Молодь в аспекті соціально-педагогічної діяльності
В умовах розвитку українського суспільства важливою уявляється проблема становлення молодого покоління, формування якого відбувається в нових соціально-економічних та політичних умовах. Значною мірою успішність соціалізації молодої особи, а, отже і інтеграція її в соціумі, залежить від уміння вирішувати власні проблеми, можливостей адаптуватися до середовища, здатності до засвоєння соціального досвіду тощо. Саме на сприяння вирішення різноманітної проблематики молодих людей і спрямована молодіжна соціальна політика та соціально-педагогічна діяльність численних соціальних служб у державі. Слід зазначити, що починаючи з 90-х років ХХ сторіччя соціальна політика щодо молоді в Україні значно змінилася: від комсомольських патерналістських засад до формування демократичних поглядів та вільного волевиявлення, самостійності.
Варто відмітити, що визначення поняття «молодь» не є однозначним в різних галузях знань. З точки зору соціології – молодь – суспільно-диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, соціально-психологічні, теоретико-пізнавальні, культурно-освітні властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сил і соціальних якостей [116, с.230]. Соціально-педагогічний підхід до тлумачення даного поняття визначає молодь як особливу соціально-демографічну групу, що переживає період становлення соціальної зрілості, стан якої визначений соціально-економічним становищем суспільства [71, с. 249]. Згідно ст.1 Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [3] з правової точки зору молодь, молоді громадяни це – громадяни України віком від 15 до 28 років (з 1999р.
– від 14 до 28років).
Отже, молодь представляє собою окрему соціально-демографічну групу, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та зумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства [85, с. 12]. Особливості молоді як соціальної групи визначаються специфічною позицією, котру вона займає в процесі
відтворення соціальної структури. Йдеться про те, що молода людина не лише засвоює існуючий суспільний досвід, але і привносить дещо своє у розвиток соціуму. Протиріччя, що виникають у середині даного процесу, лежать в основі цілої низки специфічних молодіжних проблем.
Під молодіжними проблемами розуміють такі суперечності в життєдіяльності молодої людини, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів в системі «суспільство-молодь» [116, с.229]. Молодіжні проблеми можуть бути поділені на дві великі групи: 1) проблеми, пов'язані із вимогами суспільства до молодих людей; 2) труднощі особистісного характеру, що пов’язані із самореалізацією особистості.
Серед найбільш поширених проблем молоді називають: економічна (матеріальна) залежність та незабезпеченість (бідність); погіршання стану здоров'я молодих, недоступність належного рівня лікування та реабілітації; проблеми доступності отримання якісної освіти; житлові проблеми (відсутність власного помешкання); проблеми зайнятості та працевлаштування; розвиток асоціальних форм поведінки; проблеми виховання молоді, зокрема сімейного, патріотичного тощо.
Окреслені соціальні проблеми молоді мають стати підґрунтям при визначенні напрямків молодіжної державної політики системної діяльності держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах. Згідно нормативних документів, представлених на офіційному веб-сайті Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту [82], основними напрямками державної молодіжної політики в Україні є:
розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних та культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;
формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку.
Визначені напрямки соціальної молодіжної політики реалізують працівники системи соціальних служб для молоді, а також інших соціально спрямованих установ і закладів. Організаційні і правові засади соціальної роботи з молоддю регламентуються Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» [2]. Згідно ст. 7 цього Закону основними завданнями соціальної роботи з молодим поколінням є:
визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю;
розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки дітей та молоді;
створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності;
консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги;
здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, спрямованої на подолання соціальних проблем;
здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків;
розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації;
сприяння дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів; забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов
життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; 
здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-
технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи; сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху;
встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю; здійснення комплексу медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.
Отже, соціально-педагогічна робота з молоддю в Україні є важливим напрямком соціальної роботи та соціальної політики держави, що має забезпечити правові та економічні гарантії, дотримання найважливіших соціальних прав кожної молодої людини, а також створити сприятливі умови для формування у молодих почуття власної гідності, віри у свої сили та можливості самовизначитись та самоствердитись. Інформація про організацію діяльності деяких закладів для вирішення проблем дітей і молоді в Україні представлена у додатках Є,Ж.