Яків та його родина, Йосип - улюблений син його.

1. Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.

2. Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.

3. Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.

4. І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.

5. І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.

6. Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:

7. Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.

8. І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.

9. І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.

10. І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?

11. Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.

12. Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.

13. І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.

14. І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.

15. І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?

16. Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?

17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.

18. І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.

19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.

20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.

21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.

22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.

23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;

24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.

25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.

26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?

27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.

28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.

29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,

30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?

31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;

32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?

33. Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.

34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.

35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.

36. Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.

Буття 38

Гріх Юди

1. У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім'я Хіра.

2. І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї.

3. Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер.

4. І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.

5. І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.

6. І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.

7. Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.

8. І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.

9. Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.

10. Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.

11. І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.

12. Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.

13. І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.

14. І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.

15. І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.

16. Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?

17. Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?

18. Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.

19. А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.

20. А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.

21. І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці

22. І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.

23. Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.

24. Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.

25. Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця.

26. Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.

27. Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.

28. І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.

29. Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.

30. Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.

Буття 39