ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У МАШИНОБУДІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ 2

2.1. Аналізування впливу чинників на ризикованість здійснення інвестицій у машинобудівні підприємства

Фінансові результати виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства знаходяться під постійним впливом значної кількості взаємопов’язаних чинників, які характеризують як внутрішнє, так і зовнішнє середовище підприємства. Вкладаючи інвестиції у певне підприємство (не дивлячись яким чином здійснюється таке вкладання – шляхом купівлі цінних паперів підприємства, здійснення безпосередніх внесків у його статутний фонд, наданням йому позики тощо), інвестор, насамперед, сподівається на отримання певної величини доходу від такого вкладання, яка безпосередньо залежить від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. У зв’язку з цим ризик вкладання інвестицій у певне підприємство зводиться в основному до ризику отримання доходів від такого вкладання, який, у свою чергу, визначається усім можливим спектром чинників, що можуть спричинити недоотримання або неотримання підприємством сподіваних (запланованих) результатів його діяльності.

Чинники ризику інвестування підприємств доцільно поділити на дві великі групи:

- чинники, що викликають появу кризових ситуацій на підприємстві. Ці чинники, у свою чергу, можна поділити за джерелами їх виникнення на зовнішні, джерело яких знаходиться у зовнішньому по відношенню до підприємства середовищі, та внутрішні, джерело виникнення яких знаходиться безпосередньо на даному підприємстві. Слід відзначити, що чинники, які викликають появу кризових ситуацій на підприємстві, є переважно некерованими або слабко керованими. Це означає, що підприємство у переважній більшості випадків, особливо, що стосується зовнішніх чинників, не може запобігти їх появі, якщо вже склалися умови для їх виникнення;

- чинники, що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, - це чинники, які роблять підприємство схильним до появи на ньому кризових ситуацій, що переважно характеризується стійким зниженням величини прибутку та інших фінансових результатів діяльності підприємства. Таким чином, наявність цих чинників підвищує ймовірність настання кризових ситуацій на підприємстві. Однак, на відміну від першої групи чинників ризику інвестування підприємств, дана група чинників, тобто чинників, що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, є достатньо керованою, особливо у довгостроковому періоді, тобто вплив цих чинників можна зменшити, якщо виникає така потреба з точки зору оптимізації співвідношення між ризиком та прибутковістю діяльності підприємства.

Наприклад, можливим чинником, що викликає кризовий стан на підприємстві, є помилкове управлінське рішення. При цьому появі даного чинника, як правило, буде сприяти певний чинник або їх група, що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, наприклад, недостатня кваліфікація управлінських працівників. Або, наприклад, зниження попиту на продукцію підприємства як чинник, що викликає появу кризової ситуації на підприємстві, може бути спричинене значною часткою продукції з високоеластичним та нестабільним попитом на цю продукцію у структурі виробничої програми підприємства.

На підставі аналізу літературних джерел та проведених власних досліджень нами розроблено класифікацію чинників ризику інвестування підприємств, схему якої зображено на рис.2.1. Докладний перелік зовнішніх та внутрішніх чинників, що викликають появу кризових ситуацій на підприємстві, подано відповідно у табл.2.1 та 2.2.

Чинники, які обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, за джерелами їх виникнення доцільно поділити на три групи, а саме: чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю товарної (асортиментної) політики підприємства; чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю ресурсного забезпечення діяльності підприємства і структури його операційних та інших витрат; чинники, зумовлені недостатньою обґрунтованістю прийнятих управлінських рішень керівниками підприємства. Кожен чинник з перелічених вище трьох груп може відігравати суттєву роль у виникненні кризових ситуацій на підприємстві та робити непривабливим вкладання інвестицій у його подальший розвиток.

Таблиця 2.1

Групування зовнішніх чинників, що викликають появу кризових

ситуацій на підприємстві

Продовження табл.2.1

Таблиця 2.2

Групування внутрішніх чинників, що впливають на появу

кризових ситуацій на підприємстві

Продовження табл.2.2

Запропоновану нами класифікацію чинників, що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, подано у вигляді схеми на рис.2.2. Слід відзначити, що ефективне управління ризиком виробничо-господарської та інвестиційної діяльності підприємств потребує мінімізації (а для деяких чинників - раціоналізації) впливу перелічених чинників на фінансові результати діяльності підприємства. Для цього, насамперед, потрібно здійснити кількісне оцінювання цих чинників, тобто побудувати систему кількісних показників у контексті формування інформаційного забезпечення управління інвестиційним ризиком.

