Тема 13. ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що при розробці заходів щодо організації праці важливо правильно обгрунтувати виробничу доцільність цих заходів та розрахувати їх економічну ефективність.

Треба пам'ятати, що за основу розрахунків економічної ефективності приймається метод порівнювання витрат на впровадження заходів організації праці з отриманою річною економією у конкретних умовах виробництва. Економія визначається зниженням витрат як живої, так і уречевлюваної праці.

Слід відмітити, що у теперішній час прийнято відрізняти:

- комерційну (фінансову) ефективність, яка враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

- бюджетну ефективність, яка відбиває фінансові наслідки реалізації проекту для державного бюджету;

- економічну ефективність, яка враховує витрати, котрі пов'язані з реалізацією проекту та виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників.

При розрахунку економічної ефективності рекомендується користуватися методикою визначення економічної ефективності заходів щодо НОП, які розроблені НДІ праці.

Студенти мають звернути увагу на розрахунок основних загальних показників економічної ефективності, до яких відносяться підвищення продуктивності праці та річний економічний ефект (або економія зведених витрат) і приватних показників економічної ефективності, яким можуть бути: зниження трудомісткості продукції, відносна економія чисельності працівників, приріст обсягу виробництва та інші.

Приріст продуктивності праці у випадку економії чисельності працівників обчислюється за формулою:

 

П= ,

 

деЕч - відносна економія чисельності працівників після впровадження окремих заходів, осіб;

Чср - розрахункова середньоспискова чисельність працюючих /працівників/ по дільниці, цеху, підприємству, обчислена на обсяг виробництва (періоду, який планується) за виробітком базового періоду, чоловік.

 

Приріст продуктивності праці у випадку зниження трудомісткості продукції обчислюється за формулою:

П = ,

 

де Т- зниження трудомісткості продукції (%) у випадку впровадження заходів.

Зниження трудомісткості продукції розраховується за формулою:

 

 

Т=( –1) 100 ,

 

 

де Т1іТ2 – трудомісткість продукції (повна) до і після впровадження заходів, нормо-годин.

Ефективність праці значною мірою залежить від працездатності робітника, яка становить фізіологічну основу продуктивності праці. Працездатність постійно змінюється. Відзначають її високий та понижений рівні.

При поліпшенні умов праці збільшується тривалість фази високого рівня працездатності за рахунок зменшення фази зниженої працездатності.

Приріст продуктивності праці при збільшенні фази високого рівня працездатності на основі поліпшення умов праці розраховується за формулою:

 

П= 100 Кп ,

де, р-питома вага тривалості фази високого рівня працездатності у загальному фонді робочого часу до впровадження заходів, які поліпшують умови праці;

р'- те ж після впровадження заходів;

Кп- поправочний коефіцієнт, який відбиває частку приросту продуктивності праці, яка обумовлена функціональним станом організму людини у різних умовах виробництва (дорівнює 0,20).

Вихідні дані формули: П= 100 визначаються незалежно від характеру виробництва. Ця формула застосовується для розрахунку як фактичного, так і планового ефекту. Однак оцінка економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов праці за цією формулою є недостатньо точною, тому що вона не враховує фактичне вироблення продукції за фазами працездатності. Крім того, у цій формулі показник збільшення питомої ваги тривалості фази підвищеної працездатності прирівнюється до показника приросту продуктивності праці, що на практиці не відповідає дійсності.

Відмічені недоліки обумовили необхідність введення у цю формулу поправочного коефіцієнта /Кп/.

Наступна формула дозволяє визначити фактичний приріст продуктивності праці з більшою точністю, але її використання обмежено тими видами виробництва, ув яких є можливість впровадження обліку виробітку за кожну годину з урахуванням працездатності робітника протягом робочого дня. Ця формула може використовуватися у тих випадках, коли виробничий цикл невеликий і протязгом зміни виготовляється велика серія однорідної продукції.

 

П= 100 ,

де, tф1,ф2 - сумарний час фази, відповідно, підвищеної та пониженої працездатності до поліпшення умов праці, ч;

t’ф1,t’ф2 - те ж після поліпшення умов праці, ч;

n1,n2 - середній виробіток за годину, відповідно, у період підвищеної та пониженої працездатності, шт.

