Павло на шляху до Риму. Шлях до Кріту.

1. Коли ухвалили, щоб нам пливти до Італії, то віддали Павла і деяких інших в‘язнів сотникові Августового полку, на ім‘я Юлій.

2. Ми піднялися на адрамітський корабель і вирушили, маючи намір пливти неподалік від азійських місцин; з нами був Аристарх, македонянин із Солуня.

3. Другого дня пристали до Сидону; Юлій вчинив з Павлом людяно, а тому дозволив йому навідатися до друзів і скористатися з їхньої опіки.

4. Відтак ми рушили звідти і припливли до Кіпру з причини супротивних вітрів,

5. І коли перепливли море навпроти Килікії і Памфілії, то прибули до Міри Лікійської.

6. Там сотник знайшов олександрійського корабля, що відпливав до Італії, і посадовив нас на нього.

7. Неквапливо пливли багато днів, а коли були навпроти Кніду, то з причини супротивного вітру, що завадив нам, ми підпливли до Кріту біля Салмону.

8. Пропливши з великими труднощами повз нього, прибули до однієї місцини, названій Добрі Пристані, поблизу котрої було місто Ласея.

9. Та оскільки минуло досить часу, і плавання було вже небезпечне, тому що й піст уже проминув, то Павло радив,

10. Кажучи їм: Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу чи корабля, але також для нашого життя.

11. Але сотник більше довіряв стерновому і капітанові корабля, аніж словам Павла.

12. А оскільки пристань була не придатна для мешкання взимку, то більшість радила відпливти звідти, щоб, коли можливо, дійти до Фініки, і перезимувати в пристані крітській, неприступній південно-західному і північно-західному вітрам.

13. А коли вітер південний здійнявся, то вони, гадаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Кріту.

14. Але незабаром здійнявся навпроти нього буряний вітер, названий евроклідон.

15. Корабель схопило так, що він не міг чинити опору вітрові, і ми полинули, віддавшися хвилям.

16. І добігли до одного острова, названого Клавдою, аж так, що заледве могли утримати човна;

17. Ми підняли його і почали використовувати допоміжні засоби і обв‘язали корабель; тому що боялися, аби не сісти на мілину, опустили вітрила, і в такий спосіб носилися по хвилях.

18. Другого дня, з причини великої бурі, почали викидати вантажі,

19. А третього ми своїми руками повикидали з корабля речі.

20. Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і велика буря тривала, то врешті-решт щезла будь-яка надія про наше спасіння.

21. І через те, що довго не їли, то Павло, ставши поміж ними, сказав: Мужі! Варто було послухати мене і не відходити од Кріту, чим уникнули б цих утруднень і шкоди;

22. А тепер благаю вас підбадьортеся, бо жодна душа з-поміж вас не загине, а лише корабель;

23. Бо Ангел Бога, Котрому я належу і Котрому служу, з‘явився мені цієї ночі.

24. І сказав: Не бійся, Павле, тобі необхідно постати перед кесарем, і ось, Бог подарував тобі всіх, що пливуть з тобою.

25. А тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано:

26. Ми маємо натрапити на якийсь острів.

27. Чотирнадцятої ночі, як нас носило в Адріатичному морі, близько півночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,

28. І, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потому на незначній віддалі виміряли знову і знайшли п‘ятнадцять сажнів.

29. Остерігаючись, щоб не потрапити на кам‘янисті місцини, кинули з корми чотири якорі і наджидали дня.

30. А коли корабельники хотіли повтікати з корабля і спускали на море човни, вдаючи, що мають намір покидати якорі з носа (корабля),

31. Павло сказав сотникові і воякам: якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не можете урятуватися.

32. Тоді воїни перерізали мотузки на човні, і він упав.

33. Перед настанням дня, Павло умовляв усіх спожити їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день, як ви в очікуванні, залишаєтеся без їжі, не споживаючи анічого;

34. А тому прошу вас спожити їжу: це прислужиться вам для збереження життя; бо ні в кого з вас не пропаде й волосина з голови.

35. Сказав це, взяв хліб, подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.

36. Тоді всі підбадьорилися і також спожили їжу;

37. А було всіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.

38. А коли наситилися їжею, почали злегшувати корабля, викидаючи пшеницю в море.

39. Коли ж настав день, землі не впізнали, а угледіли якусь затоку, що мала пологий берег, до котрого й вирішили, якщо можна, пристати з кораблем.

40. І, піднявши якорі, пішли морем з уже розв‘язаними стернами, і піднявши вітрило за вітром, пливли до берега.

41. Потрапили на косу, і корабель сів на мілину: ніс загруз і лишився нерухомим, а корму розбивало силою хвиль.

42. Вояки змовилися було умертвити в‘язнів, щоб хто-небудь випливши, не втік.

43. Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього заміру, і наказав тим, що вміють плавати, першим кинутися і вийти на землю.

44. А іншим рятуватися – хто на дошках, а хто на будь-чому від корабля. І в такий спосіб всі врятувалися на землі!

Діяння 28

На острові Меліт.

1. Урятувавшися, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.

2. Чужинці виявили до нас чимало людського милосердя: бо вони з причини зливи і холоду розпалили багаття і прийняли всіх нас.

3. А коли Павло зібрав багато хмизу і кидав на вогонь, тоді гадюка вихопилася з вогню і зависла на його руці.

4. Чужинці, коли побачили гадюку, котра висіла на його руці, то казали один одному: мабуть, цей чоловік-убивник, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.

5. Але він струсив гадюку в багаття, не зазнавши жодної шкоди.

6. Вони гадали, що в нього буде хоча б запалення, або ж упаде зненацька мертвим; але, наджидаючи довго і впевнившись, що не сталося з ним жодного лиха, змінили думку і почали казати (поміж собою), що він – Бог.

7. Біля того місця був маєток старшини острова, на ім‘я Публій; він прийняв нас і три дні гостинно пригощав.

8. Батько Публія лежав, страждаючи на пропасницю і болем у животі: Павло зайшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки свої, уздоровив його.

9. Після цієї події інші мешканці на острові, що мали хворощі, приходили, і були уздоровлені,

10. І виявили до нас чимало почестей, а під час від‘їзду принесли нам все необхідне для мандрівки морем.

11. За три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака Діоскурів, котрий зимував на тому острові,

12. І коли припливли до Сіракуз, то пробули там три дні;

13. Звідти відпливли і прибули до Регії; а коли за день повіяв південний вітер, прибули другого дня до Путеолі,

14. Де знайшли братів і далися умовити себе пробути у них сім днів, а потім пішли до Риму.

15. Тамтешні брати, як почули про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвого майдану і трьох заїздів (по-сучасному – готелів); Забачивши їх, Павло подякував Богові і підбадьорився.

16. А коли ми прийшли до Риму, то сотник передав усіх в‘язнів військовому старшині, а Павлові дозволили жити окремо з вояком, котрий стеріг його.

17. За три дні Павло скликав найвідоміших із юдеїв і коли вони зійшлися, повідав їм: Мужі й браття! Не вчинивши нічого супроти народу чи батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалиму переданий в руки римлян;

18. Вони, вчинивши розслідування, хотіли звільнити мене, тому що немає в мені жодної провини, вартої смерти;

19. Та оскільки юдеї чинили спротив цьому, я змушений був вимагати суду в кесаря, а втім, не з наміром звинуватити за щось мій народ.

20. Саме з цієї причини я покликав вас, аби побачитися і побалакати з вами, бо якраз за надію Ізраїлеву закутий я в ці кайдани.

21. Але вони сказали йому: Ми ані листів не дістали про тебе з Юдеї, ані жоден із братів мандрівних ніхто не звістив про тебе і не сказав чогось недоброго;

22. А втім, бажано нам почути від тебе, як ти міркуєш; бо відомо нам, що про це вчення скрізь сперечаються.

23. І призначили йому день, а тоді чимало їх прийшло до нього в готель; і він зранку й до вечора викладав їм учення про Царство Боже, наводячи свідчення і упевняючи їх про Ісуса із закону Мойсеєвого і пророків.

24. Одних переконували його слова, а інші не вірили.

25. Отож, коли вони не дійшли згоди поміж собою і збиралися йти, тоді Павло повідав такі слова: Добре сказав Дух Святий батькам нашим через пророка Ісаю:

26. Піди до народу цього і скажи: Слухом почуєте і не зрозумієте; і очима дивитися будете і не побачите.

27. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами важко чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

28. Отож, нехай стане вам відомо, що порятунок Божий посланий поганам; вони й почують.

29. Коли він сказав це, юдеї пішли, вельми сперечаючись поміж собою.

30. І прожив Павло цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього,

31. Проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з переконанням уповні і без перешкод.

Послання до Римлян

Римлян 1