Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Христа.
1. Першого ж дня неділі, рано вранці прийшли вони до гробу, несучи всі приготовлені пахощі, а разом із ними деякі інші;
2. Але побачили, що камінь відвалений од гробу.
3. А коли зайшли, то не виявили тіла Господа Ісуса.
4. І коли вони були вельми вражені тим, як наразі постали перед ними два мужі в осяйних шатах.
5. І коли вони були в страхові і нахилили обличчя свої до землі, – сказали їм: Що це ви шукаєте живого поміж мертвими?
6. Його тут немає: Він воскрес; пригадайте, що Він казав вам, коли був ще в Галілеї,
7. Повідуючи, що Синові Людському належить бути виданому до рук грішників, і бути розп‘ятому, і третього дня воскреснути.
8. І пригадали вони слова Його.
9. І коли повернулися від гробу, то звістили все одинадцятьом і всій решті.
10. То були Магдалина Марія, і Іванна, і Марія, матір Якова, та інші з ними, котрі оповіли про це Апостолам.
11. І здалися їм слова їхні вигадкою, – і не повірили їм.
12. Але Петро підхопився й побіг до гробу, і коли нахилився, то побачив саму лише плащаницю, і рушив назад, вельми вражений тим, що сталося.
13. Того ж дня двоє з них простували до поселення, що було на відстані близько шістдесяти стадій від Єрусалиму і називалося Єммаус,
14. І розмовляли поміж собою про всі оці події.
15. І коли вони розмовляли і ділилися враженнями поміж собою, Сам Ісус наблизився і пішов поруч з ними;
16. Але очі їм неначе заслало, щоб вони не впізнали Його.
17. А Він сказав їм: Що це ви, йдучи, так обмірковуєте поміж собою, і чому ви сумні?
18. Один із них, на ім‘я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Невже Ти – один з тих, що прийшли до Єрусалиму, не відаєш, що сталося в ньому цими днями?
19. І сказав їм: А що там? Вони сказали Йому, що було з Ісусом Назореєм, Котрий був Пророком, сильний в діяннях і в слові перед Богом і всім народом;
20. Як віддали Його першосвященики і старшини наші для осудження на смерть і розп‘яли Його.
21. А ми сподівалися було, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; а проте, все це сталося третього дня передніше;
22. Аж тут деякі жінки з наших вразили нас: вони були вранці біля гробу
23. І не знайшли Тіла Його, а тоді прийшли й оповіли, що вони бачили явлених Ангелів, котрі запевняють, що Він живий.
24. І пішли деякі із наших до гробу, і побачили все так, як жінки оповідали; але Його не бачили.
25. Тоді Він сказав їм: О, безглузді і запеклі серцем, аби повірити всьому, про що сповіщали пророки!
26. Хіба ж не так належало Христові постраждати і увійти в славу Свою?
27. І, почавши від Мойсея, та від усіх пророків розтлумачив їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28. І наблизилися вони до того поселення, в котре йшли, і Він дав їм зрозуміти, що хоче йти далі;
29. Але вони притримували Його, кажучи: Залишися з нами, тому що день уже схилився до вечора. І Він зайшов і залишився з ними.
30. І коли Він присів разом з ними, то взяв хліб, благословив, переламав і подав їм.
31. Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; але Він став невидимим для них.
32. І вони сказали один одному: Чи не горіло нам серце наше, коли Він промовляв до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?
33. І вони підвелися о тій же хвилі, повернулися до Єрусалиму, і знайшли всіх одинадцятьох Апостолів і тих, що були з ними,
34. Котрі запевняли, що Господь справді воскрес і з‘явився був Симонові.
35. І вони розповідали про те, що сталося в дорозі, і як Він був упізнаний, коли вчинив переломлення хліба.
36. Коли вони оповідали про це, Сам Ісус постав серед них і сказав їм: Мир вам!
37. Вони знітилися і злякалися, гадаючи, що бачать духа;
38. Але Він сказав їм: Чому ніяковієте, і навіщо подібні думки постають у серці вашому?
39. Гляньте на Мої руки і на Мої ноги; Це Я Сам; торкніться до Мене і роздивіться; бо дух плоті і кісток не має, як бачите в Мене.
40. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41. Коли ж вони від радощів ще не вірили і дивувалися, Він сказав: Чи є у вас тут якась їжа?
42. Вони подали Йому кусника смаженої риби і щільникового меду;
43. І, взявши, їв перед ними.
44. І сказав їм: Ось те, про що Я казав вам, коли був з вами, що належить справдитися всьому написаному про Мене в Законі Мойсеєвому і в пророків та в Псалмах.
45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання.
46. І сказав їм: Так написано: і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих третього дня,
47. Щоб в ім‘я Його проповідувалося каяття на прощення гріхів у всіх народів, починаючи з Єрусалиму.
48. А ви цьому свідки;
49. І Я пошлю обітницю Батька Мого на вас; а ви залишайтеся в місті Єрусалимі, аж доки не одягнетеся Силою з висоти.
50. І вивів їх геть з міста до Віфанії, і піднісши руки Свої, благословив їх.
51. І коли благословляв їх, почав віддалятися од них, і підноситися на небо.
52. Вони вклонилися Йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю,
53. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
Євангелія від Івана
Івана 1
Вічне слово стало плоттю.
1. Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2. Воно було спочатку у Бога.
3. Усе через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути.
4. У Ньому було життя, і життя було світлом для людей.
5. І світло в пітьмі сяє, і пітьма не обгорнула його.
6. Був чоловік, посланий від Бога, ім‘я йому Іван.
7. Він прийшов для свідчення, щоб засвідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.
8. Він не був світлом, але був посланий, щоб засвідчити про Світло.
9. Було Світло істинним, котре просвітлює всіляку людину, що приходить у світ.
10. У світі Він був і світ був, створений Ним; і світ Його не пізнав.
11. Прийшов до своїх, і свої Його не прийняли.
12. А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім‘я Його, дав владу бути дітьми Божими.
13. Котрі не від крови, не від бажання плоті, не від пожадливости мужа, але від Бога народилися.
14. І Слово стало плоттю, і жило поміж нами, виповнене благодаттю та істиною; і ми бачили Його славу, як Єдиновродженого від Батька.
15. Іван засвідчує про Нього і проголошує, повідуючи: Це був Той, про Котрого я сказав: Той, хто прийде за мною, існував передніше від мене, тому що був раніше від мене.
16. І від повноти Його всі ми прийняли й благодать на благодать;
17. Бо Закон даний через Мойсея, а благодать та істина вчинилися через Ісуса Христа.
18. Бога не бачив ніхто й ніколи; Єдиновроджений Син, істинний у єстві Отчому, Він явив.
19. І ось свідчення Іванові, коли юдеї прислали з Єрусалиму священиків та левитів запитати його: Хто ти?
20. Він оголосив і не заперечив, і проголосив, що я не Христос.
21. І запитали у нього: То що? Може, ти – Ілля? Він сказав: Ні. Пророк? Він відповідав: Ні.
22. Сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб нам дати відповідь тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?
23. Він сказав: Я – голос волаючого в пустелі: вирівнюйте шлях Господові, як повідав пророк Ісая.
24. А послані були з фарисеїв;
25. І вони запитали його: А чому ж ти хрестиш, якщо ти не Христос, ні Ілля, ані пророк?
26. Іван сказав їм у відповідь: Я хрещу у воді, але стоїть серед вас Той, Котрого ви не знаєте;
27. Ось якраз Той, що йде за мною, але Котрий існував переді мною; я негідний розв‘язати ремінця на Його взутті.
28. Це відбувалося у Віфанії, на Йордані, де хрестив Іван.
29. Другого дня побачив Іван Ісуса, що прямував до нього, і сказав: Ось Ягня Боже, Яке бере на Себе гріха світу;
30. Це є Той, про Якого я сказав: За мною йде Муж, Котрий існував переді мною, тому що Він був передніше від мене;
31. Я не знав Його; але задля того прийшов хрестити у воді, щоб Він явлений був Ізраїлю.
32. І засвідчував Іван, кажучи: Я бачив Духа, що сходив з небес, мов голуб, і Він був на Ньому;
33. Я не знав Його; але Той, що Послав мене хрестити у воді, сказав мені: На кого, побачиш, що Дух сходить, і над ним перебуває, Той є Тим, Котрий Хрестить Духом Святим;
34. І я бачив, і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35. Другого дня знову стояв Іван і двоє учнів його.
36. І коли побачив Ісуса, що надходив, сказав: Ось Ягня Боже.
37. І двоє учнів почули ці слова і пішли за Ісусом.
38. А Ісус, обернувшись і побачивши тих, що йшли за Ним, сказав їм: Що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві (що означає: “Учителю”), де замешкав?
39. Сказав їм: Ходіть, і побачите. Вони пішли й побачили, де Він живе, і пробули у Нього той день. Було близько десятої години.
40. Один із двох, що чули від Івана про Ісуса, а відтак пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41. Він перший знайшов брата свого Симона і сказав йому: Ми знайшли Месію (що означає Христос).
42. І привів його до Ісуса. А Ісус глянув на нього і сказав: Ти – Симон, син Йонин; ти будеш називатися Кифа, що означає: Камінь (Петро).
43. Другого дня Ісус захотів рушити до Галілеї, і знайшов Пилипа й сказав йому: Йди за Мною.
44. А Пилип був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45. Пилип знайшов Нафанаїла і сказав йому: Ми знайшли Того, про Котрого писав Мойсей у Законі і пророки, Ісуса, сина Йосипового, з Назарету.
46. Але Нафанаїл сказав йому: Чи може вийти з Назарету щось добре? Пилип сказав йому: Піди й подивися.
47. Ісус побачив Нафанаїла, що йшов до Нього, і сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, у котрому немає лукавства.
48. Нафанаїл сказав Йому: Звідки Ти знаєш мене? Ісус сказав йому у відповідь: Перш, ніж покликав тебе Пилип, коли ти був під смоковницею, Я бачив тебе.
49. Нафанаїл відповідав Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.
50. Ісус сказав йому у відповідь: Ти віриш, тому що Я сказав тобі: Я бачив тебе під смоковницею; але побачиш більше від цього.
51. І сказав йому: Істинно, істинно повідую вам: Віднині будете бачити небо відкритим і Ангелів Божих, що виходять і сходять до Сина Людського.
Івана 2