У зв’язку з відсутністю нормативів часу за фазами працездатності, які дозволили б визначити приріст продуктивності праці у кожному випадку поліпшення умов праці, вихідні дані для обчислення за цими формулами можуть бути одержані шляхом проведення на підприємстві спеціальних досліджень (хронометражу, кінозйомки, фотографії робочого дня). Приріст продуктивності праці за всіма заходами щодо організації праці визначається за формулою:

 

 
 

де - сума відносної економії чисельності робітників за всіма заходами;

n - кількість заходів.

 

Для визначення величини зростання продуктивності праці в цілому на підприємстві на основі отриманого ефекту (%) в окремих підрозділах кожний частковий результат розрахунку помножується на питому вагу виробітку продукції ( в натуральному, трудовому або ціновому виразі) підрозділу в загальному обсязі виробництва продукції підприємства.

Це коректування проводиться і тоді, коли частковим ефектом упровадження заходів щодо організації праці є зниження трудомісткості або економія робочого часу, вираженого у відсотках.

Річний економічний ефект - Ер (економія зведених витрат, у гривнях) розраховується за формулою:

 

Ер=( С1 – С2) В2 – Ен Зод ,

 

деС1 і С2 –собівартість одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходів (поточні витрати), грн.;

В2 –річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів у натуральному виразі;

Ен –нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (оборотна величина нормативного строку окупності - Тн);

Зод –одноразові витрати пов'язані з розробкою та впровадженням заходів, грн.

Нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (або ефективності інвестицій - Ен) для заходів щодо організації праці встановлювався рівним 0,15, нормативний строк окупності (Тн) – 6,7 року. У сучасних умовах для підприємств приватної та колективної форм власності замість терміну “нормативний” більш доцільно вживати термін “узгоджений строк”.

При визначенні річного економічного ефекту економія по собівартості продукції – (С1-С2) В2 – може бути обчисленою безпосередньо у річному розрізі за окремими елементами собівартості (заробітна плата, матеріали, амортизація та інше) за наявністю необхідних вихідних даних.

З урахуванням розподілу поточних (експлуатаційних) витрат на умовно-перемінні та умовно-постійні формула має вигляд:

 

Ер = ( (а1 –а2) +( – ) ) В2 – Ен Зод ,

 

 

деа1 та а2 – поточні витрати на одиницю продукції за статтями умовно-перемінних витрат у собівартості до і після впровадження заходів, грн.

У– річна сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції базового періоду, грн.

В1 ,В2– річний обсяг продукції (робіт) у натуральному виразі до і після впровадження заходів.

При визначенні економічної доцільності того чи іншого заходу необхідно врахувати час , за який окуплюються витрати на його впровадження.

Захід вважається економічно ефективним, якщо строк окупності одноразових витрат не вищий за нормативний. При оцінці ефективності заходів щодо поліпшення умов праці віддавати перевагу слід тим з них, які поряд з економічним ефектом забезпечують підвищення безпеки праці та усунення або послаблення негативного впливу виробничого процесу та навколишнього середовища на людину.

Строк окупності одноразових витрат (Тод) визначається відношенням одноразових витрат (Зод) до річної економії від зниження собівартості продукції, яка отримана у разі впровадження заходів щодо організації праці:

 

 

Тод = ,

 

Зворотною величиною строку окупності є коефіцієнт ефективності (Е):

 

Е= ,

 

 

При впровадженні декількох варіантів одного і того ж заходу щодо організації праці проводять їх вибір шляхом порівняння одноразових витрат і повної собівартості річного обсягу продукції (робіт). Якщо один з двох варіантів дозволяє одержати меншу собівартість продукції, але потребує більших одноразових витрат, то необхідно порівняти всі витрати з собівартості на основі строків окупності, або коефіцієнтів порівняльної економічної ефективності.

При порівнюванні декількох варіантів за оптимальний приймають той, у якого собівартість продукції і одноразові витрати будуть мінімальними

 

 

( С+ Ен Зод) = міn ,

 

 

Ця величина називається приведеними витратами.

 

Для розрахунку приватних показників економічної ефективності заходів щодо організації праці використовується ряд формул, які застосовуються в залежності від даних, які вживаються.

 

Показники Вихідні дані Формули розрахунку та умовні позначення
Відносна економія чисельності робітників (Еч), осіб 1.Зниження трудомісткості Еч= , де t1,t2 - трудомісткість одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходів, нормо-год; В2 – річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів у натуральному виразі; Фд – фонд робочого часу до впровадження заходів, годин; Кнб - коефіцієнт виконання норм виробітку у базовому році.  
  2.Зміна змінного фонду робочого часу в результаті скорочення його гайнування та непродуктивних витрат праці
 
 

а)

 

де Фд та Фп – фонд робочого часу на одного робітника, відповідно, до і після впровадження заходів, годин;

Ч1 – чисельність працюючих (робітників до впровадження заходів, осіб)

б)

 
 

де Б1 і Б2 – гайнування робочого часу до і після впровадження заходів, %.

