Ісус Своєю пожертвою назавжди звільнив віруючих од гріха.

1. Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.

2. Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.

3. Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;

4. Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.

5. А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.

6. Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.

7. Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.

8. Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.

9. А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.

10. Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.

11. І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.

12. Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,

13. Очікуючи за тим, доки вороги Його будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.

14. Бо Він єдиним приношенням назавше вчинив досконалими тих, що освячуються.

15. Про це засвідчує вам також і Дух Святий; бо сказано:

16. Ось заповіт, котрого заповідаю їм по тих днях, каже Господь: Вкладу закони Мої в серця їхні і в розумі їхньому напишу їх,

17. І гріхів їхніх і беззаконня їхнього вже не пригадаю.

18. А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.

19. Отож, браття, маючи відвагу входити до святині засобом крови Ісуса Христа, шляхом новим і живим,

20. Котрого Він знову відкрив нам через завісу, себто тіло Своє,

21. І маючи Великого Священика над Божим домом,

22. Приступімо ж зі щирим серцем, з вірою уповні, окропивши серця очищенням від розбещеної совісті, і, омивши тіло водою чистою,

23. Будемо триматися сповідування надії неухильно, бо вірний Той, що Обіцяв.

24. Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любови і до справ добрих;

25. Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.

26. Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.

27. Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.

28. Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,

29. То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!

30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.

31. Страшно попасти в руки Бога Живого!

32. Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,

33. То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.

34. Бо ви й мені співчували за ув‘язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.

35. Отож, не залишайте певности вашої, котра має велику нагороду.

36. Терпіння необхідне вам, щоб, виконавши волю Божу, могли одержати обіцяне;

37. Бо ще трішки, ще вельми мало часу і Той, що має прийти, прийде і не забариться.

38. Праведний вірою живий буде; а якщо хтось захитається, не буде приязна до нього душа Моя.

39. А ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі для порятунку душі.

Євреїв 11

Шляхи віри старожитніх.

1. А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно.

2. У ній засвідчені старожитні.

3. Вірою пізнаємо, що віки Словом Божим улаштовані аж так, що з невидного постало видиме.

4. Вірою Авель приніс Богові пожертву кращу, аніж Каїн; нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він навіть по смерті ще говорить.

5. Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо передніше переселення свого одержав він свідчення, що догодив Богові.

6. А без віри догодити Богові неможливо; бо необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, котрі шукають Його, дасть нагороду.

7. Вірою Ной, коли дістав одкровення про те, що не було ще видиме, благоговіючи, спорудив ковчега для порятунку дому свого; нею засудив він увесь світ і став спадкоємцем праведности через віру.

8. Вірою Авраам підкорився покликові йти до країни, котру мав одержати у спадок, і пішов, не відаючи, куди йде.

9. Вірою жив він на обіцяній Землі, мов на чужій, і мешкав у шатрах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;

10. Бо чекав він міста на підмурку, котрому художник і будівничий – Бог.

11. Вірою й сама Сарра хоч була неплідна дістала силу прийняти насіння і породила всупереч своєму вікові, бо вважала, що вірний Той, Хто обіцяв.

12. І тому від одного, і причому омертвілого, народилося так багато, як багато зір на небі. І як безліч піску на березі морському.

13. Усі ці померли у вірі, не діставши обітниць, а лишень здалеку бачили їх, і раділи, і казали про себе, що вони мандрівники і зайшлі на землі;

14. Бо ті, котрі так говорять, показують, що вони шукають вітчизну.

15. І якби вони в думках мали ту вітчизну, з котрої вийшли, то мали б час повернутися.

16. Але вони бажали кращої, себто небесної; а тому й Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом: бо Він приготував їм місто.

17. Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого,

18. Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння;

19. Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз.

20. Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.

21. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла;

22. Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої.

23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу.

24. Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової,

25. І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду.

26. І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.

27. Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив.

28. Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них.

29. Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися.

30. Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході.

31. Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними.

32. І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків,

33. Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували.

34. Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців.

35. Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння.

36. Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем.

37. Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди.

38. Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі.

39. І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного,

40. Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости.

Євреїв 12