Поняття про соціальну безпеку громадян

 

 

В умовах становлення соціальної держави створюються належні умови для забезпечення основних соціальних потреб населення. Це є особливо важливим з огляду на формування відчуття соціальної безпеки особистості. Під соціальною безпекою розуміють «стан життєдіяльності людини в суспільстві, що характеризується стійкістю щодо впливу чинників, які загрожують падінням рівня та якості життя [116, с.19]. Враховуючи те, що процеси суспільних трансформацій у нашому суспільстві постійно тривають, держава, якщо вона дійсно соціальна, повинна створити таку систему безпеки, котра могла б пом’якшити негативні соціальні наслідки структурних перетворень.

 

Політика соціальної безпеки покликана створювати умови для нормального функціонування систем соціального життєзабезпечення населення, регулювання соціальних відносин, збалансування та недопущення соціальних деформацій, які можуть спричинити соціально-політичну нестабільність та загальмувати соціально-економічний розвиток держави.

 

Близьким до поняття «соціальна безпека» є «соціальна захищеність» – «рівень (ступінь забезпеченості суспільством (державою) на випадок імовірних, але таких, що не підлягають передбаченню, життєвих неприємностей (хвороба, нещасний випадок, стихійне лихо тощо)» [116, с.131]. Метою соціальної захищеності є полегшення життя членів суспільства у випадках, коли вони не змогли передбачити, уникнути чи підготуватися до лиха. Окремим, не менш важливим, компонентом соціальної захищеності є проблема соціальної безпеки в умовах економічної кризи, інфляції та безробіття. Соціальна захищеність характеризується параметрами системи соціального захисту, соціальної безпеки; розвиненістю і дієвістю системи соціальних гарантій; ступенем забезпечення соціальних прав людини; реалізацією принципу соціальної справедливості.

 

Поняття соціальної безпеки передбачає, що цей стан може створюватись, змінюватись в залежності від рівня соціальної захищеності. На думку деяких науковців [136, с.69], в умовах ринкової економіки працівника можуть захистити 1) його досвід, професіоналізм, активна трудова діяльність; 2) власність, володарем якої він є; 3) державні гарантії та різноманітні види соціальної допомоги. Додамо до цього, що безпечним існування людини в суспільстві може бути також за умови



дотримання прав та свобод людини (те, що прийнято називати реалізацією принципів правової держави), а також за умови прийняття державою на себе відповідальності за рівень добробуту громадян.

 

Отже, основними об’єктами соціальної безпеки є особистість, - її права та свободи, різні соціально-демографічні групи (з урахуванням їх особливостей), суспільство в цілому – його матеріальні та духовні цінності, а також сама держава – з її конституційним ладом, суверенітетом та територіальною цілісністю.

 

Конкретні заходи щодо створення умов для соціальної безпеки громадян та реалізації соціальної захищеності здійснюються працівниками соціальної сфери, які створюють у своїй сукупності діяльність, яка окреслюється поняттям соціальна робота. Гарантування соціальної безпеки окремої людини та суспільства слід вважати основним завданням соціальної політики в соціальній державі. А соціальна робота, як важливий механізм реалізації соціальної політики, має стати дієвим механізмом регулювання соціальних відносин, становлення впорядкованої системи соціальної структури суспільства, в якому громадяни будуть відчувати себе соціально захищеними.

 

Отже, головним завданням соціальної роботи та соціального захисту як системи організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на реалізацію соціальних інтересів, формування сприятливої демографічної ситуації, збереження генофонду держави, - був і залишається захист колективних інтересів усіх членів суспільства взагалі та інтересів конкретних індивідів зокрема.