Схема оформлення конспекту
Автор, назва статті, книги, рік видання, сторінки.
Наприклад: Е.І. Михеєва. Розвиток мови дітей. М. :Просвещение, 1968., або журнальні статті: С. Юрочкіна. Валеологія для малят. // Дошкільне виховання №1, 1997, - с. 9-10.
Якщо виписується дослівно цитата по її закінченню в дужках записуються сторінки. Цитата береться в лапки. Цінним є запис тексту статті своїми словами. Це сприяє кращому запам’ятовуванню, усвідомленню змісту. Проте, слід пам’ятати , що деякі положення вимагають точності, тому їх краще записувати у вигляді цитати.
Окремі частини тексту можна виразити у вигляді схеми, плану.
Під час конспектування слід дотримуватись таких правил:
- записи повинні бути компактними;
- слід дотримуватись однакових інтервалів між рядками;
- не слід вести записи олівцем;
- слід користуватися прийомами виділення в тексті головного (підкреслення, абзаци, розміщення на сторінці тощо);
- важливо оволодіти умовними позначками, що допоможуть працювати з конспектом (!! – важливо; ? – сумнів).
Зразок конспекту
А. С. Макаренко «Гра»
Гра для дітей має «теж саме значення, що для дорослого робота. Яка дитина в грі, така багато в чому буде в роботі». А.С. Макаренко визначає взаємозв’язок гри і праці в дошкільному віці. «Хороша гра схожа на хорошу роботу. В грі є робоче зусилля і зусилля думки, доставляє дитині радість, в грі є відповідальність. Проте гра і праця різняться такими рисами:
- в роботі людина створює соціальні цінності, а в грі ні;
- робота вимагає фізичних і психічних зусиль.
А.С. Макаренко розкриває помилки батьків в керівництві іграми дітей:
- не цікавляться грою;
- багато уваги приділяють іграм і вирішують все за дітей;
- думають про головне – велика кількість іграшок.
Визначив типи іграшок, дав їх характеристику:
- іграшка готова;
- іграшка напівготова;
В роботі краще комбінувати всі три типи іграшок.
Керуючи іграми дітей слід:
- вчити дитину доводити гру до кінця;
- бережно відноситись до іграшок.
Гра не повинна займати все духовне життя дитини, паралельно іграм повинні розвиватися трудові навички.
Тези. Що таке тези?
І. Г. Герцов в своєму посібнику «Раціональні прийоми роботи з книгою, зазначає: «Тези – це положення, які виражають в собі суть значної частини тексту, те, що доводить або заперечує автор, те в чому він намагається переконати читача, висновок, до якого він підводить читача».
Тези мають ряд переваг у порівнянні з іншими формами записів:
- дозволяють узагальнювати матеріал і дати його в короткому вигляді, всесторонньо обдумати матеріал;
- суть питань в тезах особливо загострюється.
Складаючи тези, студент повинен пам’ятати , що формування основних положень повинно бути коротким. В тезах не приводять фактів, прикладів.
Тези складаються так:
- ознайомлення з текстом;
- повторно його читають;
- вибирають його головні положення;
- формулюють тези.
В кінці варіанту окремі положення краще прокоментувати. Отже, складаючи тези слід пам’ятати, що це основні положення тексту, які доводяться в тексті.
П л а н.
Одним із видів роботи з книгою є план. План – це сукупність назв головних думок тексту. Це «кістяк» тексту. Пункти плану можуть бути сформульовані як назви питань, тем, як заголовки.
План – це самий короткий вид запису, виражає послідовність думок посібника, він може замінювати конспект і тези. Сприяє розвитку самоконтролю, зосередження уваги.
Особливістю методики складання плану є те, що складають план під час першого читання статті, а після повторного перегляду його уточнюють, допрацьовують.
Складаючи план, перш за все необхідно визначити межі думок автора. Відміченим частинам тексту дають заголовки. Для уточнення слід його перечитати, переконатися, що план відображає повноту думок автора.
