Про посвячення Богові людей і речей. 46 страница
24. Чи мав я золото за своє опертя і чи казав скарбові: Ти надія моя?
25. Чи мав я радість, що багатство моє величезне, і що рука моя надбала багато?
26. Спостерігаючи за сонцем, як воно сяє, і на місяць, як він величаво простує,
27. Чи спокусився я у таємниці серця свого і чи цілували уста мої руку мою?
28. Це також було б злочином, що належить судові; бо я відрікся б від Бога Всевишнього!
29. Чи радів я з погибелі ворога свого, і чи тішився, коли нещастя доганяло його?
30. Не дозволяв я устам моїм грішити прокляттям душі його.
31. Чи не казали люди шатра мого: О, коли ми від м'яса його не наситилися?
32. Мандрівник не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв йому.
33. Якби я приховував учинки мої, як чоловік, приховуючи в грудях моїх вади мої,
34. То я страхався б великої громади, і презирство одноплемінних лякало б мене, і я мовчав би, і не виходив за браму.
35. О, якби хтось вислухав мене! Усе моє бажання, щоб Вседержитель відповідав мені, і щоб захисник мій склав записа.
36. Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, мов корону;
37. Оголосив би Йому число кроків моїх, і зблизився б з ним, як із князем.
38. Якщо голосила на мене земля моя, і скаржилися на мене борозни її;
39. Якщо я їв плоди її без оплати і ускладнював життя землеробів,
40. То нехай замість пшениці виросте будяк, і замість ячменю – кукіль. Слова Йовині скінчилися.
Йов 32
1. Коли ті три мужі перестали відповідати Йовові, бо він був справедливий ув очах своїх,
2. Тоді спалахнув гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, – на Йова спалахнув його гнів за те, що він виправдовував себе більше, аніж Бога;
3. А на трьох друзів його спалахнув гнів його за те, що вони не знайшли, що відповідати, однак звинувачували Йова.
4. Елігу чекав, доки говорив Йов, тому що вони за віком були старші від нього.
5. Коли ж Елігу побачив, що немає відповіді в устах тих трьох мужів, тоді спалахнув гнів його.
6. І відповідав Елігу, син Барах'їлів, бузянин, і сказав: Я молодий літами, а ви старі; а тому я не наважувався і боявся висловити вам своє міркування.
7. Я казав собі: Нехай говорять дні, і багатоліття навчає мудрости.
8. Але дух у людині і натхнення від Вседержителя дає йому розуміння.
9. Не багатолітні [лише] мудрі, і не старі [лише] розуміють правду.
10. Тому я кажу: Вислухайте мене, висловлю вам свою думку також і я.
11. Ось, я чекав слів ваших, – прислуховувався до міркувань ваших, доки ви придумували, що сказати.
12. І я уважно дивився на вас, і ось, ніхто з вас не звинувачує Йова і не відповідає на його слова.
13. Не скажете: Ми знайшли мудрість – Бог його спростує, а не людина.
14. Якби він завертав слова свої до мене, то я не вашими міркуваннями відповідав би йому.
15. Злякалися, не відповідають більше, перестали казати.
16. А тому я очікував, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17. То я відповім з мого боку; висловлю свої міркування я також.
18. Бо я виповнений словами, і дух у мені завдає тіснот мені.
19. Ось, утроба моя, наче вино невідкрите: воно може ось-ось прорватися, мов ті нові бурдюки.
20. Висловлюся, і буде мені легше, розтулю уста мої, і відповім.
21. На обличчя людини дивитися не буду і до жодної людини не підлещуватимусь.
22. Тому що я не вмію лестити: зараз же убий мене, мій Творче!
Йов 33
1. Отож, вислухай, Йове, думки мої і зважай на всі слова мої.
2. Ось, я розтулю уста мої, язик мій говорить у роті моєму.
3. Слова мої від щирости мого серця і уста мої виречуть знання чисто.
4. Дух Божий утворив мене, і дихання Вседержителя дало мені життя.
5. Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
6. Ось, я за бажанням твоїм, – замість Бога. Я витворений також із глини.
7. Тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде заважкою для тебе.
8. Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
9. Чистий я, без вади, безневинний я, і немає в мені неправди;
10. А Він знайшов звинувачення супроти мене і вважає мене Своїм супротивником.