 
 

  3.Приріст обсягу виробництва Де Ч1 та Ч2 – чисельність працюючих (робітників) у даному виробничому підрозділі відповідно до та після впровадження заходів, осіб. Р – приріст обсягу виробництва внаслідок упровадження заходів, %  
  4.Приріст виро-бітку на одного робітника внас-лідок підвищен-ня кваліфікації (при незмінних нормах виробіт-ку та інш. рівних умовах)
 
 

де Чнв – чисельність робітників, які збільшили рівень виконання норм виробітку (часу) внаслідок підвищен-ня кваліфікації, осіб.

Рнв – приріст відсотка виконання норм виробітку ( часу), %

 
 

де Рнв1 та Рнв2 – рівень виконання норм виробітку (часу) до та після підвищення кваліфікації , %.

 
Приріст обсягу ви-робництва (Р) , % Підвищення об-сягу виробниц-тва або знижен-ня трудоміст-кості та скоро-чення згайну-вання робочого часу внаслідок впровадження заходів ОП. де В1 та В2 річний обсяг виробництва до та після впровадження заходів, нормо-год, людино-год, у натуральному або грошовому виразі
 
 

.
Економія від зни-ження собівартості продукції (Ес) , грн.   1.Зниження трудомісткості продукції Річна економія заробітної плати, грн. а) при часовій та почасово-преміальній оплаті праці (Езн)
 
 

б) при відрядній оплаті праці ( Езв)

 
 

де Зп1 та Зп2 - річний фонд основної заробітної плати робітників, праця яких оплачується за погодинною формою, до і після впровадження заходів, приведений до одного обсягу продукції, грн.

д – додаткова заробітна плата, %.

Рс1 та Рс2 – відрядна розцінка на одиницю продукції до і після впровадження заходів, грн.

 
  2.Зменшення чисельності робітників Річна економія заробітної плати дорівнює, грн.
 
 

де Еч – абсолютне зменшення чисельності робітників , осіб.

Зср – середньорічна заробітна плата одного робітника (основна і додаткова) до впровадження заходів, грн;

Фср – приріст фонду середньої заробітної плати, обумовлений впровадженням заходів, грн.

Ч2 – чисельність працюючих (робітників) після впровадження заходів, осіб
  3.Зниження норм вират сировини та матеріалів
 
 

де М1 та М2 – норма витрат матеріалів на одиницю продукції до і після впровадження заходів у натуральному виразі;

В2 – річний обсяг продукції після впровадження заходів у натуральному виразі;

Ц – ціна одиниці виміру відповідного матеріалу, грн.

 
  4.Зниження браку
 
 

де Бі1 та Бі2 – кількість забракованих виробів ( робіт) по відношенню до кількості придатних до і після впровадження заходів,%

С2 – собівартість ( без відрахування на амортизацію) одиниці продукції (робіт) після впровадження заходів, грн.

 
  5. Економія від зменшення плинності робочої сили
 
 

де Кт1 – фактичний коефіцієнт плинності робочої сили у зв'язку з недоліками в організації та умовах праці на підприємстві;

Кт2 – очікуваний коефіцієнт плинності робочої сили після впровадження комплексу заходів організації праці;


- середньорічний збиток, заподіяний підприємству плинністю робочої сили,(грн.), у тому числі :

Рт1 – збиток, обумовлений зниженням продуктивності праці протягом двох тижнів у робітників, які вирішили залишити роботу;

Рт2 – збиток, обумовлений низькою продуктивністю праці у робітників, які були знов прийняті на роботу;

Рт3 – витрати, пов'язані з навчанням знов прийнятих робітників.

Рт4 – додаткові витрати, які обумовлені організаційною роботою по прийому та звільненню робітників за власним бажанням:

Ртп – інші витрати.

 
Економія у зв¢язку з скороченням про-фесійних захворю-вань та виробни-чого травматизму (Ен), грн.  
 
 

де Н1 и Н2 – згайнування робочого часу, обумовлене тимчасовою непра-цездатністю протягом року до і після впровадження заходів, днів

-середньоденний розмір збитків підприємства, які обумовлені травматизмом та професійними захворюваннями, грн.; визначається за даними останніх років і має такї складові:

Рн1 – виплата допомоги підприєм-ством відшкодувань збитків особам, які одержали травму на виробництві;

Рн2 - оплата підприємством відшкодувань збитків особам, які одержали травму на виробництві

Рн3 – виплати пенсій особам, які стали інвалідами;

Рн4 – витрати на придбання мед.обладнання та медикаментів;

Рн5 – витрати на санаторне лікування за рахунок підприємства;

Рнп – інші витрати

 

 

При підвищенні обсягу виробництва, який досягається у результаті впровадження заходів щодо організації праці, річний економічний ефект може бути утворений за рахунок:

а) економії від зниження собівартості на умовно-постійних витратах (Есу) у грн, яка розраховується за формулою:

 
 

 

де У – річна сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції базисного періоду, грн.

В1 та В2– річний обсяг продукції до та після впровадження заходів у натуральному виразі.

 

б) економії від зниження питомих капіталовкладень у результаті покращення використання обладнання (Еку), яка розраховується за формулою:

 

 
 

 

де Фб- балансова вартість обладнання, на якому збільшився випуск продукції у результаті впровадження заходів щодо ОП, грн;

р- приріст обсягу виробництва, %.

Дуже важливо, щоб студент мав на увазі, що підсильна робота з організації праці значною мірою залежить від ефективності використання системи стимулювання. Тому важливо вивчити усі джерела преміювання працівників за виконання роботи з організації праці, за винагороду у залежності від розміру річної економічної ефективності.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Економічний та соціальний блоки поняття “ефективність заходів щодо організації праці “.

2. Завдання визначення ефективності заходів та роботи з організації праці.

3. Система показників та методика розрахунку економічної ефективності заходів щодо організації праці.

4. З якою метою при розрахунках економічної ефективності потрібно вживати коефіцієнт нормативної ефективності інвестицій?

5. Як впливає удосконалення організації праці на ефективність діяльності підприємства?

 

 

ТЕМА 14. УПРАВЛІННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯМ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПРАЦІ.

Розуміння організації праці як важливого чинника ефективності висунуло задачу розробки методів кількісної оцінки рівня організації праці, оскільки тільки якісна оцінка стану організації праці вже не відповідала вимогам до показників ефективності виробництва.

У 70-80-ті роки з'явилися різні методики такої оцінки.

Студенту треба звернути увагу на завдання, які можуть вирішуватися за допомогою кількісної оцінки рівня організації праці, а саме: виявляються резерви росту ефективності діяльності за рахунок організаційних чинників; визначаються напрямки вдосконалення організації праці шляхом виявлення тих її елементів, які знижують загальний рівень організації; створюються умови для мобілізації творчої активності персоналу на підвищення ефективності діяльності за рахунок підвищення рівня організації праці.

Основна методична проблема при кількісній оцінці рівня організації праці полягає у забезпеченні порівняння показників, які використовуються для такої оцінки. Треба звернути увагу на ті шляхи, за якими можна вирішити цю проблему.

Найбільш універсальним може бути спосіб визначення рівня організації праці на основі вивчення фактичних витрат робочого часу і порівняння їх з планованою самим підприємством трудомісткістю виробництва продукції за визначений період.

Основним критерієм оцінки рівня організації праці є робочий час, оскільки будь-які зміни у рівні організації праці відбиваються на величині витрат робочого часу. У зв'язку з цим студент повинен звернути увагу на склад потенційного сукупного фонду робочого часу, через який можна розрахувати загальний показник рівня організації праці на підприємстві.

З переходом до ринкових відносин багато що змінилось. Усі питання, які пов'язані з плануванням організації праці, перейшли у повну компетенцію підприємств, які тепер самостійно вирішують: ЩО і ЯК їм планувати у галузі організації праці.

Важливо, щоб студент розумів, що необхідність розробок, під якими розуміють створення типових організаційних проектів та рішень, норм і нормативів з праці, методик та методичних рекомендацій щодо вирішення організаційних питань та інших нормативних і методичних документів для підприємства, визначається ним самим, виходячи з перспективного плану свого розвитку.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Сутність та завдання аналізу організації праці на робочому місці, ділянці, підприємстві.

2. Методи вивчення існуючої організації праці.

3. Показники оцінки рівня організації праці, методи їх розрахунку.

4. Науково-методичне та правове забезпечення організації праці.

5. Призначення та зміст плану реалізації заходів щодо організації праці на підприємстві.