Основні закони моделювання

Завдання моделювання.Термін «моделювання» походить від слова «модель» (тобто «зразок») і означає процес створення моделей. Сьогодні поняття «моделювання» трактується ширше й означає не лише процес створення моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з використанням будь-яких характерних деталей, а також процес відтворення (реконструкції) моделі за фотографією та малюнком.

Моделювання вирішує цілий ряд завдань:

1. Забезпечення потреб населення у різноманітних красивих зачісках, розробку нових форм зачісок, які відповідають формам трудової або іншим видам діяльності (спорт, відпочинок тощо);

2. Виховання і розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок;

3. Розвиток напрямів моди.

Володіння професійними знаннями та здатністю мислити художніми образами дозволяють модельєру створювати нові форми, шукати нові шляхи в перспективному моделюванні.

На основі образної уяви (тут використовується життєвий досвід майстра) виникає фантазія як результат довільних комбінацій різних частин, якостей, властивостей раніше сприйнятих предметів. У майстра з'являється ідея внаслідок спостережень та оцінки реальної дійсності. Ця ідея, виходячи з особливостей мислення модельєра, його намагання узагальнювати, створює художній образ, спочатку ще досить розпливчастий. Залежно від того, для кого й для чого виконується робота, визначається й вибір інструментів і засобів, якими необхідно буде скористатись у процесі роботи. Після того, як буде створено технологічну послідовність виконання задуму, настає час його реалізації, тобто створення зачіски на моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно зафіксувати на папері — це дозволить доповнювати, уточнювати зачіску.

Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в роботі з конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні (заплановані майстром) емоції, асоціативні відчуття і в сукупності із зовнішністю людини становить художній образ.

Композиція, основні закони. Художнє оформлення зачіски безпосередньо пов'язане з композицією, тобто побудовою, розташуванням, співвідношенням її складових частин. Композицією називається і результат цієї дії — сама зачіска. Від того, наскільки вдало вирішена композиція, залежить краса та виразність форми зачіски.

При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії, колір. Засобами, або прийомами, за допомогою яких вони формуються, є пропорції, баланс, ритм, контраст, нюанс. Обов'язковими для композиції є єдність стилю та образність форми.

Створення зачіски відбувається за певними законами композиції:

1. Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані призначенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недо­речна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;

2. У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;

3. Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштабності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.

Кожна нова мода висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів.

Отже, довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підлягає головному, де існує взаємозв'язок усіх компонентів і панує врівноваженість.

Рис. 10.10. Горизонтальні лінії

Форма— це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору.