяв із усіляких тварин чистих, і з усіляких птахів чистих, і приніс усеспалення на жертовнику.
21. І почув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: Не буду більше проклинати землю за людину, бо помисли людського серця – зло від юности її; і не буду більше вражати всього, що живе, як Я вчинив.
22. У майбутньому в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
Буття 9
Третій заповіт - веселка.
1. І благословив Бог Ноя і синів його, і сказав їм: Плодіться і розмножуйтеся, і виповнюйте землю.
2. Нехай страхаються і тремтять перед вами всі звірі земні, і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, і всі риби морські; у ваші руки віддані вони.
3. Усе, що пересувається, що живе, буде вам на спожиток; як зелень трави, даю вам усе це.
4. Тільки плоті, поки жива, себто, з кров'ю, не їжте.
5. Я посягну на кров вашу, [у котрій] життя ваше, посягну на неї від кожного звіра, посягну також на життя людини від руки людини, від руки брата її.
6. Хто пустить кров людську, того кров буде пролита рукою людини: Бо людина утворена за образом Божим.
7. А ви плодіться і розмножуйтеся, і поширюйтеся по землі, і множтеся на ній.
8. І сказав Бог Ноєві і синам його з ним:
9. Ось, Я укладаю заповіта Мого з вами і з нащадками вашими після вас.
10. І з кожною живою істотою, котра з вами, з птахами і скотиною, і з усіма звірами земними, котрі у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними.
11. Укладаю заповіта Мого з вами, що вже ніколи не буде винищена усіляка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
12. І сказав Бог: Ось ознака заповіту, котрого Я укладаю поміж Мною і поміж вами, і між усілякою живою душею, котра з вами, за поколіннями назавжди;
13. Я прокладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була ознакою заповіту поміж Мною і поміж землею.
14. І станеться, коли Я наведу хмару на землю, то з'явиться веселка у хмарі;
15. І Я згадаю заповіта Мого, котрий поміж Мною і між вами, і поміж кожною душею живою у кожній плоті; і не буде більше вода потопом на винищення всякої плоті.
16. І буде веселка у хмарі, і Я побачу її, і пригадаю заповіта вічного поміж Богом і поміж кожною живою істотою у кожній плоті, котра на землі.
17. І сказав Бог Ноєві: Ось ознака заповіту, котрого Я поставив поміж Мною і поміж кожною плоттю, котра на землі.
18. Сини Ноєві, які вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. А Хам, був батьком ханаанеїв.
19. Оці троє були синами Ноєвими, і від них заселилася земля.
20. Ной почав обробляти землю, і насадив виноградника.
21. І випив він вина, і сп'янів, і [лежав] оголений в шатрі своєму.
22. І забачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого і, вийшовши, розповідав двом братам своїм.
23. А Сим і Яфет взяли одежу і, поклавши її на плечі свої, пішли задки, й прикрили наготу батька свого; лиця їхні були обернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
24. Ной отямився од вина свого і довідався, що вчинив над ним молодший син його;
25. І сказав: Проклятий [буде] Ханаан; рабом рабів буде він у братів своїх.
26. Потім сказав: Благословенний Господь Бог Симів; А Ханаан буде йому рабом.
27. Хай же поширює Бог Яфета, і нехай оселиться він у шатрах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
28. І прожив Ной після потопу триста п'ятдесят літ.
29. А всіх днів Ноєвих було дев'ятсот п'ятдесят літ; і він помер.
Буття 10
Родовід Ноя.
1. Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама, Яфета. Після потопу народилися в них діти.
2. Сини Яфета: Гомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, Мешех, і Тирас.
3. Сини Ґомера: Ашкеназ, Рифат, і Тоґарма.
4. Сини Явана: Еліша і Таршиш, Киттім і Доданім.
5. Від них заселилися острови народів на землях їхніх, кожний за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх.
6. Сини Хама: Куш, Міцраїм, Фут і Ханаан.
7. Сини Куша: Сева, Хавіла, Савта, Раама і Савтех. Сини Раами: Шева і Дедан.
8. Куш народив також Німрода: сей почав бути міцним на землі.
9. Він був значний звіролов перед Господом; а тому й кажуть: значний звіролов, як Німрод, перед Господом.
10. Царство його спочатку [складали] : Вавилон, Ерех, Аккад і Калне, на землі Шінеар.
11. Із цієї землі вийшов Ашшур і збудував Ніневію і Реховот-Ір та Калах.
12. І Ресен поміж Ніневією і між Калахом; це місто велике.
13. Від Міцраїма походять лудії, анамії, легавії, нафтухії,
14. патрусії, каслухії, звідки вийшли филистимляни, і кафторії.
15. Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет,
16. евусеї, амореї, ґірґашеї,
17. хіввеї, аркеї, синеї,
18. арведеї, цемареї і хаматеї. Пізніше племена ханаанські поширилися.
19. І були межі ханаанеїв від Сидону до Ґерару, аж до Ґази, звідси до Содому, Гомори, Адми і Цевоїму аж до Лашу.
20. Це сини Хамові, за племенами їхніми, за мовами їхніми, в народах їхніх.
21. Були діти і в Сима, батька всіх синів Еверових, старшого брата Яфета.
22. Сини Сима: Елам, Ашшур, Арпахшад, Луд, Арам.
23. Сини Арама: Уц, Хул, Ґетер і Маш.
24. Арпахшад породив Шелаха, Шелах породив Евера.
25. У Евера народилося два сини; і ім'я одному: Пелеґ, бо за днів його земля поділена; ім'я братові його: Йоктан.
26. Йоктан породив Алмодада, Шалефа, Хасар-Мавета, Єраха,
27. Гадорама, Узала, Диклу.
28. Овала, Авімаїла, Шеву.
29. Офіра, Хавілу і Йовава. Все це сини Йоктанові.
30. Поселення їхні були від Меші до Сефару, гори східної.
31. Це сини Симові за племенами їхніми, за мовами їхніх, на землях їхніх, за родами їхніми.
32. Ось племена синів Ноєвих, за родоводами їхніми, в народах їхніх. Від них розповсюдилися народи по землі після потопу.
Буття 11