Дари духовні мають служити лише Церкві.
1. Не хочу залишити вас, браття, без пізнання дарів духовних.
2. Знаєте, що коли ви були поганами то ходили до безголосих ідолів, - аж так, наче вели вас.
3. А тому повідую вам, що ніхто з тих, що говорять Духом Божим, не вимовить анатеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим.
4. Дари є різні, але Дух Той Самий.
5. І служіння різняться, а Бог один і Той Самий.
6. І діяння різноманітні, а Бог один і Той Самий, що звершує все в усіх.
7. Але кожному дається вияв Духа на користь.
8. Одному дається Духом Слово мудрости, іншому слово знання, - тим самим Духом;
9. Іншому віра, тим самим Духом, іншому дари уздоровлення, тим самим Духом;
10. Іншому чудотворення, іншому пророцтво, іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому розтлумачення мов.
11. Усе це звершує один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому угодно.
12. Тому що, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоч їх і багато, складають одне тіло, - отак і Христос.
13. Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи греки, раби чи вільні, і всі напоєні одним Духом.
14. А тіло не з одного члена, але з багатьох.
15. Якщо нога скаже: Я не належу до тіла, тому що я не рука, то невже вона через це не належить тілові?
16. І якщо вухо скаже: Я не належу до тіла, тому що я не око, то невже воно через це не належить до тіла?
17. Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх?
18. Але Бог розмістив члени, кожного у складі тіла, як Йому було угодно.
19. А якби всі були одним членом, то де було б тіло?
20. Але тепер членів багато, а тіло одне.
21. Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна; або так само голова ногам: Ви мені зайві.
22. Навпаки, члени тіла, котрі видаються найслабкішими, є найнеобхіднішими,
23. І котрі видаються нам не вельми благородними в тілі, для тих ми надаємо більше уваги,
24. І менш вартісні наші зазнають більшої уваги, а вартісніші наші не мають на те потреби. Але Бог звершив тіло, передбачивши більшу турботу про менш досконале,
25. Щоб не було поділу в тілі, а всі члени однаково піклувалися один про одного.
26. А тому, чи страждає один член, страждають з ним усі члени; чи прославляється один член, з ним радіють усі члени.
27. І ви - тіло Христове, а нарізно - члени.
28. І інших Господь настановив у Церкві найперше Апостолами, по-друге, - пророками, по-третє, - учителями; далі, іншим дав сили чудодіяння, а також дари уздоровлення, допомоги, урядування, різні мови;
29. Чи всі Апостоли? Чи всі пророки? Чи всі учителі? Чи всі чудотворці?
30. Чи всі мають дари уздоровлення? Чи всі розмовляють мовами? Чи всі тлумачі?
31. Тож дбайте ревно про значніші дари, і я покажу вам шлях пречудовий.
Коринтян 13
Любов – найзначніший духовний дар.
1. Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я - мідь дзвінка, або ж кимвал гучний.
2. Якщо маю дара пророчого, і знаю всі таємниці, і маю всіляке пізнання і віру, аж так, що можу навіть гори пересувати, а любови не маю, - то я ніщо.
3. І якщо я роздам усі маєтки свої, і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, - немає мені з того найменшої користі.
4. Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться,
5. Не чинить свавілля, не шукає свого, не дратується, не замислює зла,
6. Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;
7. Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.
8. Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,
9. Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;
10. Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.
11. Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.
12. Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.
13. А тепер залишаються ось ці троє: віра, надія, любов; але любов з-поміж них найбільша.
Коринтян 14
Дари пророцтва і мов.
1. Досягайте любови; ревно дбайте про дари духовні, і надто про те, аби пророкувати.
2. Бо хто говорить незнайомою мовою, той повідує не людям, але Богові, тому що ніхто не розуміє його, він тайни повідує духом.
3. А хто пророкує, той повідує людям на повчання, застереження і втіху.
4. Хто говорить чужою мовою, той себе навчає, а хто пророкує, той навчає Церкву.
5. Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще, щоб ви пророкували, бо той, що пророкує, переважає того, хто говорить мовами, хіба що він при цьому буде розтлумачувати, щоб Церква дістала напучування.
