Про посвячення Богові людей і речей. 26 страница
28. Але зглянься на молитву служника Твого і на прохання його, Господе, Боже мій; почуй благання і молитву, котрою служник Твій благає Тебе нині.
29. Нехай будуть очі Твої відкриті на храм оцей удень і вночі, на оце місце, про яке Ти сказав: Моє ім'я буде там; Почуй молитву, якою буде молитися служник Твій на місці цьому.
30. Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; зачуй на місці замешкання Твого на небесах, зачуй й помилуй.
31. Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він присягнувся, і для присяги прийдуть перед жертовника Твого, в оцей храм.
32. Тоді почуй з неба і зверши суд над служниками Твоїми, висунь звинувачення перед винним, поклавши вчинок на голову його, і виправдай безневинного, давши йому за правдою його.
33. Коли народ Твій Ізраїль буде уражений супротивником за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідуватимуть ймення Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
34. Тоді Ти почуй з неба і прости гріха народу Твого Ізраїля, і поверни їх на землю, котру Ти дав батькам їхнім.
35. Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці оцім, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, бо Ти упокорив їх,
36. Тоді почуй з неба, і прости гріха служників Твоїх і народу твого Ізраїля, підказавши їм добрий шлях, котрим рухатися; і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.
37. Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде спопеляючий вітер, іржовина, саранча, хробак, чи супротивник буде притісняти його на землі його, [чи буде] якесь лихо, якісь хворощі;
38. При всякій молитві, при всякім проханні, яке буде від якого-небудь чоловіка в усьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують лихо в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
39. Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і помилуй; вчини і дай кожному за стежками його, як Ти побачиш серце його, тому що Ти один відаєш серце усіх синів людських;
40. Щоб вони боялися Тебе упродовж усіх днів, доки житимуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.
41. Якщо й чужоземець, котрий не від народу Твого Ізраїля, прийде із краю далекого заради ймення Твого, –
42. Бо вони також почують про Твоє велике ім'я, і про Твою руку могутню, і про Твоє рамено широке, і прийде він і помолиться біля храму цього,
43. Почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде закликати Тебе чужоземець, щоб усі народи землі знали ймення Твоє, щоб страхалися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що йменням Твоїм називається храм цей, котрого я збудував.
44. Коли вийде народ Твій на війну супроти ворога свого шляхом, котрим Ти пошлеш його, і буде молитися Господові, обернувшись до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,
45. Тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них.
46. Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає людини, котра не згрішила б, – і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогам, і ті, що вчинять їх бранцями, відведуть їх до ворожого краю далекого чи близького;
47. І коли вони в краю, в котрім будуть у полоні, отямляться в собі, і звернуться, і будуть благати Тебе у ворожому краю тих, хто вчинив їх бранцями, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили;
48. І коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю ворогів, котрі зробили їх бранцями їхніми, і будуть молитися Тобі, обернувшися до землі своєї, котру Ти дав батькам їхнім, до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму;
49. Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого, молитву і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них;
50. І прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, котрі він учинив перед Тобою, і виклич співчуття до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милосердними до них.
51. Тому що вони Твій народ і Твій наділ, котрого Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.
52. Нехай будуть Твої очі відкриті на молитву служника Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, аби чути їх завжди, коли вони будуть прикликати Тебе.
53. Бо Ти відділив їх Собі бути спадком Твоїм із усіх народів землі, як ти мовив через Мойсея, служника Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господе!
54. Коли Соломон вимовив усе це благання і прохання до Господа, тоді підвівся з колін від жертовника Господнього, [а руки] його були піднесені до неба.
55. І, стоячи, благословив усе зібрання Ізраїльтян, голосно говорячи:
56. Благословенний Господь, котрий дав спокій народові Своєму Ізраїлеві, як обіцяв! Не лишилося несправдженим жодного слова із усіх добрих слів Його, котрі Він сказав через служника Свого Мойсея.
