Служіння Івана Хрестителя. (Мт.3:1-12. Мк.1:1-8; Ів.1:6-8; 15-36).
1. П‘ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником у Юдеї, Ірод був тетрархом у Галілеї, а Пилип, його брат, тетрархом Ітуреї й Трахонітіди, а Лісаній за тетрарха в Авіліні.
2. За першосвященика Анни та Кайяфи був голос Божий до Івана, сина Захарії, в пустелі.
3. І він пройшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів.
4. Як написано у книзі слів пророка Ісаї, котрий каже: Голос волаючого в пустелі: приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому;
5. Усіляка долина нехай наповниться і пагорб знизиться, криве нехай випростовується і нерівне стане гладеньким;
6. І побачить усіляка людина спасіння Боже.
7. Іван казав народові, що приходив до нього хреститися: Поріддя гадюче, хто вам нарадив утікати від майбутнього гніву?
8. Тож учиніть достойні плоди каяття, і не майте клопоту казати собі: Батько у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього вчинити дітей Авраамові;
9. Уже й сокира біля кореня дерева лежить: усіляке дерево, що не приносить доброго плоду, – буде зрубане і пожбурене у вогонь.
10. І запитував його народ: А що ж нам учинити?
11. Він сказав їм у відповідь: У кого дві одежі, той віддай тому, хто не має, і в кого є їжа, вчини так само.
12. Прийшли й митники хреститися і сказали йому: Учителю! Що нам сподіяти?
13. Він відповідав їм: Нічогісінько не вимагайте більше, визначеного вам;
14. Запитували його також і вояки: А нам що робити? І сказав їм: Нікого не кривдіть, не вчиняйте наклепів і лишайтеся вдоволені своєю платнею.
15. А коли народ наджидав і всі подумки, в серцях, зверталися до Івана, – чи не Христос він, –
16. Іван усім відповідав: Я хрещу вас водою, але йде Сильніший від мене, у Котрого я не годний розв‘язати ремінця на Його взутті; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.
17. Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю до засіків Своїх, а солому спалить вогнем незгасним.
18. Багато й іншого він благовістив народові, навчаючи його.
19. А в цей час Ірод тетрарх, котрому Іван докоряв за Іродіяду, дружину брата свого, і за все, що вчинив Ірод недоброго,
20. Долучив до всього іншого також те, що замкнув Івана до в‘язниці.
Хрещення Ісуса (Мт.3:13-17, Мк.1:9-11).
21. А коли хрестився увесь народ, а Ісус, хрестившись, молився, – відкрилося небо,
22. І Дух Святий зійшов на Нього у тілесному вигляді, мов голуб, і був голос із небес, що казав: Ти Син Мій улюблений; в Тобі Моя добра воля!
Родовід Марії, Матері Ісуса.
23. Ісус, починаючи Своє служіння, мав років тридцять, і був, як гадали собі, сином Йосипа, сином Іллі,
24. Сина Маттатового, сина Левієвого, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,
25. Сина Маттатієвого, сина Амосового, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,
26. Сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,
27. Сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,
28. Сина Мілхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,
29. Сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,
30. Сина Симеонового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,
31. Сина Мелеавого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натанового, сина Давидового,
32. Сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,
33. Сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Еромового, сина Фаресового, сина Юдиного,
34. Сина Якова, сина Ісаакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,
35. Сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,
36. Сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,
37. Сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,
38. Сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового – сином Божим.
Луки 4
Диявол спокушає Ісуса.
1. Ісус, виповнений Духом Святим, повернувся від Йордану, і Дух у пустелю Його припровадив.
2. Сорок днів спокушував Його там диявол, і Він нічого не їв упродовж цих днів; а коли вони минули, наостанок відчув, що голодний.
3. І сказав Йому диявол: Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменеві вчинитися хлібом.
4. Ісус сказав йому у відповідь: Написано, що не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом Божим.
5. І вивів Його диявол на високу гору і показав Йому всі царства землі за одну мить,
6. І сказав Йому диявол: Тобі віддам всю цю владу і славу їхню, бо вона мені передана, і я, кому хочу, даю її;
7. Отож, якщо Ти поклонишся мені, то все Твоє буде.
8. Ісус сказав йому у відповідь: Відійди од Мене, сатано; написано: Господові Богові твоєму поклоняйся і Йому одному служи.
9. І повів Його до Єрусалиму, і на храмовому наріжнику поставив, і сказав Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз;
10. Бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе зберегти Тебе;
11. І на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
12. Ісус сказав йому у відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога твого.
13. І коли скінчив усі спокуси диявол, то відійшов од Нього до часу;
14. І повернувся Ісус в силі Духу у Галілею, і полинули про Нього чутки по всій довколишній країні.
15. Він навчав у синагогах їхніх і всі Його прославляли.
16. І прийшов до Назарету, де виховувався, і за звичаєм Своїм зайшов суботнього дня до синагоги, і, підвівшись, забажав читати.
17. Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він розгорнув книжку; знайшов місце, де було написано:
18. Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити вбогим і послав Мене уздоровлювати пригнічених серцем, проповідувати полоненим звільнення, сліпим – прозріння, відпускати на волю змучених.
19. Проповідувати літо Господнє, сприятливе.
20. І, згорнувши книгу і віддавши служникові, сів; і очі всіх, що були в синагозі, були спрямовані на Нього.
21. І Він почав говорити їм: Нині справдилося Писання оце, котре ви чули.
22. І всі засвідчили Йому це, і дивувалися зі слів благодаті, що виходили з уст Його, і казали: Чи це не Йосипів син?
23. Він сказав їм: Авжеж, ви скажете Мені приповідку: Лікарю! Уздоров Самого Себе; вчини також тут, у Твоїй вітчизні, те, що, як ми чули, було в Капернаумі.
24. І сказав: Істину кажу вам: Жодного пророка не приймають у своїй вітчизні.
25. По правді кажу вам: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли замкнуте небо було на три роки і шість місяців аж так, що вчинився великий голод по всій землі.
26. І до жодної з них не був посланий Ілля, а лише до вдови у Сарепту Сидонську;
27. Багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жодний з них не очистився, окрім Неємана сирійця.
28. Зачувши сказане, всі в синагозі виповнилися люттю,
29. І, підвівшися, вигнали Його геть із міста, і повели на вершину гори, на котрій їхнє місто було збудоване, щоб скинути Його донизу.
30. Але Він, пройшовши поміж ними, відійшов.
31. І прийшов до Капернауму, місто галілейське, і навчав їх у дні суботні.
32. І дивувалися з учення Його, бо слово Його було владне.
33. Був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа бісівського, і він закричав несамовитим голосом:
34. Припини! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35. Ісус заборонив йому, сказавши: Замовкни і вийди з нього. І демон, поваливши його (чоловіка) посередині синагоги, вийшов з нього, анітрохи не завдавши йому шкоди.
36. І виповнив усіх жах, і загомоніли поміж собою: Що ж воно означає, що Він владно, із силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37. І полинула чутка про Нього по всіх довколишніх місцях краю.
38. Він вийшов із синагоги, і пішов до оселі Симона; а теща Симонова була у важкій пропасниці; і просили Його за неї.
39. Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу підвелася і служила їм.
40. А коли зайшло сонце, усі, в кого були хворі на різні недуги, приводили їх до Нього; і Він клав на кожного з них руки, і уздоровлював їх.
41. Виходили також і демони з багатьох із криком і казали: Ти Христос, Син Божий. Але Він забороняв їм виповідати, що вони відають, що Він є Христос.
42. А коли настав день, Він вийшов з оселі й пішов на пустельне місце, і народ шукав Його, і, як приходив до Нього, то затримували Його, щоб не відходив од них.
43. Але Він сказав їм: Іншим містам також Я маю благовістити Царство Боже, бо на те Мене післано.
44. І проповідував у синагогах галілейських.
Луки 5
Дивовижна риболовля.
1. Одного разу, коли народ учинив тісняву біля Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2. Він побачив два човни, що стояли на озері; а рибалки, що вийшли з них, виполіскували сіті.
3. Він ступив в один човен, котрий був Симонів, і попросив його відпливти трохи від берега, а тоді сів і навчав народ із човна.
4. А коли перестав навчати, сказав Симонові: Відпливи на глибину, і закиньте сіті свої для лову.
5. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! Ми працювали цілісіньку ніч і нічого не впіймали; але за словом Твоїм закину сіті.
6. Учинивши це, вони впіймали силу риби, навіть сіть у них проривалася.
7. І дали знати друзям, що були в другому човні, аби припливли їм на допомогу; і припливли, і наповнили обидва човни аж так, що вони почали потопати.
8. Забачивши те, Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: Вийди від мене, Господе! Тому що я чоловік грішний.
9. Бо жах виповнив його і всіх, що були з ним, від цього улову риби, ними впійманої.
10. Також і Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були приятелями Симонові. І сказав Ісус Симонові: Не бійся; віднині будеш ловити людей.
11. Вони витягли обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12. Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь у проказі і, забачивши Ісуса, упав ницьма, благаючи Його і кажучи: Господе! Якщо хочеш, можеш мене очистити.
13. Він простягнув руку, торкнувся до нього і сказав: Хочу, будь чистий. І тієї ж хвилі проказа зійшла з нього.
14. І Він наказав йому нікому не оповідати, а піти й показатися священикові та принести пожертву за очищення своє, як наказав Мойсей на свідчення їм.
15. Але ще більше розпросторився поголос про Нього, і сила народу приходила до Нього – слухати і уздоровлюватися в Нього від хворощів своїх.
16. Але Він ходив до пустельних місцин і молився.
17. Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і закононавчителі, що прийшли з усіх куточків Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалиму, і сила Господня з‘явилася в уздоровленні хворих, –
18. Ось, принесли на постелі чоловіка, котрий був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ісусом;
19. І, не знайшовши, де пронести його через велелюдність, вилізли на дім і крізь покрівлю спустили його з постелею на середину – перед Ісусом.
20. І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: Прощаються тобі гріхи твої.
21. Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це, Котрий ганьбить Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
22. Ісус відав їхні думки, і сказав їм у відповідь: Що ви обмірковуєте в серцях ваших?
23. Що легше сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Підведися і ходи?
24. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій.
25. І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога.
26. І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині.
27. Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за мною.
28. І він, залишивши все, підвівся і простував за ним.
29. І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом.
30. А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п‘єте з митниками і грішниками?
31. А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі.
32. Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників.
33. А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п‘ють?
34. Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений?
35. Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.
36. При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї.
37. І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть.
38. Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те.
39. Ніхто, коли має старе вино, не захоче наразі молодого, бо каже: Старе краще.
Луки 6