Оцінку впливу окремих чинників на ризик інвестиційної діяльності підприємства можна здійснювати за допомогою низки якісних та кількісних методів такого оцінювання. Одним з якісних методів, за допомогою яких можна оцінити вплив чинників ризику інвестування підприємств на появу несприятливих з точки зору отримання фінансових результатів діяльності цих підприємств ситуацій, є метод анкетного опитування. Згідно цього методу керівникам підприємств та спеціалістам з питань економіки та фінансів, які працюють в апараті управління підприємством, пропонується вказати у відсотках міру впливу найбільш розповсюджених чинників ризику діяльності підприємств на величину фінансових результатів підприємства, отриманих у попередніх періодах.

Згідно процедури проведеного нами анкетного опитування керівників низки машинобудівних підприємств Західного регіону України, передбачалося, що кожне підприємство надає інформацію про те, як вплинув кожен із перелічених в анкеті чинників ризику на величину недоотриманого прибутку цим підприємством. При цьому міра такого впливу повинна була бути вказаною у відсотках до загального розміру недоотриманого прибутку певним підприємством. Результати такого опитування подані у табл.2.3 та табл.2.4.

Як випливає з даних табл.2.3, усереднених за групою підприємств, до основних чинників, що викликають появу кризових ситуацій на підприємствах, на думку їх керівників, є зростання цін на матеріальні та інші види виробничих ресурсів, зниження цін на продукцію підприємства. Що стосується чинників, які обумовлюють діяльність підприємств, то згідно із усередненими даними табл.2.4 на думку керівників підприємств, що розглядаються, до основних відносяться: використання матеріальних ресурсів з нестабільними цінами на них, наявність значної маси фізично та морально застарілих основних засобів та значна частка продукції з високоеластичним та нестабільним попитом на неї в структурі виробничої програми підприємств. Більш наочно такі результати експертного опитування керівників машинобудівних підприємств ілюструють діаграми, наведені на рис.2.3 та рис.2.4.

Таблиця 2.3

Результати анкетного опитування керівників деяких машинобудівних підприємств стосовно впливу чинників,

що викликають появу кризових ситуацій на підприємстві, на величину недоотриманого ними прибутку

Таблиця 2.4

Результати анкетного опитування керівників деяких машинобудівних підприємств стосовно впливу чинників,

що обумовлюють ризикованість діяльності підприємства, на величину недоотриманого ними прибутку

Рис.2.3. Діаграма, що характеризує вплив чинників, що викликають появу

кризових ситуацій на машинобудівних підприємствах, на величину

недоотриманого прибутку, %

де 1 – зростання цін на матеріальні та інші види виробничих ресурсів;

2- зниження цін на продукцію підприємства або попиту на неї;

3 – вихід з ладу обладнання;

4 – затримка поставок ресурсів;

5 – несвоєчасна сплата коштів споживачами продукції;

6 - моральне старіння продукції та основних засобів;

7 – інші чинники.

Рис.2.4. Діаграма, що характеризує вплив чинників, що обумовлюють ризикованість

діяльності машинобудівних підприємств, на величину

недоотриманого ними прибутку, %

де 1 - використання матеріальних ресурсів з нестабільними цінами на них;

2 – наявність значної маси фізично та морально застарілих основних засобів;

3 - значна частка продукції з високоеластичним та нестабільним попитом на неї;

4 – недостатній рівень кваліфікації працівників;

5 – недостатня обґрунтованість фінансового забезпечення діяльності підприємств;

6 – значна частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції;

7 – інші чинники.

Не заперечуючи важливість анкетного опитування як методу оцінювання впливу окремих чинників на рівень ризику діяльності підприємства і, відповідно, рівень ризику вкладання інвестицій у підприємство, при здійсненні такого оцінювання доцільно застосовувати і більш формалізовані підходи, що базуються на використанні кількісних методів факторного аналізу ризику. Розроблена нами модифікація методу факторного аналізу ризику діяльності підприємства спирається на поняття рівня непередбачуваності зміни певного показника, який характеризує продукцію підприємства або результати та умови здійснення його виробничо-господарської діяльності.

Під рівнем непередбачуваності зміни певного показника ми будемо розуміти математичне сподівання частки відхилення фактичного значення показника відносно його запланованого значення. Таке визначення вцілому відповідає одному з найпоширеніших підходів до трактування економічного ризику як загрози недоотримання запланованих фінансових результатів. Тоді факторну модель ризику діяльності підприємства можна подати у вигляді такої формули:

, (2.1)

де R – рівень ризику недоотримання запланованих фінансових результатів певним підприємством;

a_i – рівень непередбачуваності зміни і-го показника, що характеризує продукцію підприємства, або результати та умови його діяльності;

k_i – коефіцієнт, що характеризує значущість зміни значення і-го показника;

n – кількість показників, що впливають на рівень ризику діяльності підприємства.

Кількісну оцінку рівня непередбачуваності зміни і-го показника у факторній адитивній моделі (2.1), якщо вона отримається на підставі ретроспективної інформації, можна зробити за такими формулами:

• у випадку, якщо перевищення планового значення над фактичним його значенням призводить до зменшення прибутку підприємства порівняно із запланованим його розміром:

, (2.2)

• у випадку, якщо перевищення планового значення показника над фактичним його значенням призводить до зростання прибутку підприємства порівняно із запланованим його розміром:

(2.3)

де , - відповідно планове та фактичне значення і-го показника, що міститься в адитивній факторній моделі ризику діяльності підприємства.

Побудова адитивної факторної моделі ризику діяльності підприємства, загальний вигляд якої описується виразом (2.1), передбачає певної послідовності дій, перелік яких наведено на рис.2.5. Згідно із запропонованої послідовності побудови адитивної факторної моделі ризику діяльності підприємства спочатку на підставі ретроспективної інформації з використанням як часових, так і просторових вибірок оцінюються та усереднюються значення фактичного рівня непередбачуваності показників, що містяться у моделі, а вже потім, прийнявши ці значення як відомі величини, обчислюються коефіцієнти, що характеризують значущість зміни значень кожного показника–фактора стосовно впливу його на результуючий показник (рівень ризику). При цьому таке оцінювання може відбуватися двома основними шляхами:

• шляхом використання методів кореляційно-регресійного аналізу, коли маючи інформацію про значення рівня непередбачуваності зміни кожного показника-фактора, наприклад, протягом останніх кількох років, знаходять такі значення коефіцієнтів значущості цих показників, за яких досягається найкраща апроксимація величини фактичного недоотримання запланованих фінансових результатів даним підприємством (або усереднено за групою підприємств даної галузі) значеннями, отриманими на підставі розрахунку результуючого показника рівняння регресії;

• шляхом використання методу елімінування, коли невідомі коефіцієнти значущості зміни значень кожного показника-фактора обчислюють безпосередньо на підставі оцінки впливу кожного з цих показників на загальну величину недоотриманого прибутку за попередні роки з подальшим можливим усередненням цих значень за роками.

Так як побудову факторної моделі рівня ризику можна виконувати для окремих видів продукції, проілюструємо основну ідею її побудови на прикладі оцінювання ризику виробництва металорізальних верстатів підприємством ВАТ “Катіон”. Вхідну інформацію та результати окремих проміжних розрахунків, необхідних для цього, подано у табл.2.5. На підставі даних, наведених у цій таблиці, визначаємо коефіцієнти, що характеризують значущість зміни значення відповідного показника-фактора. Вони будуть становити:

• для показника ціни одиниці продукції:

;

• для показника обсягу реалізації продукції:

;

• для показника матеріальних втрат на один виріб:

;

• для показника інших витрат на один виріб:

.

Таким чином, у даному випадку маємо:

; ; ; ; ; ; ; ; . Отже, ми розклали узагальнюючий показник ризику R у ряд, який можна подати у такому вигляді:

Якщо подібні розрахунки провести за кілька послідовних проміжків часу (наприклад, за кілька років) і вони засвідчать, що коефіцієнти значущості зміни показників-факторів виявляться достатньо стабільними, то, маючи прогноз рівня непередбачуваності зміни цих показників, можна оцінити ризик виробництва даного виду продукції у майбутні періоди, використовуючи адитивну факторну модель рівня економічного ризику.

Таблиця 2.5

Вхідна інформація та результати окремих проміжних розрахунків, необхідних для побудови

факторної моделі рівня ризику виробництва металорізальних верстатів

Назви показників, одиниці виміру	Позначення та значення показників (річні)	Рівень непередбачуваності зміни показників
за планом	фактичні	позначення та формула розрахунку	значення у частках одиниці
позначення та формула розрахунку	значення	позначення та формула розрахунку	значення
1. Ціна одиниці продукції без ПДВ, грн./шт.		126,7		122,8		0,03078
2. Обсяг реалізації продукції, шт.						0,08696
3. Собівартість одиниці реалізованої продукції, грн./шт. в тому числі 3.1. Матеріальні витрати на одиницю продукції, грн./шт. 3.2. Інші витрати на одиницю продукції, грн./шт.		106,3   67,3     39,0		108,7   69,2     39,5	-	-   0,02823     0,01282
4. Прибуток від реалізації річного випуску продукції, тис.грн.						0,36893

2.2. Оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємств

Оцінювання ризику інвестиційної діяльності повинно завжди базуватися на докладному описі напрямку вкладання інвестицій. Це зумовлено тим, що рівень ризику інвестування, насамперед, залежить від характеристик конкретного об’єкта інвестиційної діяльності. Дана теза, зокрема стосується випадку, коли в якості об’єкта інвестування виступає той чи інший інструмент фінансування утворення господарських засобів підприємства. До таких інструментів належать, зокрема, акції та облігації підприємств, інші види емітованих ними цінних паперів, банківський кредит тощо. Очевидно, що ризик вкладання інвестицій у різні фінансові інструменти, може суттєво відрізнятися, наприклад, з точки зору зовнішнього інвестора надання підприємству банківського кредиту у переважній більшості випадків є менш ризикованим, ніж придбання його акцій. У зв’язку з цим потенційний інвестор повинен володіти достовірною оцінкою ризику інвестування коштів у той чи інший інструмент фінансування підприємства, щоб, зіставивши рівень цього ризику із сподіваним доходом від такого інвестування, прийняти обґрунтоване рішення про доцільність його здійснення.

При проведенні оцінювання ризику інвестування у ті чи інші джерела та засоби утворення капіталу підприємства потрібно розрізняти два основні випадки:

1) коли вкладання інвестицій не призводить до зростання виробничих потужностей підприємства. Цей випадок є характерним, зокрема, якщо відбувається купівля-продаж акцій та інших цінних паперів, емітованих підприємством, на вторинному ринку або, наприклад, коли підприємство здійснює пере позичання банківського кредиту з метою підтримання його величини у складі утворення джерел господарських засобів на незмінному рівні;

2) коли вкладання інвестицій призводить до зростання виробничого потенціалу підприємства. За цього випадку, кошти, які отримує підприємство від додаткової емісії своїх цінних паперів, або отриманий ним банківський кредит спрямовуються у реалізацію інвестиційного проекту розвитку даного підприємства. Очевидно, що в цьому випадку необхідним є дослідження того, як рівень ризику реалізації інвестиційного проекту розвитку підприємства співвідноситься з ризиком інвестування коштів у це підприємство, тобто фактично у його придбання як цілісного майнового комплексу, до реалізації даного проекту. Отже, за таких умов потрібно проводити оцінювання ризику інвестування коштів у конкретний інвестиційний проект.

Більш докладно цей випадок буде розглядатися у наступному підрозділі роботи.

У випадку, коли зростання виробничих потужностей підприємства на даний момент часу не передбачається, оцінювання ризику інвестування коштів у це підприємство повинно базуватись на імовірнісних характеристиках його фінансових результатів (зокрема, прибутку). Як вже зазначалося у першому підрозділі, такі характеристики описуються функцією розподілу імовірності прибутку підприємства, яка, в основному, має суб’єктивний характер, тобто в основі побудови цієї функції лежить не ретроспективна емпірична інформація, а усереднені сподівання потенційних інвесторів, які можуть інвестувати свої кошти у дане підприємство. Очевидно, що побудова функції розподілу імовірності прибутку підприємства у повному обсязі становить надзвичайно складну та навряд чи вирішувану задачу. Це пов’язано з тим, що фінансові результати діяльності будь-якого підприємства знаходяться під впливом значної кількості різноманітних чинників, деякі з яких важко або і зовсім не піддаються формалізованому опису. Тому більш реалістичним виглядає випадок, коли оцінювання ризику інвестування коштів базується лише на окремих найбільш суттєвих параметрах функції розподілу імовірності прибутку підприємства. Встановлення таких параметрів на проведення на підставі їх значень оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємств являє собою основні завдання, спробу вирішення яких здійснено у даному підрозділі роботи.

Слід відзначити, що під функцією розподілу імовірності прибутку підприємства у даному випадку буде розумітися співвідношення між певною величиною цього прибутку та ймовірністю отримання такого його розміру. При цьому під величиною прибутку розуміється його середня прогнозна величина протягом тривалого проміжку часу, отримана, виходячи з припущення, що підприємство не залучає позичкові джерела утворення своїх господарських засобів (тобто вони були утворені лише за рахунок власного капіталу). Наявність позичкового фінансування активів підприємства буде врахована на подальших етапах шляхом зменшення розміру прибутку на суму процентів за користування позичковими джерелами коштів.

Основними параметрами функції розподілу імовірності прибутку підприємства, які розглядаються у даному підрозділі роботи, є:

• нижня та верхня межа коливання сподіваного прибутку підприємства;

• математичне сподівання прибутку підприємства;

• коефіцієнт варіації значень прибутку.

Отримання прогнозних значень нижньої та верхньої меж коливання сподіваного прибутку підприємства може бути досягнуто за рахунок проведення його песимістично-оптимістичного аналізу, а що стосується показників математичного сподівання прибутку та коефіцієнта варіації, то одним з підходів до отримання їх величин є проведення експертного опитування фахівців, у тій галузі, де функціонує дане підприємство.

Слід відзначити, що отримання аналітичних виразів показників ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємства можна зробити більш простим способом, якщо користуватися геометричним зображенням функції розподілу імовірності прибутку підприємства (точніше не самої функції, а лінії, що її апроксимує). При цьому в даній роботі зображення цієї функції подається таким чином, що на осі абсцис відкладається імовірність отримання прибутку (в інтервалі від нуля до одиниці Р), а по осі ординат – значення цього прибутку V, яке може змінюватись від мінімальної до максимальної величини. За таких умов площа фігури під графіком функції розподілу імовірності прибутку підприємства буде дорівнювати величині математичного сподівання цього прибутку.

Можна показати, що навіть у випадку, коли відомі лише значення нижньої та верхньої меж коливання прибутку підприємства та його математичного сподівання, можна скласти певне уявлення про вигляд залежності, яке апроксимує функцію розподілу імовірності прибутку підприємства. З цією метою введемо такі позначення:

V(P) – залежність між імовірністю отримання певного розміру прибутку та його величиною;

V(O) – значення нижньої межі коливання прибутку підприємства;

V(1) - значення верхньої межі коливання прибутку підприємства;

- математичне сподівання прибутку підприємства.

Якщо відомі лише значення показників V(O), V(1) та , то для апроксимації графіку функції розподілу імовірності прибутку підприємства ламаною лінією необхідно визначити значення V при Р=0,5 (рис.2.6).

Як випливає з графіка, наведеного на рис.2.6, шукане значення V(0,5) можна отримати з такого рівняння:

(2.4)

з рівняння (2.4) отримуємо

(2.5)

Якщо зупинитися поки що на випадку апроксимації функції розподілу імовірності прибутку підприємства двох ланковою ламаною лінією, то загальна послідовність оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал даного підприємства буде складатися з таких основних етапів:

1. Фіксується поточна величина процентів за користування позичковим капіталом. Її розмір вказується на графіку функції розподілу імовірності прибутку підприємства, тобто координата абсциси відповідної точки на графіку функції розподілу імовірності прибутку підприємства (рис.2.7).

2. Визначається імовірність банкрутства підприємства з такої рівності:

, (2.6)

де - імовірність банкрутства підприємства;

- абсциса точки графіка функції розподілу імовірності прибутку підприємства, яка відповідає величині процентів за користування позичковими коштами.

3. Визначається математичне сподівання величини процентів за користування позичковими коштами за формулою:

, (2.7)

де - математичне сподівання величини процентів за користування підприємством позичковим капіталом;

- проценти за користування підприємством позичковими коштами.

4. Визначається показник середньолінійного відхилення величини процентів за користування позичковими коштами за формулою:

, (2.8)

де - середньолінійне відхилення величини процентів за користування позичковими коштами ;

- величина фактично сплачених процентів за користування позичковими коштами, яка визначається за формулою:

(2.9)

Площа фігури під лінією відповідає математичному сподіванню процентів за користування позичковим капіталом, а площа фігури над цією лінією – математичному сподіванню прибутку підприємства після сплати процентів.

5. Розраховується коефіцієнт варіації величини процентів за користування позичковими коштами за показником середньолінійного відхилення як міра ризику інвестування коштів у позичковий капітал підприємства:

, (2.10)

де - коефіцієнт варіації величини процентів за користування підприємством позичковими коштами.

6. Визначається математичне сподівання прибутку після сплати процентів за позикою:

, (2.11)

де - математичне сподівання прибутку після сплати процентів за позикою.

7. Визначається показник середньолінійного відхилення прибутку після сплати процентів за користування позиковими коштами за формулою:

, (2.12)

де - середньолінійне відхилення прибутку після сплати процентів за позикою;

- величина прибутку після сплати процентів за позикою, яка визначається за формулою:

(2.13)

8. Розраховується коефіцієнт варіації величини прибутку після сплати процентів за позикою за показником середньолінійного відхилення як міра ризику інвестування коштів у власний капітал підприємства:

, (2.14)

де - коефіцієнт варіації величини прибутку підприємства після сплати процентів за позикою.

Слід зазначити, що запропонована послідовність оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємства може бути використана при здійсненні такого оцінювання і у випадку багатоланкової ламаної, яка апроксимує графік функції розподілу імовірності прибутку підприємства. Але для того, щоб перейти від апроксимації даної функції двохланковою ламаною до апроксимації її багатоланковою ламаною, потрібно вводити у розгляд додаткові параметри, що характеризують функцію імовірності розподілу прибутку підприємства. Зокрема, для переходу до апроксимації функції розподілу імовірно прибутку підприємства трьохланковою ламаною можливо ввести у розгляд показник середньолінійного відхилення прибутку підприємства до сплати процентів за позикою. При цьому задача буде полягати у визначенні ординат точок та (рис.2.8).

Площа під ламаною дорівнює математичному сподіванню прибутку а площа фігури, заштрихованої подвійно дорівнює величині середньолінійного відхилення прибутку .

Для того, щоб знайти значення та у даному випадку потрібно розв’язати систему з двох рівнянь, яка містить:

- рівняння, сума лівих членів якого дорівнює математичному сподіванню прибутку:

, (2.15)

або

, (2.16)

- рівняння, сума лівих членів якого дорівнює половині середньолінійного відхилення прибутку:

, (2.17)

або

, (2.18)

де - абсциса точки графіку апроксимованої функції розподілу імовірності прибутку підприємства, ордината якої дорівнює математичному сподіванню прибутку (рис.2.8);

- середньолінійне відхилення прибутку до сплати процентів за позикою.

Так як у переважній більшості випадків значення знаходиться в межах між та , то для визначення аналітичного виразу для потрібно спочатку побудувати рівняння прямої, на якій розташована середня ланка ламаної апроксимаційного графіка. Це рівняння має вигляд:

, (2.19)

де - змінні величини рівняння (2.19).

Підставивши у рівняння (2.19) замість значення математичного сподівання прибутку , а замість - показник , остаточно отримаємо:

. (2.20)

Описаний підхід до апроксимації функції розподілу імовірності прибутку підприємства, за якого серед відомих її параметрів приймається показник середньолінійного відхилення, має недолік, який полягає у складності визначення цього показника, зокрема шляхом прогнозування його значення методами експертного опитування. Значно легшим виглядає випадок, коли замість показника середньолінійного відхилення задається показник імовірності того, що прибуток підприємства не перевищить його математичне сподівання, тобто показник . У цьому випадку для визначення значень та потрібно розв’язати ситсему з двох рівнянь – (2.16) та (2.20). Провівши цей розв’язок, остаточно отримуємо:

, (2.21)

. (2.22)

Слід відзначити, що формули (2.21) та (2.22) є справедливими лише за умови, що . Якщо ж , тобто , то показники та нескінченну кількість різних значень за умови, що виконуються рівняння:

, (2.23)

. (2.24)

Проілюструємо запропонований підхід до оцінювання ризику інвестування у власний та позичковий капітал підприємства на прикладі. Вихідні дані подані у табл.2.6.