57. Нехай же буде з нами Господь, Бог наш, як був Він із батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,
58. Нахиляючи до себе серце наше, щоб ми ходили всіма стежками Його і пильнували заповіді Його, і настанови Його, і закони Його, котрі Він заповідав батькам нашим.
59. І нехай будуть слова ці, котрими я молився перед Господом, близькі до Господа, Бога нашого, день і ніч, щоб Він чинив, що необхідне для служника Свого, і що необхідне для народу Свого Ізраїля кожного дня;
60. Щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог, і немає, окрім Нього.
61. Нехай буде серце ваше уповні віддане Господові, Богові нашому, щоб ходити за настановами Його і зберігати заповіді Його, як нині.
62. І цар, і всі Ізраїльтяни з ним принесли пожертву Господові.
63. І приніс Соломон у мирну пожертву, котру приніс він Господові, – двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної скотини. Так висвятив храм Господові цар і всі сини Ізраїля.
64. Того ж таки дня, освятив цар середню частину двору, котрий перед храмом Господнім, звершивши там усеспалення і хлібне приношення, і [підніс] також лій мирних пожертв, тому що мідний жертовник, котрий перед Господом, був замалим для уміщення всеспалення і хлібного приношення і лою мирних пожертв.
65. І вчинив Соломон цього часу свято, і увесь Ізраїль із ним – велике зібрання, яке [зійшлося] од Гамату аж до Єгипетського потоку, перед лицем Господа, Бога нашого; – сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
66. А восьмого дня Соломон відпустив народ. І благословили царя, і пішли в шатра свої, радіючи і звеселюючись за все добре, що вчинив Господь служникові Своєму Давидові і народові своєму Ізраїлеві.
Царів 9
1. Потому, як Соломон завершив спорудження храму Господнього і дому царського, і все, що Соломон бажав зробити,
2. З'явився Соломонові Господь удруге, як з'явився йому в Ґів'оні.
3. І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене. Я освятив цей храм, котрого ти збудував, щоб ймення Моє було там навіки. І будуть очі Мої і серце Моє там у всі дні.
4. І якщо ти будеш ходити переді Мною, як батько твій Давид, у чистоті серця і в правоті, виконуючи все, що Я заповідав тобі, і якщо будеш берегти настанови Мої і закони Мої,
5. То Я поставлю царський трон твій над Ізраїлем навіки, як Я сказав батькові твоєму Давидові, говорячи: Не припиниться у тебе сидячий на троні Ізраїльському.
6. А якщо ви і сини ваші відвернетеся од Мене, і не будете дотримуватися заповідей Моїх і настанов Моїх, котрі Я дав вам, і підете, і почнете служити іншим богам і поклонятися їм,
7. То Я винищу Ізраїля на землі, котру Я дав йому, і храм, котрого Я освятив для Ймення Мого, відкину від Себе, і буде Ізраїль приповісткою і посміховиськом поміж усіх народів.
8. І про храм оцей високий кожний, хто проходитиме повз нього, жахнувшись, свисне, і скаже: А за що Господь учинив так із цією землею і з оцим храмом?
9. І скажуть: За те, що вони залишили Господа, Бога свого, котрий вивів батьків їхніх з єгипетської землі, і прийняли інших богів, і поклонялися їм, і служили їм, – за це навів на них Господь всі оці лихоліття.
10. По закінченні двадцяти літ, упродовж котрих Соломон спорудив два доми, – дім Господній і дім царський, –
11. На що Хірам, цар тирський, доставляв Соломонові дерева кедрові і дерева кипарисові і золото за його бажанням, – цар Соломон дав Хірамові двадцять міст на землі галілейській.
12. І вийшов Хірам із Тиру оглянути міста, котрі дав йому Соломон; і вони не сподобалися йому.
13. І сказав він: Що це за міста, котрі ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони ад донині!
14. І послав Хірам цареві сто двадцять талантів золота.
15. Ось розпорядження про данину, яку наклав цар Соломон, щоб спорудити храм Господній і дім свій, і Мілло, і мур храму Єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.
