Особливості проведення непу в Україні

4. Культура і духовне життя в роки непу

УСРР — соціалістична держава. Економічна політика уряду була спрямована на ліквідацію приватних підприємств, поміщицького і капіталістичного землеволодіння. Методи проведення цієї політики були різноманітними: націоналізація; фізичне знищення капі­талістів і поміщиків, насильницьке впровадження колгоспів, радгоспів, комун, в яких земельна власність — спільна; продовольча диктатура; репресії.

Навесні 1921 p., виправдовуючи жорстокість при проведенні соціалістичної економічної політики, В.Ленін назвав таку політику "воєнним комунізмом".

"Воєнний комунізм" — явище тимчасове, надзвичайне, породжене війною, —так пояснювали свої дії В. Ленін і більшовики в 1919-1921 рр.

Сутність політики "воєнного комунізму"

· Продовольча диктатура.

· Заборона підприємницької діяльності, торгівлі.

· Націоналізація землі, скасування приватної власності.

· Скасування товарно-грошових відносин

· Введення замість грошей карток на продовольчі та Інші товари для працюючих.

· Зрівнювальна система оплати праці (через картки).

· Організація державними органами влади "трудових армій" для примусової, безкоштовної праці.

· Репресії, спрямовані проти ворогів влади більшовиків.

 

Така політика викликала невдоволення не тільки усередині країни, але й за кордоном. Тим більше, що більшовики, які встановили свою владу, пропагували ідею про неминучість в найближчому май­бутньому світової революції і створення світової соціалістичної держави.

Внутрішнє становище УСРР в 1921 р було надзвичайно тяжким. Уряд неодноразово використовував регулярну армію для придушення повстань робітників і селян.

Українська економіка знаходиться у зруйнованому стані. Випуск промислової продукції становить лише 10 % від довоєнного обсягу Сільське господарство також зруйновано. Посівні площі скоротилися в 1,5 рази, відбулося різке падіння врожаїв. Починається голод. Зростає невдоволення політикою уряду, спалахують повстання.

• Починається реалізація плану ГОЕЛРО*. В ньому передбачено будівництво електростанцій, заводів на теренах України. План ГОЕЛРО потребує надмірних матеріальних витрат.

На X з'їзді РКП(б), який відбувся в березні 1921 p., В.Ленін оцінив внутрішній стан РРФСР як катас­рофічний. Аби виправити становище, що склалося в країні, була запропонована і схвалена постано­ва "Про заміну продрозверстки натуральним податком"**. Це рішення започаткувало нову економічну політику (неп), яку більшовики запроваджуватимуть у 1921-1928 рр.

НЕП - це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав заміну продрозкладки продподатком;використання товарно-грошових відносин, формування ринку; кооперування трудящих;запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку.

Сутність нової економічної політики (непу)

• Скасування воєнного комунізму.

• Введення замість продрозверстки натурального податку.

• Відновлення товарно-грошових відносин, запровадження нової грошової одиниці червонця.

• Відновлення підприємницької діяльності, повернення підприємств колишнім власникам.

• Припинення насильницького об'єднання селян у колгоспи, радгоспи, комуни.

• Розвиток усіх видів кооперації.

• Скасування заборони на оренду землі і залучення найманих сіль госппрацівників.

Нова економічна політика була сприйнята багатьма керівниками різних рівнів, а також рядовими більшовиками як відступ від мети — суспільства загальної рівності, як зраду ідеалів, за які точилася жорстока боротьба у громадянській війні.

В.Ленін в своїх виступах роз'яснював це протиріччя. Ось декілька цитат з виступів вождя більшови­ків:

"Неп ми провадимо всерйоз і надовго, але, зрозуміло... не назавжди".

"З Росії непманської буде Росія соціалістична".

"Неп — вимушений захід, викликаний нашим станом злиднів і розорення...".

Запровадження непу в Україні мало свої особливості

1. В українських селах неп було введено пізніше, аніж в Росії, — наприкінці 1921 р. — на початку 1922 р.