Таблиця 2.6

Вихідні дані для оцінювання ризику інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємства

Назви показників, одиниці виміру	Позначення показників	Значення показників
1. Річна величина прибутку підприємства до сплати процентів за позикою, млн.грн. - нижня межа коливання - верхня межа коливання - математичне сподівання	V(0) V(1)	10,1 22,3 14,8
2. Імовірність того, що річна величина прибутку підприємства не перевищить його математичного сподівання		0,55
3. Розмір річних процентів за користування позичковими коштами, млн.грн.		13,2

На підставі даних, наведених у табл.2.6, використовуючи формули (2.21) та (2.22), отримаємо:

(млн.грн.),

(млн.грн.).

Далі на підставі рівності (2.6) визначаємо імовірність банкрутства даного підприємства. З цією метою у формулу (2.19) замість у підставляємо з табл.2.6 і з отриманого рівняння визначаємо х:

.

Звідси , тобто ймовірність банкрутства становить .

Тепер прийнявши за основу формула (2.7), обчислюємо математичне сподівання величини процентів за користування підприємством позичковими коштами:

У процесі подальших розрахунків, прийнявши за основу формулу (2.8), визначаємо показник середньолінійного відхилення величини процентів за користування позичковими коштами. Однак перед цим визначимо абсцису точки з ординатою . Для цього підставимо це значення у рівняння (2.19) замість у і отримаємо:

.

Звідси . І, отже, згідно формули (2.8) отримуємо:

На підставі отриманих вище даних за формулою (2.10) обчислюємо коефіцієнт варіації величини процентів за користування позичковими коштами за показником середньоквадратичного відхилення. У нашому прикладі значення цього коефіцієнта буде становити:

.

Тепер визначаємо математичне сподівання прибутку підприємства після сплати процентів за позикою, приймаючи за основу розрахунків формулу (2.11). Отримуємо:

Далі визначаємо показник середньолінійного відхилення прибутку підприємства після сплати процентів за позикою, приймаючи за основу розрахунків формулу (2.12). Але для цього спочатку визначимо абсцису точки з ординатою . Для цього підставляємо це число замість у у рівняння (2.19) і отримуємо:

Звідси . І, отже, згідно формули (2.12) отримуємо:

На підставі отриманих вище даних за функцією (2.14) обчислюємо коефіцієнт варіації величини прибутку після сплати процентів за позикою за показником середньолінійного відхилення. У нашому випадку значення цього коефіцієнта становитиме:

.

Отже, на підставі обрахованих коефіцієнтів варіації та можна зробити висновок, що у даному випадку ризик здійснення інвестицій у позичковий капітал підприємства є досить помірний, а ризик вкладання інвестицій у власний капітал цього підприємства є дуже високим.

Як випливає з вище викладеного, реалізація запропонованого підходу до апроксимації функції розподілу імовірності прибутку підприємства дозволяє отримати низку даних, які дозволяють достатньо адекватно описувати наслідки інвестування коштів у власний та позичковий капітал підприємства у контексті оцінювання ризикованості та доходності такого інвестування. При цьому даний підхід дозволяє провести групування підприємств за ступенем імовірності їх банкрутства, поділивши сукупність цих підприємств на чотири групи ризику:

• група 1 – до неї відносяться підприємства, для яких сума процентів за користування позичковими коштами не перевищує нижню межу коливання прибутку підприємства, тобто . Підприємствам, що відносяться до даної групи, банкрутство не загрожує у будь-якому випадку;

• група 2 – до неї відносяться підприємства, для яких . Дану групу підприємств можна назвати групою з низькою імовірністю банкрутства;

• група 3 – до неї відносяться підприємства, для яких . Дану групу підприємств можна назвати групою із середньою імовірністю банкрутства;

• група 4 – до неї відносяться підприємства, для яких . Дану групу підприємств можна назвати групою із високою імовірністю банкрутства.

Проілюструємо запропонований поділ підприємств на групи за рівнем ризику їх банкрутства на попередньому прикладі, побудувавши табл.2.7.