Можна складати простий і складний план. Складний план можна скласти двома способами:
1) спочатку скласти простий план, а потім шляхом пошуку деталей, його деталізувати;
2) в залежності від змісту окремі пункти плану можуть мати самостійне формулювання, або співпадати із окремими фразами тексту.
План – це перший помічник студента під час відповіді.
З р а з о к п л а н у
А.С. Макаренко «Гра». А.С. Макаренко «Книга для батьків, М.:Просвещение, 1975, - с. 288 – 294.
1. Значення гри в житті дитини.
2. Керівництво іграми дітей.
3. Типи іграшок і їх характеристика.
4. Роль батьків в організації дитячих ігор.
А н о т а ц і я
Анотація – це короткий виклад змісту книги, статті. Перш ніж написати анотацію слід уважно прочитати першоджерело, добре обдумати його зміст, визначити, що головне в цьому тексті.
В анотації слід виказати слідуюче:
- прізвище автора, назва посібника, рік видання, видавництво, загальну кількість сторінок;
- структуру книги, статті ;
- характер викладу (наукова праця, посібник, з досвіду роботи);
- призначення;
- оцінку.
Анотація свідчить про ступінь суджень студента. Наприклад :
Анотація на книгу О. Найдена «Українська народна іграшка», К.: Артек, 1999,
- с. 5 – 255.
Ця книга є історичним дослідженням виникнення і розвитку української народної іграшки. Іграшки розглядаються як частина національної культури, визначе-
ні функції іграшки, її прототипи, фольклорні витоки основних образів і матеріалів, семантика і походження.
В книзі повно висловлена «географія» поширення іграшки, визначені матеріали з яких виготовляється іграшка в різних регіонах України. Книга може стати у пригоді всім, хто не байдужий до української художньої культури, кого цікавлять фольклорні витоки та шляхи розвитку. Книга стане у пригоді студентам педагогічного училища при вивченні теми «Іграшка».
Р е ц е н з і я
Вміння писати рецензії є важливим для студента. Найчастіше рецензія пишеться студентом на реферат однокурсника.
Рецензія – це критична оцінка першоджерел. По правильно складений рецензії можна судити про зміст першоджерела, його цінність.
Але для того, щоб написати рецензію слід мати певний запас знань з даної теми. Тому перед складанням рецензії слід опрацювати рекомендовану літературу. Вказаний для рецензування посібник, реферат слід вдумливо прочитати кілька разів, для того, щоб виділити головні думки можна скласти план. Скласти рецензію можна за таким планом:
1. Назва теми.
2. Перерахування основних викладених питань.
3. Вказати, кому адресовано посібник.
4. Визначити позитивне у викладенні матеріалу.
5. Вказати наскільки повно викладений матеріал у відповідності з програмовими вимогами.
6. Розкрити наслідки, на основі яких внести свої науково обґрунтовані пропозиції.
7. Висловити думку про структуру викладеного плану, грамотність викладу.
8. Визначити теоретичну і практичну цінність матеріалу.
Слід пам’ятати ,що неправильно складена рецензія може змінити судження про зміст реферату, посібника, до написання рецензії слід відноситися відповідально.
Р е ф е р а т
З метою розширення знань з тієї чи іншої теми студенти пишуть реферат.
Реферат (від латинського – доповідаю, повідомляю) – короткий виклад в письмовому вигляді змісту книги, наукової праці, результатів вивчення наукової проблеми. Приступаючи до написання реферату, слід пам’ятати, що це доповідь на визначену тему, що включає в себе огляд відповідної літератури. Реферат має науково-інформаційне призначення, відповідно, для його написання необхідно вивчити основну і додаткову літературу з даної проблеми.
Вимоги до написання реферату:
- реферат пишеться на форматних листах;
- титульний лист підписується за визначеною формою;
- в кінці викладу вказується література;
- об’єм реферату повинен відповідати 12-15 хвилинам його викладу.