11. Забив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма шляхами моїми.
12. Ось у цьому ти помиляєшся, відповідаю тобі; тому що Бог вищий людини.
13. Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту за жодні справи Свої.
14. Бог говорить один раз і, якщо того не почують, вдруге.
15. Уві сні, в нічному видінні, коли сон приходить до людей, під час дрімоти на ложі.
16. Тоді Він відкриває вухо людини і залишає Свою настанову.
17. Щоб відхилити людину од якогось вчинку і відібрати у неї гордощі,
18. Щоб відвести душу її від провалля і життя її від урази мечем.
19. Або ж вона наставляється на розум хворобою на ложі своєму і жорстоким болем у всіх кістках своїх, –
20. І життя її одвертається від хліба, і душа її від улюбленої страви.
21. Плоть на ній марніє, аж так, що її не видно, і з'являються кості її, котрих не було видно.
22. І душа її наближається до могили, і життя її – до смерти.
23. Якщо є у неї Ангел – наставник, один із тисячі, аби показати людині достеменний [шлях] її, –
24. [Бог] змилується над нею і скаже: Звільни її від могили; Я знайшов викупа.
25. Тоді тіло її стане кращим, аніж замолоду; вона повернеться у дні юности своєї.
26. Буде молитися до Бога, і Він милостивий до неї; з радістю споглядає на обличчя її і повертає людині праведність її.
27. Вона буде дивитися на людей і говоритиме: Грішила я і спотворювала правду, а мені не відплачено;
28. Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
29. Ось, усе це чинить Бог часто з людиною,
30. Щоб відвести душу її від могили, і просвітити її світлом живих.
31. Зважай, Йове, слухай мене, і мовчи, а я буду говорити.
32. Якщо маєш щось сказати, відповідай і кажи, тому що я прагну твого виправдання.
33. А якщо ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
Йов 34
1. І продовжував Елігу, і сказав:
2. Вислухайте, мудрі, мовлене мною, і прихиліть до мене вухо, помірковані!
3. Бо вухо виокремлює слова, як піднебіння розрізняє смак страви.
4. Виберім поміж собою суд (право) і спізнаємо, що добре.
5. Ось, Йов сказав: За мною правда, але Бог позбавив мене суду.
6. Чи мушу я брехати на правду мою? Моя рана невигойна без вини.
7. Чи є така людина, як Йов, котрий п'є глум, як воду?
8. Пристає до співжиття з тими, що чинять беззаконня і ходить з людьми нечестивими.
9. Тому що він сказав: Немає користі для людини у догоджанні Богові.
10. Отож, вислухайте мене, мужі мудрі! Не може бути у Бога неправда чи у Вседержителя неправосуддя.
11. Бо Він за вчиненим людиною учиняє з нею і за шляхами мужа дає заплату!
12. Справді, Бог не чинить неправди, і Вседержитель не викривляє суду.
13. Хто, окрім Нього, дбає про землю? І хто урядує цілим світом?
14. Якби Він обернув серце Своє до Себе і взяв Собі дух її та дихання її, –
15. Раптом загинула б усіляка плоть, і людина стала б тліном.
16. Отож, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
17. Той, хто ненавидить правду, чи може володарювати?
18. Чи можна сказати цареві: Ти – розбещений, а князям – ви злочинці?
19. Але Він не дивиться на обличчя князів і не надає перевагу скорше багатому, аніж бідному, тому що всі вони – витвір рук Його.
20. Наразі вони помирають; серед ночі народ бунтується, і вони щезають, і міцних проганяють не силою.
21. Бо очі Його над шляхами людини, і Він бачить усі кроки її.
22. Немає пітьми, ані тіні смертної, де могли б сховатися ті, що вчиняють злочини.
23. А тому Він уже не вимагає від людини, щоб йшла на суд з Богом.
24. Він долає сильних без дослідження і ставить інших на їхні місця.
25. Тому що Він учиняє відомими справи їхні, і скидає їх уночі, і вони винищуються.
26. Він завдає їм поразки, як людям злочинцям, перед очима інших,
27. За те, що вони відступили од Нього, і не зрозуміли всіх шляхів Його.
28. Аж так, що долинуло до Нього волання убогих, і Він зачув стогін пригноблених.
29. Чи дарує Він тишу, то хто може порушити? Чи приховує Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
30. Щоб не царював лицемір на спокусу народові,
31. До Бога треба казати: Я зазнав лиха, більше не буду грішити.
32. А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я вчиняв злочини, то більше не буду.
33. Чи за твоїми [міркуваннями] Він має давати заплату? Та оскільки ти відкидаєш, то лише тобі належить вибирати, а не мені; Кажи, що знаєш.
34. Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:
35. Йов нерозумно говорить, і слова його не з глуздом.
36. Я бажав би, щоб Йов уповні був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечистим.
37. Інакше він до гріха свого додасть відступ, і ще більше наговорить супроти Бога.
Йов 35
1. І продовжував Елігу, і сказав:
2. Чи вважаєш ти справедливим, що сказав: Я праведний перед Богом?
3. Бо ти сказав: Яка перевага для мене? І яку вигоду матиму, якщо буду очищений від гріхів моїх?
4. Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:
5. Поглянь на небо і дивися; поглянь на хмарини, – вони вищі від тебе.
6. Якщо ти грішиш, що ти учиняєш Йому? Якщо злочини твої множаться, що завдаєш ти Йому?
7. Якщо ти будеш праведний, чим віддячиш Йому? Або що Він дістає від руки твоєї?
8. Нечестя твоє ставиться до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.
9. Від безлічі гнобителів стогнуть пригноблені і від руки сильних волають.
10. Але ніхто не каже: Де Бог, Творець твій, Котрий дає пісні вночі,
11. Котрий навчає нас більше, аніж звірів земних, і напучує нас краще, аніж птахів небесних?
12. Там вони волають, і Він не відповідає їм з причини гордощів недобрих людей.
13. Але неправда, що Бог не чує, і Вседержитель не бачить цього.
14. Хоч ти й сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, – і чекай на нього.
15. Проте нині, тому що гнів Його не навідався до нього, і він не спізнав його у всій суворости.
16. Тому Йов і розтулив легковажно уста свої і безтямно множить слова.
Йов 36
1. І продовжував Елігу, і сказав:
2. Зачекай мене трішки, і я покажу тобі, що маю ще сказати про Бога.
3. Розпочну мої міркування здалеку і поставлюся із справедливістю до мого Творця.
4. Тому що слова мої справді-таки не брехня; перед тобою досконалий у пізнанні.
5. Ось, Бог могутній і не ставиться з презирством до сильного міцністю серця, [Він] великий у силі і премудрості.
6. Він не підтримує нечестивих і дає право бідному.
7. Він не відвертає очей Своїх од праведників, але з царями назавжди садовить їх на троні, і вони підносяться.
8. Якщо ж вони закуті в ланцюги і утримуються в путах біди,
9. То Він показує їм на справи їхні і на злочини їхні, які збільшилися.
10. І відкриває їхнє вухо для напучування, і каже їм, щоб вони відступилися од беззаконня.
11. Якщо послухають і будуть служити Йому, то проживуть дні свої у добрих статках і літа свої в радощах.
12. А якщо не послухають, то загинуть від меча і помруть у нерозумінні.
13. Проте лицеміри плекають в серці гнів і не звертаються до Нього, коли Він ув'язнює їх.
14. Тому душа їхня помирає замолоду і життя їхнє з нечестивими.
15. Він рятує бідного від лиха його і в пригнобленні відкриває вухо його.
16. І тебе вивів би Він із тіснот на простір, де немає пригнічення, і поставлене на стіл твій було б виповнене лоєм.
17. Але ти виповнений покарою нечестивих: покара і правосуддя – близькі тобі.
18. Нехай же не вразить тебе гнів [Божий] покарою! Великий викуп не порятує тебе.
19. Чи дасть Він якусь ціну твоєму маєткові? Ні, – ані золотові і жодному скарбові.
20. Не бажай тієї ночі, коли народи винищуються на своєму місці.
21. Бережися, не схиляйся до зла, котрому ти надав перевагу над стражданнями.
22. Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?
23. Хто підкаже Йому шлях Його, хто може сказати: Ти учиняєш несправедливо?
24. Пам'ятай про те, аби підносити діяння Його, котрі люди бачать.
25. Усі люди можуть бачити їх; людина може роздивлятися їх здалеку.
26. Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його, число літ Його безмежне.
27. Він збирає краплі води; вони разом виливаються дощем;
28. Із хмарин капають і виливаються щедро на людей.
29. Хто може також пізнати довжину хмарин, чи легіт шатра Його?
30. Ось, Він розпросторює над ним світло Своє і покриває дно моря.
31. Звідти Він судить народи, дає їжу щедро.
32. Він приховує в долонях Своїх блискавицю і наказує їй, кого вразити.
33. Потріск її нагадує про неї; худоба також чує те, що відбувається.
Йов 37
1. І через це тремтить серце моє і зсунулося з місця свого.
2. Слухайте, слухайте голос Його, і грім, що виходить з уст Його.
3. Під усім небом гуркіт його, і сяяння його аж до краю землі.
4. За ним гримить голос; гримить Він голосом величчя Свого і не зупиняє Його, коли голос Його почутий.
5. Дивовижно гримить Бог голосом Своїм, чинить діяння великі, для нас незбагненні.
6. Бо снігові Він каже: Будь на землі; так само дрібний дощ і великий дощ під Його владою.
7. Він ставить печать на руку кожної людини, щоб всі люди знали справу Його.
8. Тоді звір утікає в сховища і залишається в своїх лігвищах.
9. З півдня приходить буря, а від півночі холоднеча.
10. Від подуву Божого утворюється лід, і поверхня води тужавіє.
11. Він також виповнює вологою хмари, і хмарини розсівають світло Його.
12. І вони рухаються за намірами Його, аби виконати те, що Він накаже їм на овиді обжитої землі.
13. Він наказує їм рухатися або ж для покари, або з добрим заміром чи для милости.
14. Зважай на це, Йове; стій і осягай чудові діяння Божі.
15. Чи відаєш, як Бог володіє ними і наказує світлові сяяти із хмарини Своєї?
16. Чи розумієш рівновагу хмарин, дивовижне діяння Найдосконалішого в знаннях?
17. Чому нагрівається твоя одежа, коли Він заспокоює землю з півдня?
18. Чи ти з Ним розпросторив небеса, тверді, мов лите дзеркало?
19. Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
20. Чи буде повідано Йому, що я кажу? Чи сказав хтось, що мовлене доповідається Йому?
21. Зараз не видно яскравого світла у хмарах; але прилине вітер і розжене їх.
22. Ясна погода приходить з півночі, і довкола Бога страшна велич.
23. Всемогутній! Ми не можемо осягнути Його розумом. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він [нікого] не пригнічує.
24. А тому нехай у шанобі схиляються перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
Йов 38
1. Господь відповідав Йовові з бурі, і сказав:
2. Хто оцей, що затьмарює Провіщення Боже словами без знання?
3. Підпережи [свої] чресла, як муж: Я буду запитувати у тебе, а ти розтлумачуй Мені.
4. Де ти був, коли я засновував землю? Скажи, якщо знаєш.
5. Хто визначив їй міру, якщо відаєш? Або хто протягав по ній мотуза?
6. На чому потверджені підвалини її, і хто поклав наріжного каменя її,
7. При спільних радощах уранішних зірок, коли всі сини Божі вигукували від радости?
8. Хто перегородив брамою море, коли воно вродилося, наче вийшло із черева?
9. Коли Я хмарини вчинив одежею його й імлу запоною його,
10. І потвердив йому Моє призначення, і поставив засуви і брами,
11. І сказав: До цього місця дійдеш, і не далі, і тут межа пихатим хвилям твоїм!
12. Чи наказував ти коли-небудь за життя свого ранкові і чи визначав зорі місце її,
13. Щоб вона сягала країв землі і струсила з неї нечестивих;
14. Щоб [земля] змінилася, мов глина під печаткою, і стала, немов барвиста одежа;
15. І щоб відібрали у нечестивих світло їхнє, і зухвала рука їхня знесиліла.
16. Чи заходив ти у глибини морські і чи брався досліджувати безодні?
17. Чи відчинялися для тебе ворота смерти, і чи бачив ти браму тіні смертної?