Таблиця 2.7

Групи ризику банкрутства підприємств

Група ризику банкрутства	Характеристика групи ризику банкрутства	Імовірність банкрутства	Межі прибутку, у яких повинна знаходитись сума процентів за позикою, млн.грн.
	відсутність можливості банкрутства
	низький рівень імовірнос-ті банкрутства
	середній рівень імовірнос-ті банкрутства
	високий рівень імовірнос-ті банкрутства

Так як у нашому випадку розмір процентів за користування позикою становить 13,2 млн.грн. (дані табл.2.6), то згідно даних, наведених у табл.2.7, дане підприємство відноситься до групи підприємств із середньою імовірністю їх банкрутства.

2.3. Оцінювання ризику та обґрунтування доцільності реалізації інвестиційних проектів, які планує здійснити підприємство

Якщо розглядати випадок реалізації підприємством інвестиційного проекту, то урахування фактору ризику при цьому повинно базуватись на таких методологічних принципах:

• необхідності враховувати попередній досвід як даного підприємства, так і інших підприємств стосовно реалізації інвестиційних проектів, подібних до даного стосовно чинників, які визначають рівень ризику їх здійснення. Інакше кажучи, для обґрунтованого оцінювання ступеня ризику реалізації інвестиційного проекту необхідною є наявність широкого масиву ретроспективної інформації про фінансові результати реалізації інших інвестиційних проектів з аналогічними до даного проекту характеристиками параметрів, що впливають на ризикованість інвестування;

• оцінювання ризику реалізації підприємством інвестиційного проекту відокремлено від оцінювання ризику інвестування придбання даного підприємства як цілісного майнового комплексу або його частки. Якщо у попередньому підрозділі роботи оцінювався ризик інвестування підприємства в основному з позицій його кредиторів або покупців його акцій, то у випадку реалізації підприємством інвестиційного проекту, яку ще тільки планується здійснити, її ризик потрібно оцінювати передусім з позицій самого підприємства (враховуючи при цьому структуру можливих джерел фінансування даного проекту) і, отже, немає потреби принаймні на попередніх етапах оцінювання ризику враховувати рівень інвестиційного ризику самого підприємства-інвестора;

• урахування фактору часу реалізації інвестиційного проекту шляхом зниження сподіваних фінансових результатів його здійснення на величину премії за ризик. Урахування цього фактору потрібно здійснювати не шляхом включення премії за ризик у ставку дисконту за проектом (що характеризується високим ступенем суб’єктивності), а за допомогою віднімання абсолютної, тобто вираженої у грошових одиницях, величини цієї премії від розміну сподіваного доходу (математичного сподівання доходу) за усіма періодами (роками) реалізації даного інвестиційного проекту. При цьому в якості доходу від реалізації проекту у загальному випадку повинна розглядатися сума прибутку та амортизаційних відрахувань за цим проектом.

Розглянемо тепер можливість побудови алгоритму оцінювання рівня ризику інвестиційного проекту, який би базувався на вище перелічених методологічних засадах.

При цьому, перш за все, необхідно зупинитися на проблемі збору та опрацювання інформації про результати реалізації раніше здійснених інвестиційних проектів.

Очевидно, що різні інвестиційні проекти мають різний рівень ризику; перш за все це зумовлено різним рівнем ризикованості інвестування коштів у різні види економічної діяльності. Тому доцільним є поділ інвестиційних проектів на класи, що відповідають різним значенням факторів, що зумовлюють ризик інвестування. Наприклад, можна розглянути два фактори, що зумовлюють ризик, а саме: складність передбачення попиту на продукцію за даним проектом, та складність прогнозування величини поточних витрат на виробництво цієї продукції. За кожним з цих факторів інвестиційні проекти можна поділити на три категорії: із високим ступенем прогнозованості показників; із середнім ступенем прогнозованості та із низьким ступенем прогнозованості. Відповідно до таких умов всі інвестиційні проекти, що були раніше реалізовані, можна поділити на дев’ять класів (табл.2.8).

У подальшому класи ризику інвестиційних проектів будемо позначати двома літерами, що характеризують відповідно ступінь прогнозованості попиту на продукцію та ступінь прогнозованості витрат на виготовлення продукції за проектами. Внаслідок цього характеристику цих класів можна подавати у вигляді двохвимірної матриці (табл.2.9).

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 789
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