Професійна модель, функції та вимоги до особистості соціального працівника

Досягнення належного рівня соціального захисту в державі залежить від багатьох чинників: від якості, узгодженості, своєчасності прийняття відповідних законів; від наявності ресурсів суспільства для їх впровадження; від ступеня координованості дій при реалізації означених напрямків та програм; від рівня розвитку правової свідомості та культури громадян тощо. І, звичайно ж, великою мірою ефективність діяльності у сфері соціального захисту залежить від рівня професійності тих, хто на практиці втілює в життя розроблені документи, проекти, програми, - тобто працівників соціальних служб. Ось чому суспільство та держава висуває сьогодні особливі вимоги до створення когорти кваліфікованих фахівців із соціальної роботи, які були б здатні ефективно вирішувати будь-які професійні завдання при здійсненні соціального захисту.

Науковці в царині соціальної роботи працюють над створенням професійної моделі відповідних фахівців, що дасть змогу здійснювати якісний підбір та підготовку кадрів, а це, в свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності соціальної роботи як такої.

Модель спеціаліста будь-якого фаху, за визначенням А.К. Маркової [63, с. 20] включає дві основні складові: модель особистості та модель діяльності фахівця. Перша передбачає формулювання вимог до особистості професіонала, виділення професійно важливих якостей та рис. У другому випадку йдеться про аналіз та опис типових задач та способів їх розв’язання в межах професійної діяльності.

Характеризуючи особистість фахівця із соціальної роботи, слід наголосити на таких компонентах його професійної самосвідомості як ―професійні риси‖ та ―особистісні якості‖. Ця проблема достатньо розроблена в науковій літературі [65, 66, 128, 130, 131 та ін.]. Досліджено, що успішність діяльності соціального працівника неможлива без формування таких професійних рис як високий професіоналізм, компетентність в широкому колі суспільних проблем та способах їх пом’якшення та вирішення; володіння сукупністю знань, умінь та навичок суміжних із соціальною роботою дисциплін; високий рівень розвитку навичок ефективного спілкування; розуміння проблем клієнта, здатність адекватно приймати їх, емпатійність у відносинах з клієнтами; володіння методами психогігієни,

профілактики психологічного ―вигорання‖; вміння використовувати правові, психологічні та соціальні знання для вирішення проблем клієнтів; чітке дотримання положень та інструкцій, дисциплінованість тощо. Ефективність роботи соціального працівника значною мірою залежить і від дотримання ним правил і норм професійної етики та деонтології.

Духовно-моральними якостями соціального працівника мають стати: гуманізм, альтруїзм, доброта, душевність, чуйність, милосердя; порядність, чесність, безкорисливість; повага до клієнта, прийняття його таким, яким він є; толерантність і тактовність; почуття відповідальності, відвертість і конфіденційність; готовність до співробітництва та націленість на його позитивний результат тощо.

Неприпустимими для соціального працівника мають бути: байдужість, відсутність поваги до людей; грубість, дратівливість, нестриманість, агресивність, жорстокість; безвідповідальність, нечесність, бездуховність, аморальність; кар’єризм, формалізм, бюрократизм; цинізм, бридливість, користолюбство тощо.

Меншої уваги приділено розгляду в науковій літературі другої складової моделі спеціаліста із соціальної роботи – його професійної діяльності. Основною проблемою при вивченні цієї складової слід вважати різнопрофільність соціальної роботи в системі соціального захисту та в інших інституціях соціальної сфери, різноманітність та варіативність виконуваних функцій та займаних посад.

Пропонуємо розглянути модель діяльності соціальних працівників на прикладі функціонування представників системи соціального захисту населення (далі - ССЗН). Вважаємо, що при аналізі діяльності зазначених фахівців слід враховувати як існуючий функціонально-рольовий репертуар в межах системи, так і можливі зміни при її реформуванні. З огляду на це, професійну діяльність фахівця ССЗН можна охарактеризувати як спрямовану на вирішення соціально-психологічної, соціально-правової та соціально-економічної проблематики таких груп: люди похилого віку, люди з функціональними обмеженнями, малозабезпечені сім'ї, безробітні та інші. Зрозуміло, що зміст діяльності фахівців системи зумовлений саме характеристиками визначеної групи клієнтів, нормативним полем, що регулює можливість взаємодії з відвідувачами системи, а також рівнем професійної компетентності самого працівника.

Для побудови моделі діяльності працівника ССЗН важливо мати інформацію щодо соціально-психологічних характеристик та проблематики основних груп клієнтів. В соціальній ситуації клієнта часто закладені як причини проблеми, так і ресурси для її вирішення. Це зумовлює необхідність формування та розвитку у соціальних працівників навичок діагностування, системного аналізу, прогнозування,

оцінки життєвої ситуації та її складових. Означені навички можуть формуватись як в ході аудиторного навчання при вивченні соціолого та психолого орієнтованих дисциплін, так і під час проходження практики.

Доцільність застосування та результативність того чи іншого методу або технології залежить як від сутності проблеми, так і від професійної компетентності соціального працівника, його креативності, вміння нестандартно (але в межах правового поля та посадових обов'язків) підійти до розв'язання ситуації. На нашу думку, методико-технологічний процес в соціальній роботі повинен спрямовуватися не тільки на вирішення проблем клієнтів, але і, у більшій мірі, на їх наснаження.

Донедавна система соціального забезпечення була зорієнтованою на державне утримання та гарантування соціального достатку тим, хто з об'єктивних причин не міг піклуватися про себе самостійно. Зміна підходів до соціальної роботи в Україні визначила пріоритетними принципами реформування системи – адресність, стимулювання самопідтримки та самодопомоги, а також гарантування державою тільки мінімально достатніх умов життя.

Цей факт визначив необхідність перегляду існуючої моделі діяльності спеціаліста, поповнення функціонально-рольового репертуару фахівця системи соціального захисту населення. Пропонуємо орієнтовну характеристику професійних функцій, умінь та навичок, професійних рис та якостей особистості фахівців з можливою спеціалізацією в системі соціального захисту населення (див табл. 5. 1).

Нами розглянуті декілька основних спеціальностей та профілів, характерних для установ системи соціального захисту населення та їх структурних підрозділів, а саме: управлінь праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН); відділень територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі - терцентру); центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів та відділень ранньої медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі – реабілітаційних центрів); будинків-інтернатів різних профілів (далі – будинків-інтернатів); місцевих осередків Пенсійного фонду України; організацій державної служби зайнятості (далі – центрів зайнятості).

Слід зазначити, що при створенні означеної моделі ми користувалися положеннями щодо професіограм споріднених спеціальностей (практичного психолога та соціального педагога), особистим досвідом роботи в системі соціального захисту, досвідом спілкування з працівниками різного рівня установ і закладів Міністерства праці і соціальної політики, результатами аналізу і вивчення

посадових обов’язків і функцій зазначених працівників, а також матеріалами дисертаційних досліджень Сили Т.І. [57, 99].

Таблиця 5. 1. Зміст функцій та особистісних характеристик фахівців системи соціального захисту населення

Соціально-психологічна та діагностична функція