16. Фараон, цар єгипетський, прийшов і захопив Ґезер, і спопелив його вогнем, і ханаанеїв, що жили в місті, понищив, і віддав його як віно доньці своїй, дружині Соломоновій.
17. І спорудив Соломон Ґезер і Бет-Херона – Долішнього.
18. І Баалата, і Тадмор в пустелі того краю,
19. І всі міста оці для запасів, котрі були в Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти, і все те, що Соломон хотів спорудити в Єрусалимі і на Ливані і на всій землі свого володіння.
20. Увесь народ, що залишився від амореїв, хеттеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв, котрі були не із синів Ізраїлевих,
21. Дітей їхніх, що залишилися після них на землі, котрих сини Ізраїля не могли винищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня.
22. А синів Ізраїлевих Соломон не вчиняв робітниками; але вони були його вояками, його служниками, його урядовцями, його старшинами над військом і провідниками його колісниць і його вершників.
23. Ось головні старшини над роботами Соломоновими, які урядували народом, котрий здійснював роботи, їх було п'ятсот п'ятдесят.
24. Дочка фараонова перейшла з міста Давидового у дім свій, котрого збудував для неї Соломон, відтак спорудив він Мілло.
25. І приносив Соломон тричі на рік усеспалення і мирні пожертви на жертовнику, котрого він спорудив Господові, і кадіння на ньому звершував перед Господом. І завершив він [побудову] дому.
26. Цар Соломон також побудував кораблі у Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краю, на землі Едому.
27. І послав Хірам на кораблі своїх підданих моряків, що знали море, із підданими Соломоновими;
28. І рушили вони до Офіру, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломонові.
Царів 10
1. А цариця Савська, зачувши про славу Соломона в ім'я Господа, прийшла випробувати його загадками.
2. І прийшла вона до Єрусалиму з вельми великим багатством: з верблюдами, що несли пахощі і великою кількістю золота та коштовного каміння; і прийшла до Соломона, і бесідувала з ним про все, що було у неї на серці.
3. І пояснив їй Соломон всі слова її, і не було нічого незнайомого цареві, чого він не розтлумачив би їй.
4. І побачила цариця Савська всю Соломонову мудрість і дім, котрого він збудував.
5. І страву за столом його, і помешкання служників його, і поставу служників його, і одежу їхню, і виночерпіїв його, і всеспалення його, котрі він приносив у храмі Господньому. І не могла вона з подиву вийти,
6. І сказала цареві: Правдиве те, що я чула у краю своєму про діяння твої і про мудрість твою.
7. Але я не повірила словам, аж доки не прийшла, і не побачили очі мої; І ось, мені й половини не сказано. Мудрости і маєтности у тебе більше, аніж я чула.
8. Блаженні люди твої і блаженні оці служники твої, котрі завжди постають перед тобою і чують мудрість твою!
9. Нехай же буде благословенний Господь, Бог твій, чия воля була посадовити тебе на трон Ізраїлів. Господь, з вічної любови Своєї до Ізраїля, настановив тебе царем, звершувати суд і правду.
10. І подарувала вона цареві сто двадцять талантів золота і велику кількість пахощів і коштовне каміння; ще ніколи не приходило такої кількості пахощів, яку подарувала цариця Савська цареві Соломонові.
11. І корабель Хірамів, котрий привозив золото з Офіру, привіз із Офіру дуже багато червоного дерева і коштовного каміння.
12. І вчинив цар із цього червоного дерева стовпи для храму Господнього і для дому царського, і псалтирі, і арфи для співаків. Ніколи не приходило стільки червоного дерева, і не бачено було аж донині.
13. І цар Соломон дав цариці Савській все, чого вона бажала і чого просила, понад те, що подарував їй цар Соломон своїми руками. І рушила вона знову у свій край, вона і всі служники її.
14. А в золоті, котре надходило Соломонові щороку, ваги було шістсот шістдесят шість талантів золотих,
15. Понад те, що [надходило] від перекупників товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських, і від усіх правителів країни.
16. І вчинив цар Соломон двісті великих щитів із кутого золота, – по шістсот [шеклів] золота пішло на кожного щита,
17. І триста менших щитів із кутого золота, по три міни золота пішло на одного щита; І поставив їх цар у домі з ливанського дерева.
18. І спорудив цар великого трона із слонової кості, і покрив його щирим золотом.
19. До трону було шість сходинок; а узголів'я трону було округле, і були з обидвох боків сидіння поруччя, і два леви стояли при поруччях.
20. І ще дванадцять левів стояло там на шести сходинках по обидва боки. Подібного до цього не було в жодному царстві.
21. І увесь посуд на пиття у царя Соломона [був] золотий, і весь посуд у палаці Ливанського дерева був із щирого золота; із срібла нічого не було; тому що срібло за днів Соломонових вважалось нічим.
22. Бо цар мав на морі таршіські кораблі разом із кораблями Хірамовими. Один раз на три роки приходили таршіські кораблі, що доправляли золото й срібло, і слонову кість, і мавп, і пав.
23. Цар Соломон звеличився над усіма царями землі багатством і мудрістю.
24. І всі [царі] земні шукали зустрічі із Соломоном, аби послухати мудрість його, котру поклав Бог у серце його.
25. І вони підносили йому, кожний від себе, подарунки: посуд срібний і посуд золотий, одежу і зброю, і пахощі, коней та мулів, – щороку.
26. І набрав Соломон колісниць і вершників; в нього було тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і розмістив їх по колісничних містах і при царі у Єрусалимі.
27. І вчинив цар срібло в Єрусалимі рівнозначним з простим камінням, а кедри, за їх численністю, учинив рівнозначними із сикоморами, що [ростуть] у долинах.
28. А коней цареві Соломонові приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купляли їх із Кеве за гроші.
29. А колісницю, котру припроваджували з Єгипту, постачали за шістсот [шеклів] срібла, а коня – за сто п'ятдесят; У такий самий спосіб постачали [все це] і царям хеттейським і царям сирійським.
Царів 11
1. І полюбив цар Соломон численних чужинських жінок, окрім доньки фараонової, моавитянок, аммоніянок, едомітянок, сидонянок і хеттеянок.
2. Із тих народів, про котрих Господь сказав синам Ізраїля: Не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів. До них прихилився Соломон любов'ю.
3. І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини (жінки) серце його.
4. У похилих літах Соломона дружини прихилили серце його до інших богів, і серце його не було уповні віддане Господові, Богові своєму, як серце Давида, батька його.
5. І почав Соломон служити Астарті, богині сидонській, і Мілкомові, мерзоті аммонській.
6. І чинив Соломон зле перед очима Господа, і не вповні йшов за Господом, як Давид, батько його.
7. Тоді спорудив Соломон капище Кемошу, моавській мерзоті, на горі, що навпроти Єрусалиму, і Молохові, мерзоті аммонській.
8. Так учинив він для всіх своїх чужинських дружин, котрі кадили і приносили пожертви своїм богам.
9. І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїлевого, котрий двічі з'являвся перед ним;
10. І заповідав йому, щоб він не ходив за іншими богами; та він не виконав того, що заповідав йому Господь.
11. І сказав Господь Соломонові: За те, що так у тебе чиниться, і ти не дотримувався заповіту Мого і настанов Моїх, котрі Я заповідав тобі, Я відберу в тебе царство і віддам служникові твоєму.
12. Але за днів твоїх Я не вчиню цього заради Давида, батька твого; з руки сина твого відберу його!
13. І не все царство відберу; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, служника Мого, і заради Єрусалиму, котрого Я вибрав.
14. І висунув Господь супротивника Соломонові, едомлянина Гадада, що із царського едомського роду.
15. Коли Давид був у Едомі, і старший військових Йоав пішов поховати вбитих, і винищив кожного чоловічої статі в Едомі;
16. Тому що шість місяців прожив там Йоав і всі Ізраїльтяни, доки не винищили кожного чоловічої статі в Едомі,
17. Тоді оцей Гадад утік до Єгипту і з ним декілька мужів едомських, які служили при батькові його; Гадад [був тоді] малим хлопцем.
18. Рушивши з Мідіяну, вони прийшли до Парану і взяли з собою людей із Парану, і прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського: Він надав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.
19. Гадад здобув у фараона значну милість, аж так, що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.
20. І народила йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата. Тахпенеса виховала його в домі фараоновому; і мешкав Ґенуват у домі фараоновому разом із синами фараоновими.
21. Коли Гадад зачув, що Давид спочив з батьками своїми і що старший над військом Йоав помер, то сказав фараонові: Відпусти мене, я піду в свій край.
22. І сказав йому фараон: Хіба ти маєш якусь нужду у мене, що хочеш повернутися у свій край? Він відповів: Ні! Але відпусти мене.
23. І висунув Бог супроти Соломона ще одного супротивника, Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого володаря.
24. І, зібравши біля себе людей, зробився старшиною ватаги, потому, як Давид розгромив [Гадад'езера] ; і пішли вони на Дамаск, і осіли там, і володарювали в Дамаску.
25. І був він супротивником Ізраїля у всі дні Соломона. Окрім зла, котрого [заподіяв] Гадад, він завжди шкодив Ізраїлю, і став царем Сирії.
26. І Єровоам, син Неватів, єфремлянин, 0673 з Цереди, а ім'я його матері – Церуа, жінки вдови, що був служником Соломоновим, підніс руку на царя.
27. І ось обставини, за якими він підніс руку на царя: Соломон будував Мілло, і ремонтував пролом у місті Давида, свого батька.
28. Єровоам був чоловіком мужнім. Соломон примітив, що цей молодий юнак умів робити діло, і настановив його доглядачем над усіма робітниками з Йосипового дому.
29. Якраз того часу довелося Єровоамові вийти з Єрусалиму; і зустрів його на дорозі пророк Ахійя, шілонянин, і на ньому була нова одежа. А в полі їх було лише двоє.
30. І взяв Ахійя нову одежу, котра була на ньому, і подер її на дванадцять частин.
31. І сказав Єровоамові: Візьми собі десять частин; бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось, Я відбираю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін.
32. А одне коліно залишиться йому заради служника Мого Давида і заради міста Єрусалиму, котрого Я вибрав із усіх колін Ізраїля.
33. Це все за те, що вони залишили Мене, і почали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Кемошеві, богові моавському, і Мілкомові, богові аммонському, і не пішли Моїми шляхами, щоб чинити бажане перед очима Моїми і [дотримуватися] настанов Моїх і заповідей Моїх, так, як Давид, батько їхній.
34. Я не відбираю всього царства з руки його; але я залишаю його володарем упродовж всіх днів життя його заради Давида, служника Мого, котрого Я вибрав, котрий дотримувався заповідей Моїх і настанов Моїх.
35. Але відберу царство з руки сина його, і дам тобі з нього десять колін.
36. А синові його дам одне коліно, щоб залишився світильник Давидів, служника Мого, назавжди перед Єрусалимом, містом, котре Я вибрав Собі для утвердження там ймення Мого.
37. Тебе Я вибираю, і ти будеш володарювати над усім, чого зажадає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем.
38. І якщо будеш виконувати все, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити шляхами Моїми, і чинитимеш бажане перед очима Моїми, дотримуючись настанов Моїх, як чинив те служник Мій Давид, то Я буду з тобою і споруджу тобі дім міцний, як збудував Давидові, і віддам тобі Ізраїля.
39. І впокорю рід Давидів за це, проте не на всі дні.
40. А Соломон хотів забити Єровоама; але Єровоам підвівся і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І прожив він там до смерти Соломонової.
41. Інші події Соломонові і все, що він чинив, і мудрість його описані у книзі діянь Соломонових.