2. Введення непу в сільському господарстві України співпало з голодомором 1922 p., що відсунув нормалізацію становища в селах ще на рік-півтора.

3. Продподаток в Україні був вище, аніж в Росії і стягувався примусово, часто за допомогою війсь­кових підрозділів.

В цілому неп позитивно вплинув на стан економіки: почали працювати заводи; була скасована карткова система; відновлено грошовий обіг; крамниці почали сповнюватися промисловими і сільського­сподарськими товарами. Нарешті зріс матеріальний рівень життя населення.

Однак прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності привела до зросту соціальної напруженості. Почали лунати голоси про «ганебний відступ» перед капіталізмом, «капітуляція перед буржуазією». Це були погляди значної частини суспільства, яка в роки громадянської війни проливала кров за радянську владу. За таких обставин у1928 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши неп.

Українізація. 30 грудня 1922р. утворюється СРСР, який згодом переростає у більшовицьку імперію. У 1923р. РКП(б) приймає програму коренізації. Більшовики шукають опори серед національних меншин. Формуються віддані кадри будівників соціалізму. В УСРР ця політика отримала назву “українізації”.

Українізація” у 1920-х рр. допомогла зробити значний крок вперед в освіті, культурі, науці. Переводиться на українську мову діловодство. Виходять книжки (50%), газети (90%) українською мовою. 80% загальноосвітніх шкіл стають україномовними. З 24% до 57% зростає рівень писемності за 10 років. Діють 1,5 тис. польських, німецьких, єврейських та інших шкіл. Створюється “Вільна академія пролетарської літератури” (1925р.), функціонує Українська Академія Наук, відроджується Українська автокефальна православна церква (1921р.). Повертається значна частина емігрантів (М.Грушевський).

Політика “українізації” посилює позиції прихильників національного комунізму (М.Хвильовий, О.Шумський, М.Скрипник, М.Волобуєв). Москва кваліфікує їх, як ворожі “ухили”, починає боротьбу з метою їх “нейтралізації”. У 1929 році ОДПУ заарештовує 45 членів вигаданої “Спілки визволення України”[1] і репресує їх у 1930р. Розпочинається згортання “українізації” (зменшення кількості українських шкіл, періодичних видань, закриття українських театрів та введення у 1938 р. обов’язкового вивчення російської мови в усіх школах).

Культура в роки непу

Більшовики встановили державний контроль над культурою, та духовним життям суспільства. Проводилась боротьба зо всіма проявами вільнодумства, ухилами від політичної лінії РКП(б), КП(б)У. Більшовики проводять політику українізації

В літературі з'являються нові талановиті твори (М Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, П. Тичини, В. Ялового та ін.). Набуло подальшого розвитку музичне мистецтво (композитори Г. Верьовка, П. Козицький, Л. Ревуцький та ін.; хорова капела "Думка"). В 1922 р. в Києві було відкрито театр "Березіль" під проводом видатного театрального діяча Л. Курбаса. В 1922 р. увійшла до ладу Одеська, а потім Київська кіностудії. Було відкрито біля 500 кіноте­атрів. З'являються кіномитці світового рівня (О. Довженко).

Продовжується розширення мережі шкіл і вищих навчальних закладів.

Завершується в основному боротьба з неписьменністю. Створюються навчально-виховні заклади для сиріт і безпритульних. Здійснюється, незважаючи на опір партійного і державного апарату, політика українізації.

До 1925 р. плідно працювала Всеукраїнська Академія наук (потім вона стає філією АН СРСР). Серед членів Всеукраїнської Академії було багато видатних вчених: ботанік В. Липський; ма­тематики Д. Граве і М. Крилов; хіміки Л. Писаржевський та В. Костяковський; історик М. Грушевський та ін.


* ГОЕЛРО — Державна комісія з електрифікації Росії.

** Натуральний податок — податок продукцією сільського господарства, який сплачували селяни державі за користування землею.