18. Чи оглядав ти ширину землі? Поясни, якщо знаєш все це;
19. Де шлях до помешкання світла, і де місце пітьми?
20. Авжеш, ти доходив до межі її і відаєш стежки до оселі її?
21. Ти відаєш про це, тому що ти був уже тоді народжений, і число днів твоїх вельми велике?
22. Чи входив ти до сховищ снігу і чи бачив скарбниці граду,
23. Котрих бережу Я на час непевний, на день битви і війни?
24. По якому шляху розливається світло і розноситься східний вітер по землі?
25. Хто звершує протоки для перебігу води і шлях для грімкої блискавиці?
26. Щоб йшов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,
27. Щоб насичувати пустелю і степ і пророщувати зародки трави для її виросту.
28. Чи має дощ батька? Або хто породжує крапельки роси?
29. Із чийого черева виходить лід та іній небесний, – хто породжує його?
30. Води, мов камінь, тверднуть, і поверхня безодні замерзає.
31. Чи можеш ти зав'язати вузол Волосожарові і розв'язати віжки Оріонові? 32. Чи можеш виводити сузір'я у свій час і вести Велику Ведмедицю з її дітьми?
33. Чи відаєш ти настанови неба, чи можеш настановити панування його на землі?
34. Чи можеш піднести голос твій до хмарин, щоб вода щедро покрила тебе?
35. Чи можеш посилати блискавиці, і чи полинуть вони і чи скажуть тобі: ось ми!
36. Хто мудрість поклав у серце, і хто дав глузд розумові?
37. Хто може розігнати хмари своєю мудрістю і утримати посудини неба,
38. Коли порох стає грязюкою і грудки злипаються?
39. Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левенят,
40. Коли вони лежать у барлозі чи спочивають у затінку в засідках?
41. Хто призбирує воронові їжу його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?
Йов 39
1. Чи відаєш ти час, коли народжують дикі кози на скелях, і чи бачив ти, як лань стає породіллю?
2. Чи можеш ти вирахувати місяці вагітности їхньої? І чи відаєш про час їхнього окоту?
3. Вони злягаються, приводять діток своїх, викидаючи свій послід.
4. Діти їхні набираються сили, зростають у полі, а потім відходять і не повертаються до них.
5. Хто випустив дикого віслюка на волю, і хто розв'язав пута онагрові,
6. Котрому степ Я вибрав оселею і солончаки – житлом?
7. Він насміхається з міської велелюдности і не чує крику погонича.
8. У горах відшукує собі поживи і шукає всілякого зела.
9. Чи захоче служити тобі одноріг і чи переночує біля твоїх ясел?
10. Чи можеш мотузом прив'язати однорога до борозни, і чи буде він боронувати за тобою поле?
11. Чи покладеш на нього надію, тому що в нього велика сила, і чи доручиш йому роботу свою?
12. Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на току твоєму?
13. Чи ти дав гарні крила павичеві і пір'я та пух страусові?
14. Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
15. І забуває, що нога може роздушити їх, і польовий звір може розтоптати їх.
16. Він жорстокий з дітьми своїми, наче не зі своїми, і не відає остраху, що праця його буде марною;
17. Тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом.
18. А коли підніметься на верховину, то насміхається з коня і вершника його.
19. Чи ти дав коневі силу і одягнув шию його у гриву?
20. Чи можеш ти налякати його, мов сарану? Хропіння ніздрів його – жах!
21. Б'є ногою землю і захоплюється силою; і йде супроти зброї.
22. Він сміється з небезпеки, і не лякається, і не відвертається од меча.
23. Сагайдак звучить над ним, виблискує спис і ратище.
24. У пориві і шаленстві він ковтає землю і не може встояти при звукові сурми.
25. При голосі сурми він кричить:
І-га-га! І здалеку чує битву, гучні голоси вождів і вигуки. 26. Чи твоєю мудрістю яструб літає і завертає крила свої на південь?
27. Чи за твоїм словом злітає орел і влаштовує на верховині гніздо своє?
28. Він замешкує на скелі і ночує на чолопку узгірків та на місцях неприступних.
29. Звідти визорює собі поживу: очі його бачать далеко.
30. Пташенята його п'ють кров, і де труп, там і він.