42. А днів царювання Соломонового в Єрусалимі над усім Ізраїлем [було] сорок літ.
43. І спочив Соломон із батьками своїми, і похований був у Місті Давида, батька свого, і зацарював замість нього син його Рехав'ам.
Царів 12
1. І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему прийшли всі Ізраїльтяни, щоб настановити його на царство.
2. І почув про те Єровоам, син Неватів, коли був ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Єровоам із Єгипту.
3. І послали за ним, і прикликали його. Тоді Єровоам і все зібрання Ізраїльтян прийшли і говорили до Рехав'ама, і сказали:
4. Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти тепер учини для нас легшою жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.
5. І сказав він їм: Зараз ідіть, а за три дні поверніться до мене. І пішов народ.
6. Цар Рехав'ам радився зі своїми старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: Як порадите ви мені відповісти цьому народові?
7. Вони говорили йому і сказали: Якщо ти цього дня будеш слугою народові цьому, і прислужишся йому, і вдовольниш їх, і будеш говорити їм приязно, то вони будуть твоїми служниками на всі дні.
8. Але він знехтував порадою старшин, що вони порадили йому; і радився з молодими юнаками, котрі зростали разом із ним і котрі стояли перед ним.
9. І сказав їм: Що ви порадите мені відповісти народові цьому, котрий говорив мені і сказав: Учини для нас легшим ярмо, котре поклав на нас батько твій?
10. І говорили йому молоді юнаки, котрі зростали разом із ним, і сказали: Отак скажи народові цьому, котрий говорив тобі і сказав: Батько твій поклав на нас важке ярмо, то учини полегшення нам; то скажи їм: Мій мізинець грубший, аніж стегно батька мого.
11. Отож, якщо батько мій обтяжував вас важким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами!
12. І прийшов Єровоам та увесь народ до Рехав'ама третього дня, як наказав цар, кажучи: Поверніться до мене за три дні.
13. І відповідав цар народові суворо, і знехтував порадою старшин, що вони радили йому.
14. І говорив він за порадою молодих юнаків, і сказав: Батько мій поклав на вас важке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами.
15. І не послухав цар народу; бо такою була воля Господа, щоб справдилося слово Його, котре вирік Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.
16. І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповідав народ цареві, і сказав: Яка нам частка в Давиді? Немає нам спадщини у синові Єссея! До шатрів своїх, Ізраїлю! Відтепер пізнай дім свій, Давиде! І розійшовся Ізраїль по шатрах своїх.
17. Тільки над синами Ізраїлевими котрі жили в горах Юдиних, царював Рехав'ам.
18. І послав цар Рехав'ам Адонірама, урядовця над даниною; але всі Ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; а цар Рехав'ам кинувся до колісниці, щоб утекти до Єрусалиму.
19. І відкинувся Ізраїль від дому Давидового аж донині.
20. Коли зачули всі Ізраїльтяни, що повернувся Єровоам, то послали, і прикликали його на зібрання, і настановили його царем над усіма Ізраїльтянами, за домом Давидовим не залишилось анічого, окрім коліна Юдиного [і Веніяминового].
21. І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім, а також із коліна Веніяминового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлевим домом, аби повернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.
22. І було слово Боже до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано:
23. Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному і всьому дому Юдиному й Веніяминовому, і решті народу:
24. Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з братами вашими, синами Ізраїля; поверніться кожний до свого дому, бо це від Мене було. І виявили послух вони перед словом Господнім, і повернулися назад за словом Господнім.
25. І збудував Єровоам Сихема на горі Єфремовій, і оселився в ньому: звідти пішов, і збудував Пенуїла.
26. І говорив Єровоам у серці своєму: Царство може знову перейти до дому Давидового;
27. Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму для приношення пожертви в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до володаря їхнього, до Рехав'ама, царя Юдиного; і вони заб'ють мене, і повернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.
28. І, порадившися, цар виготовив двох золотих телят і сказав [народові] : Не варто вам ходити до Єрусалиму; ось боги твої, Ізраїлю, котрі вивели тебе з єгипетської землі.
