Порядок дій персоналу підприємства у разі виникнення пожежі (ознак горіння).
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний:
негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;
вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
якщо пожежа виникає на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об’єкту;
у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).
Типи вогнегасників
Водяні. Вогнегасники, що працюють на воді, мають синє маркування, ними можна гасити пожежу, якщо горять тверді органічні речовини, наприклад, дерево, папір та тканини, окрім випадків, коли пожежу спричинено електричними пристроями.
Водопіннівогнегасники використовують для гасіння пожеж, якщо горять органічні тверді речовини та займисті рідини, окрім випадків, коли пожежу спричинено електричними пристроями. Мають маркування зеленого кольору.
Вуглекислотні вогнегасники мають чорне маркування, їх можна використовувати, якщо горять займисті рідини та електричне обладнання.
Хладонові вогнегасники мають жовте маркування, їх можна використовувати, якщо горять займисті рідини та електричне обладнання.
Порошкові вогнегасники мають біле маркування, ними гасять пожежі, якщо горять займисті тверді речовини, рідини, гази та електрообладнання.
Інструкція з використання вогнегасників.
· Висмикни запобіжну чеку
· Направ сопло в напрямку вогню
· Натисни важіль
· Тримайся низько, коли рухаєшся вперед
· Цілься в основу вогню
40. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників
Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для оснащення об’єктів слід також керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення об’єктів вогнегасниками.
Тип вогнегасника потрібно вибирати, виходячи з особливостей конкретного об’єкта.
Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об’єкті.
При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будинків та споруд.
Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо.
За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі, характерної для цього об'єкта. Наприклад, порошковий вогнегасник ВП-9 для пожежі класу В, який має коефіцієнт ефективності 13, можна замінити на два вогнегасники – порошковий ВП-6 (має коефіцієнт ефективності 8) та водопінний ВВП-6 (має коефіцієнт ефективності 5), які мають сумарний коефіцієнт ефективності 13.
Громадські та адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше. Крім того, слід передбачати по одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:
на 20 м2 площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПЕОМ, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення;
на 50 м2 площі підлоги приміщень архівів, машзалів, бібліотек, музеїв.
Додатково вищевказані приміщення можуть оснащуватися аерозольними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.
При захисті від пожежі приміщення з наявністю ПЕОМ, телефонних станцій тощо слід використовувати газові вогнегасники або аерозольні водопінні вогнегасники.
Приміщення, у яких розміщені ПЕОМ, слід оснащувати переносними газовими вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 (старе позначення – ОУ-2) чи ВВК-2 (старе позначення – ОУ-3) або один ВВПА-400 на три ПЕОМ, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення.
Приміщення, обладнані модульними установками автоматичного пожежогасіння, якщо в них немає постійного перебування людей, можуть забезпечуватися вогнегасниками на 50 % від їх норм належності для цих приміщень.
Для захисту квартир житлових будинків і будинків індивідуальної забудови слід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6) чи водопінний (ВВП-6) вогнегасник або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови. Кухні або кімнати для приготування їжі вищевказаних будинків додатково можуть оснащуватися одним аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.
У приміщеннях, у яких немає постійного перебування обслуговувального персоналу, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщення або на вході в нього.
У приміщеннях, у яких обслуговувальний персонал перебуває постійно, вогнегасники потрібно розміщувати в середині приміщення, запобігаючи створенню перешкод для евакуації людей.
Черговий персонал об’єктів різного призначення під час чергування може додатково бути забезпечений аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.