31. І продовжував Господь, і сказав Йовові:
32. Чи буде той, що змагається із Всемогутнім, ще навчати? Той, що викриває Бога, нехай відповідає Йому.
33. І відповідав Йов Господові, і сказав:
34. Ось, я нікчемний; що я буду відповідати Тобі? Руку мою кладу на уста мої.
35. Якось я казав, – тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
Йов 40
1. І відповідав Господь Йовові з бурі, і сказав:
2. Підпережи крижі свої, як муж: Я буду запитувати, а ти розтлумачуй мені.
3. Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?
4. Чи таке в тебе рамено, як у Бога? І чи можеш загриміти [голосом], як Він?
5. То вчини собі окрасу з величі і слави, одягнися у полиск і пишноту.
6. Вияви лють гніву твого, поглянь на все зарозуміле і упокор його.
7. Подивися на всіх зарозумілих і зганьби їх, і потрощи нечестивих на місцях їхніх.
8. Закопай усіх їх у землю і обличчя їхні закрий пітьмою.
9. Тоді Я визнаю, що правиця твоя може врятувати тебе.
10. Ось бегемот, котрого Я утворив, як і тебе, він їсть траву, наче віл.
11. Ось його сила у м'язах його і міцність його у м'язах черева його.
12. Повертає хвостом своїм, наче кедром; а жили на стегнах його переплетені.
13. Ноги у нього, наче мідні труби; кості в нього, мов залізне пруття.
14. Оце височінь шляхів Божих: лише Творець його може наблизити до нього меча Свого.
15. Гори приносять йому поживу, і там усякий звір польовий грається.
16. Він лягає у затінку дерев, у холодку від тростини і в болотах.
17. Тіняві дерева дають йому свій затінок; верби біля струмків оточують його.
18. Ось, він гамує спрагу в річці і не квапиться; залишається в спокої, а хоч би Йордан кинувся йому до рота.
19. Чи візьме хтось його на очах його і чи прониже йому носа гаком?
20. Чи можеш ти вудкою витягнути левіятана і мотузкою ухопити за його язика?
21. Чи застромиш йому кільце в ніздрі його? Чи проколеш голкою щелепи його?
22. Чи буде він благати тебе і розмовляти з тобою сумирно?
23. Чи укладе він угоду з тобою, і чи візьмеш його собі назавжди за раба?
24. Чи будеш бавитися з ним, мов пташком, і чи пов'яжеш його для дівчаток твоїх?
25. Чи продаватимуть його спільники з ловів, чи поділять його поміж купцями з хананеїв?
26. Чи можеш пронизати шкуру його списом і голову його рибальським остенем?
27. Поклади на нього руку твою і пам'ятай про борню; та більше того не вчиниш.
Йов 41
1. Надія марна: чи не впадеш лиш від одного погляду його?
2. Немає такого сміливого, котрий насмілився б потурбувати його; а хто зможе встояти переді Мною?
3. Хто випередив Мене, щоб Я винагородив його? Під обширом неба все Моє.
4. Не змовчу про тіло його, про силу і красу м'язів його і доцільність їхню.
5. Хто може відкрити верхній одяг його, хто підійде до подвійних щелепів його?
6. Хто може прочинити двері обличчя його? Коло зубів його – жах!
7. Міцні щити його – пречудові; вони скріплені, неначе твердою печаткою.
8. Один до одного торкається щільно, аж так, що й повітря не проходить поміж ними.
9. Один з одним лежать упритул, зчепилися і не розсуваються.
10. Від його чхання з'являється світло; очі в нього, як вії зорі.
11. Із пащі його вихоплюється полум'я, і вириваються іскрини вогняні.
12. Із ніздрів його виходить дим, мовби з того казана чи горшка, що кипить.
13. Дихання його розпалює вугіль, і з пащі його вихоплюється полум'я.
14. На шиї його замешкала сила, і перед ним біжить жах.
15. М'ясисті частини тіла його поєднані між собою надійно, не здригнуться.
16. Серце в нього тверде, мов камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17. Коли він підводиться, сильний страхається й тремтить від жаху.
18. Меч, котрий торкнувся до нього, не витримає, ні спис, ані стріла, ані панцир.
19. Залізо він має за солому, мідь – за гниле дерево.
