МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ І ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

Міжнародно-правові документи являють собою правову основу і загальну платформу для взаємодії держав у зміцненні колективної фізичної ядерної безпеки.

Останнім часом формується нова міжнародна система фізичної ядерної безпеки, що ґрунтується на зобов'язаннях, закріплених у Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу (КФЗЯМ) і в Поправці до неї, в Міжнародній конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму, у відповідних резолюціях ООН.

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (ШРСІКС/274/Кєу.1)

Ця Конвенція була відкрита для підписання 3 березня 1980 р. у відповідності зі Статтею 18 Конвенції, і у відповідності зі Статтею 19 набрала чинності на тридцятий день з дати одержання депозитарієм, МАГАТЕ, двадцять першого повідомлення про ратифікацію, прийняття або приєднання.

Серед перших країн, які підписали і ратифікували Конвенцію був і Радянський Союз. Після набуття Україною незалежності. Верховна Рада України 5 травня 1993 р прийняла постанову "Про участь України в Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу 1980 року", чим виразила свою згоду вважати її обов'язковою для України.

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу від 26 жовтня 1979 р. є основним міжнародним договором, що регулює забезпечення фізичної безпеки ядерних матеріалів. Однією з переваг Конвенції, що входить до числа основних 13 універсальних антитерористичних конвенцій і протоколів, є положення про відповідальність за незаконні дії щодо ядерних матеріалів.

Преамбула Конвенціїформулює передумови, умови та цілі прийняття Конвенції.

У Статті 1Конвенції наводяться визначення термінів: "ядерний матеріал", "уран, збагачений за ізотопами 235 або 233", та "міжнародне перевезення ядерного матеріалу":

У пункті 1 Статті 2говориться про те, що Конвенція застосовується до ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях і знаходиться в процесі міжнародного перевезення. Пункт 2 статті вказує на те, що за винятком деяких статей Конвенції вона також застосовується до ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях, зберігається і перевозиться всередині держави.

Стаття 3фіксує обов'язки держави-учасниці щодо вжиття належних заходів для забезпечення "того, щоб кожна держава-учасниця в рамках свого національного законодавства і згідно з міжнародним правом вживає належних заходів для забезпечення, в міру можливості, того, щоб під час міжнародного перевезення ядерний матеріал, який знаходиться в межах її території або на борту корабля, або літака, що діють під її юрисдикцією, якщо такий корабель або літак беруть участь у перевезенні до цієї держави або з неї, захищався на рівнях, описаних у Додатку 1.

У пункті 1, Статті 5встановлена вимога до держав-учасниць визначити свій центральний орган і пункт зв'язку, що відповідають за фізичний захист ядерного матеріалу і за погоджені заходи щодо повернення і за дії у відповідь у разі будь-якого незаконного переміщення, використання або зміни ядерного матеріалу або в разі реальної загрози такої дії, та інформують про це одна одну безпосередньо або за допомогою МАГАТЕ.

Пунктом 2 даної статті визначені механізми взаємного інформування й інформування міжнародних організацій, а також координації дій у випадку інцидентів, пов'язаних з ядерними матеріалами (крадіжка, захоплення, інші незаконні дії).

Стаття 6визначає вимоги до захисту інформації. Держави-учасниці Конвенції повинні вживати відповідних заходів для захисту секретної інформації, отриманої в силу положень Конвенції або участі в діяльності, проведеної з метою її здійснення.

За умовами Конвенції держави-учасниці не повинні надавати будь-яку інформацію, яку вони не мають права поширювати відповідно до національного законодавства або яка може поставити під загрозу безпеку держави.

У статті 7перераховані види правопорушень, за які держави-учасниці Конвенції повинні встановити і застосовувати відповідні покарання.

Стаття 8розглядає питання встановлення юрисдикції держави-учасника щодо правопорушень, перерахованих у попередній статті.

Стаття 15встановлює, що додатки є невід'ємною частиною Конвенції.

Для фахівців з фізичного захисту додатки до Конвенції мають велике практичне значення.

Додаток Івстановлює рівні фізичного захисту, що застосовуються при міжнародному перевезенні ядерного матеріалу, класифікованого у Додатку II.

Пункт 1 визначає, що рівні фізичного захисту ядерного матеріалу в процесі зберігання, пов'язаного з міжнародним перевезенням ядерного матеріалу, включають:

а) для матеріалів категорії III - зберігання в межах зони, доступ до якої контролюється;

б) для матеріалів категорії II - зберігання в межах зони, яка знаходиться під постійним наглядом охорони або електронних приладів і оточена фізичним бар'єром з обмеженою кількістю точок входу при відповідному контролі, або в межах будь-якої зони з аналогічним рівнем фізичного захисту;

в) для матеріалів категорії І – зберігання в межах захищеної зони, яку визначено вище для матеріалів категорії II, доступ до якої, крім того, дозволено тільки особам, чия благонадійність встановлена, і яка знаходиться під наглядом охорони, що підтримує постійний тісний зв'язок з відповідними силами дій у відповідь. Метою конкретних заходів, що вживаються у таких випадках, є виявлення і запобігання будь-якого нападу, недозволеного доступу або недозволеного вилучення матеріалу.

Пункт 2 визначає, що рівні фізичного захисту ядерного матеріалу під час міжнародного перевезення включають:

а) для матеріалів категорій II і III – перевезення здійснюється з дотриманням спеціальних застережних заходів, включаючи попередню домовленість між відправником, отримувачем і перевізником і попередню угоду між фізичними особами, які знаходяться під юрисдикцією і керуються правовими актами експортуючих та імпортуючих держав, які визначають час, місце і процедури для передачі відповідальності при перевезенні;

б) для матеріалів категорії І – перевезення здійснюється з дотриманням спеціальних застережних заходів, як це визначено вище для перевезення матеріалів категорій II і III, і, крім того, під постійним наглядом охорони і в умовах, які забезпечують тісний зв'язок з відповідними силами дій у відповідь;

в) для природного урану у формі, відмінній від форми руди або рудних залишків, захист перевезення кількостей понад 500 кілограмів включає попереднє повідомлення про перевезення, в якому зазначаються вид транспорту, передбачуваний час прибуття і підтвердження про отримання вантажу.

У Додатку2 наводиться таблиця класифікації ядерного матеріалу за категоріями

Додаток 2