29. І поставив він одного в Бет-Елі, а другого в Дані.
30. І призвело це до гріха; бо народ почав ходити до одного [з них], навіть до Дана.
31. І спорудив він капище на пагорбі, і настановив із народу священиків, котрі не були із синів Левієвих.
32. І встановив Єровоам свято у восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив пожертви на жертовнику; те саме чинив він і у Бет-Елі, аби приносити пожертву телятам, котрих виготовив. І настановив у Бет-Елі священиків пагорбів, котрі поробив.
33. І приніс пожертви на жертовнику, котрого він спорудив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, місяця, котрого він довільно призначив, і встановив свято для синів Ізраїля, і підійшов до жертовника, щоб звершити кадіння.
Царів 13
1. І ось, прийшов чоловік Божий із Юдеї за словом Господнім до Бет-Елу, якраз о тім часі, коли Єровоам стояв біля жертовника, щоб звершити кадіння.
2. І виголосив до жертовника слово Господнє, і сказав: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось, народиться син в Давидовому домі, Йосія ім'я йому, і принесе на тобі для пожертви священиків пагорбів, що звершують на тобі кадіння, і людські кістки будуть спалені на тобі.
3. І дав того дня ознаки, сказавши: Ось ознаки того, що це вирік Господь: Ось цей жертовник розпадеться, і попіл, котрий на ньому, розпорошиться.
4. Коли цар почув слова чоловіка Божого, проголошені до жертовника у Бет-Елі, то простягнув Єровоам руку свою від жертовника, говорячи: Візьміть його! І здеревіла рука його, котру він простягнув до нього, і він не міг розігнути її до себе.
5. І жертовник розпався, і попіл із жертовника розпорошився за ознакою, котру дав Божий чоловік за словом Господнім.
6. І сказав цар Божому чоловікові: Ублагай лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб рука моя стала знову відновленою. І ублагав Божий чоловік Господа, і рука царя відновилася, як перше.
7. І сказав цар Божому чоловікові: Зайди зі мною у дім мій і попоїж, і я дам тобі подарунка.
8. Але чоловік Божий сказав цареві: А хоч би ти давав мені половину дому свого, – я не піду з тобою, і не буду їсти хліб, і не буду пити воду в цьому місці.
9. Тому що так наказано мені словом Господнім; Не їж там хліба і не пий води, і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.
10. І пішов він іншою дорогою, і не пішов назад тією дорогою котрою прийшов до Бет-Елі.
11. У Бет-Елі мешкав один пророк, уже в літах. Сини його прийшли і розповіли йому про все, що вчинив сьогодні чоловік Божий у Бет-Елі; І слова, які він виповідав цареві, переповіли [сини] батькові своєму.
12. І запитав їх батько їхній: Якою дорогою він прийшов? І показали сини його, якою дорогою прийшов чоловік Божий, що приходив з Юдеї.
13. І сказав він синам своїм: Осідлайте мені віслюка. І осідлали йому віслюка, і він сів на нього.
14. І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, як сидів під дубом, і сказав йому: Чи ти є чоловік Божий, що прийшов з Юдеї? І сказав той: Я.
15. І сказав йому: Зайди до мене в дім, і попоїж хліба.
16. Той сказав: Я не можу повернутися з тобою і зайти до тебе; Не буду їсти хліба і не буду пити у тебе воду на цьому місці.
17. Тому що словом Господнім сказано мені: Не їж хліба і не пий там води; і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.
18. І він сказав йому: І я пророк такий самий, як ти, і Ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: Поверни його до себе в дім; нехай попоїсть хліба і нап'ється води. Він говорив йому неправду.
19. І той повернувся з ним, і попоїв хліба і напився води.
20. Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який завернув його.
21. І звернувся він до чоловіка Божого, що прийшов з Юдеї, і сказав: Так говорить Господь: За те, що ти не підкорився устам Господа, і не дотримався наказу, котрим застерігав тебе Господь, Бог твій,