Методи оцінки виробничих запасів за нормативно-правовою базою формування облікової політики
Формування історичної вартості оборотних активів регулюється П (С) БО 9 - «Запаси», яким визначено, що первинною вартістю запасів, придбаних за плату,
є їхня собівартість, яка складається із:
• суми, яку сплачують згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тари (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
При цьому за обліковою політикою треба визначити чи транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. В останньому разі суму транспортно-заготівельних витрат, яку узагальнюють на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляють між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо), за звітний місяць. Суму транспортно-заготівельних витрат, яка стосується запасів, що вибули, визначають як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображене вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначають
діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придбані для використання у запланованих цілях.
Водночас за обліковою політикою треба твердити, що первинною вартістю запасів, які виготовляють власними силами підприємства, визнають їхню виробничу собівартість, яку визнають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 - «Витрати». Первинною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнають погоджену засновниками (учасниками) підприємства їх справедливу вартість. Первинною вартістю запасів, які одержані підприємством безоплатно, визнають їх справедливу вартість. Первинна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів входить до складу витрат звітного періоду. Первинною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
При цьому обліковою політикою треба передбачити, що не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
• понаднормові втрати і нестача запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Облікова політика може бути багатоваріантною. У разі відпуску запасів у виробництво, продажу та іншого вибуття, оцінку їх здійснюють за одним із на-ступних методів:
• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.
Водночас для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовують тільки один із наведених методів.
Запаси, які відпускають, та послуги, що виконують для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюють за ідентифікованою собівартістю.