6. Тепер же, якщо я прийду до вас, браття, і почну говорити незнайомими мовами, яку користь принесу вам, доки не розтлумачу вам чи одкровенням, а чи пізнанням, або ж пророцтвом чи ученням?
7. Бо навіть безживні речі, що звучать, сопілка чи гусла, якщо не відтворюють різноманітних тонів, то як розпізнати, що грають на сопілці чи гуслах?
8. І, якщо сурма буде відтворювати невиразний звук, хто почне готуватися до битви?
9. Отож, якщо ви устами вимовляєте незрозумілі слова, то яким чином дізнаються, про що ви говорите? Ви будете казати на вітер.
10. Скільки, приміром, різноманітних слів у світі, і жодного з них немає без певного значення (поняття);
11. Але якщо я не розумію значення слів, то я для бесідника чужинець, і бесідник (той, що говорить) для мене чужинець.
12. Так само й ви, прагнучи дарів духовних, дбайте збагачуватися ними для розбудови Церкви.
13. А тому, хто розмовляє незнайомою мовою, нехай молиться про дар розтлумачення.
14. Бо коли я молюся незнайомою мовою, то, хоч дух мій молиться, проте розум мій залишається без плоду.
15. То що вчинити? Буду молитися духом, буду молитися й розумом; буду співати духом, буду співати й розумом.
16. Бо якщо ти будеш благословляти духом, то як скаже той, що стоятиме на місці простої людини: "Амінь", коли ти дякуватимеш; бо він не розуміє, про що ти говориш.
17. Ти гарно дякуєш, але інший не напучується.
18. Дякую Богові моєму: я найбільше з-поміж вас усіх розмовляю мовами;
19. Але в церкві волію краще сказати бодай п'ятеро слів розумом своїм, щоб інших навчити, аніж десять тисяч слів незнайомою мовою.
20. Браття! Не будьте дітьми розумом: на лихе будьте дітьми, а розумом будьте повнолітні.
21. У законі написано: Іншими мовами й іншими устами буду казати народові цьому, але й тоді не послухають Мене, - каже Господь.
22. Отож, мови є ознака не для віруючих, а для невіруючих; а пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.
23. Якщо вся церква зійдеться разом (гуртом), і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і зайдуть до вас сторонні, або ж невіруючі, - то чи не скажуть, що ви біснуєтеся?
24. Та коли всі пророкують і зайде хтось невіруючий, або сторонній, то всі викривають його, і всі осуджують його.
25. І в такий спосіб таємниці серця його викриваються; і він упаде ницьма, поклониться Богові і скаже: Справді з вами Бог.
26. То що маємо, браття? - Коли ви сходитеся, і в кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є розтлумачення, - усе це нехай буде для науки.
27. Якщо хтось говорить незнайомою мовою, нехай говорять двоє, або щонайбільше троє, і то нарізно, а один розтлумачуй.
28. А якщо не буде тлумача (того, що розуміє ангельську мову), то мовчи в церкві, а говори собі і Богові.
29. І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розтлумачують;
30. Якщо одкровення буде іншому з-поміж тих, що сидять, то перший мовчи.
31. Бо всі один за одним можете пророкувати, щоб усім навчатися і всім діставати втіху.
32. І духи пророчі підкоряються пророкам,
33. Тому що Бог не є Бог безладу, але миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34. Жінки ваші у церквах нехай мовчать; бо не дозволено їм говорити, а бути в покорі, як того й закон вимагає.
35. А якщо вони бажають чогось навчитися, нехай запитують про те вдома, у чоловіків своїх; бо непристойно жінці говорити в церкві.
36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Чи до вас одних дійшло?
37. Якщо хтось має себе за пророка чи духовного, той нехай розуміє, що я пишу до вас, бо це - Заповіді Господні.
38. А хто не розуміє, нехай не розуміє.
39. Отож, браття, дбайте про те, аби пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;
40. Але все нехай буде добропристойно і статечно.
Коринтян 15