20. Донька лука, стріла, не примусить його утікати, а каміння з пращі для нього, що плівка (полова).
21. Булава вважається в нього соломою, а зі свисту списа він сміється.
22. Під ним гостре каміння, і він на гострому камінні лежить у твані.
23. Від нього закипає глибочінь, мов у казані, а море перетворюється на киплячу оливу.
24. Він залишає за собою осяйну стежку; а безодня видається сивиною.
25. Немає на землі схожого на нього; його утворено безстрашним.
26. На все високе споглядає сміливо; він цар над усіма синами гордощів.
Йов 42
1. І відповідав Йов Господові, і сказав:
2. Відаю, що Ти все можеш, і що наміра Твого не зупинити.
3. Хто оцей, що затьмарює Провіщення Боже, нічогісінько не тямлячи? – Так я говорив про те, чого не розумів, про діяння пречудові для мене, котрих я не відав.
4. Вислухай, [звертався я], і я говоритиму, і що буду запитувати в Тебе, розтлумач мені.
5. Я чув про Тебе крайчиком вуха; а тепер мої очі бачать Тебе.
6. А тому я зрікаюся сказаного і каюся у поросі і попелі.
7. І сталося після того, як Господь виповів слова оті Йовові, сказав Господь Єліфазові теманянинові: Палає гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
8. Тож візьміть собі семеро биків і семеро баранів, і підіть до служника Мого Йова, і принесіть за себе пожертву; і служник Мій Йов помолиться за вас, бо лише обличчя його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
9. І пішли Єліфаз теманянин і шух'янин Білдад та нааматянин Цофар, і вчинили, як наказував їм Господь, – і Господь прийняв також і Йова.
10. І повернув Господь втрати Йовові, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Йовові удвічі більше за те, що він мав передніше.
11. Тоді прийшли до нього всі брати його, і всі сестри його, і всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і втішали його за все лихо, котре Господь навів на нього, і дали йому кожний по кеситі і по золотій обручці.
12. І благословив Бог останні Йовові дні більше, аніж попередні; у нього було чотирнадцять
тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча віслючок. 13. І було в нього семеро синів і три доньки.
14. І назвав він ймення першій Єміма; ймення другій – Кеція, а ймення третій – Керен-Гаппух.
15. І не було по всій землі таких вродливих жінок, як доньки Йова, і дав їм батько їхній спадок поміж братами їхніми.
16. Потому всьому прожив Йов сто сорок літ, і бачив синів своїх і синів синових до четвертого коліна.
17. І вмер Йов у поважних літах, насичений уповні днями.
Книга Псалмів
ПСАЛОМ 1
1. Блаженний муж, котрий не ходить на раду нечестивих, і не стоїть на шляху грішних, і не сидить на зібранні спокусників;
2. Але в законі Господа насолода його, і про закон Його в роздумах він удень і вночі.
3. І буде він, мов дерево, біля потоку води посаджене, що приносить плід свій свого часу, і листя котрого не в'яне; і в усьому, що він чинить, йому щастить.
4. Не так – ті нечестиві; але вони, – мов порох, підхоплений вітром.
5. А тому не встоять нечестиві на суді, і грішники – в зібранні праведних.
6. Бо відає Господь шлях праведних, а стежка нечестивих загине.
ПСАЛОМ 2
1. Навіщо бунтують народи, а племена мають помисли марні?
2. Постають царі землі, і князі змовляються разом на Господа і супроти Помазанця Його кажуть:
3. "Порвімо їхні кайдани і скиньмо з себе їхні пута".
4. Той, що живе на небесах, – зганьбить, Господь поглузує з них.
5. Тоді скаже їм у гніві Своєму і лютістю Своєю викличе у них замішання:
6. Я настановив Царя Мого над Сіоном, святою горою Моєю.
7. Проголошу вибір: Господь сказав Мені: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе;
8. Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадок і рубежі землі на володіння Тобі;
9. Ти уразиш їх жезлом залізним; потрощиш їх, мов посудину гончарну.
10. Тож схаменіться, царі; навчіться, судді землі!
11. Служіть Господові зі страхом і радійте з трепетом.
12. Пошануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб ви не були винищені в дорозі під час спалаху гніву Його; Блаженні всі, що сподіваються на Нього.