Основи складання банківської фінансової звітності

Для забезпечення можливості зіставлення результатів діяльності українських та іноземних банків, а також для полегшення сприй­няття інформації іноземними інвесторами й контрагентами фінан­сові звіти українських банків повинні формуватися відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової зві­тності (МСБО та МСФЗ).

Відповідно до Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 911-р від 24.10.2007, передбачене обов'язкове складання з 2010 року фінансової звітності та консо­лідованої фінансової звітності відповідно до міжнародних стан­дартів підприємствами-емітентами, цінні папери яких перебува­ють у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банка­ми і страховиками, а також за власним рішенням - іншими емі­тентами цінних паперів і фінансовими установами. Таким чином, реформування фінансової звітності в банківській сфері відбувається в напрямку комплексного впровадження МСБО та МСФЗ з урахуванням національного законодавства та специфіки розвит­ку економіки України.

Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку були розроблені й рекомендовані до використання понад 40 між­народних стандартів бухгалтерського обліку і звітності. Стандар­ти, що регулюють систему фінансової звітності банків, наведені в табл.12.2.

Крім зазначених вище стандартів, методологія формування звітності визначається «Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів ». Опосередковано на процес формуван­ня фінансової звітної інформації банків впливають також інші міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності.

Коло користувачів банківської фінансової звітності не обме­жене, оскільки цей вид звітності є повністю публічним. Однак до основних груп користувачів можна віднести дійсних і потенцій­них, вітчизняних й іноземних: інвесторів, акціонерів, кредито­рів, співробітників, позичальників. Інтерес до фінансової звітності банків можуть виявляти українські та іноземні фінансові органі­зації, а також Національний банк України для виконання регу­лювальних та наглядових функцій.

Порядок складання і подання фінансової звітності банківсь­кими установами визначається такими нормативними актами:

1. Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. (розділ 4, глава 13).

2. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (розділ 4).

3. Положенням « Про організацію бухгалтерського обліку та звіт­ності в банках України», затвердженим постановою Правлін­ня НБУ № 566 від 30.12.1998 р. (п. 3.1).

4. Інструкцією «Про порядок складання та оприлюднення фінан­сової звітності банків України», затвердженого постановою
Правління НБУ № 480 від 27.12.2007 р.

Крім того, НБУ щорічно розробляє та надсилає комерційним банкам листи, у яких уточнює порядок складання фінансової зві­тності за звітний рік. Наприклад, роз'яснення щодо порядку скла­дання фінансової звітності банків України за 2008 рік викладено у листі НБУ № 12-111/1538-18226 від 22.12.2008, а за 2009 рік -у листі НБУ №12-111/1791-24239 від 29.12.2009.

Основним нормативним документом, який визначає правила складання та подання форм фінансової звітності та приміток бан­ками України, є Інструкція «Про порядок складання та оприлюд­нення фінансової звітності банків України», затверджена поста­новою Правління НБУ № 480 від 27.12.2007 року (далі - Інструк­ція № 480). Цим нормативно-правовим актом встановлюються загальні правила формування фінансової звітності:

1. Банк (материнський банк) складає фінансову звітність відповідно до вимог Інструкції № 480 та міжнародних стандартів
фінансової звітності.

2. Фінансову звітність банки складають та подають до Національ­ного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень).

3. Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолі­дованої групи банк (материнський банк) визначає самостійно.

4. Усі дані форми фінансової звітності (у т.ч. примітки до них)
подаються порівняно з даними попереднього року (за певний
період).

5. Показники фінансової звітності, які для визначення підсумків беруться зі знаком «мінус», у звітності на паперових носі­ях зазначаються в дужках.

6. Фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням коригувальних проведень
щодо подій, які відбулися після дати балансу.

7. Важлива інформація розкривається як окрема стаття фінансових звітів або приміток до них, а неважлива об'єднується із
сумами, подібними за економічною сутністю чи функціями.

8. Кожний банк має зазначати у фінансовій звітності особливості
щодо діяльності й обліку і в разі потреби створювати додат­кові примітки.

9. У примітках статті «Інші» фінансової звітності інформація за активами, зобов'язаннями, доходами та витратами розкрива­ється, якщо суми становлять понад 5% загальних сум згідно з їх категорією (активи, зобов'язання, доходи та витрати відпо­відно).

10. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер банку, а консолідовану - керівник та головний бухгалтер
материнського банку.

11. Керівництво банку (материнського банку) несе відповідаль­ність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення, а також її оприлюднення не в
повному обсязі.

12. Зразки форм фінансової звітності та порядок їх заповнення
наведені в додатках до Інструкції № 480. Переліки номерів рахунків, зазначені в колонках «Розрахунок статті (рахунки)»
порядків заповнення форм фінансової звітності, не є вичерпними. Банк має право під час заповнення статей фінансової
звітності самостійно визначати відповідні рахунки, виходячи
з економічної суті операції.

Інструкцією № 480 передбачено необхідність складання окре­мих видів фінансової звітності банків: квартальної, річної, з ура­хуванням впливу інфляції та консолідованої (табл. 12.3). (Перші два види звітності будуть детально розглядатися в наступному під­розділі).

Консолідована фінансова звітність - це звітність, що відо­бражає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів материнського банку та його дочірніх і асоційованих ком­паній як єдиної економічної одиниці. У свою чергу, материнсь­ким банком вважається банк, який здійснює контроль за учасни­ками консолідованої групи, щодо яких виконуються умови, за­значені в додатку 1 до Інструкції № 480. Банківські установи скла­дають консолідовану фінансову звітність відповідно до гл. 5 Інструкції № 480.

Материнський банк складає консолідовану фінансову звіт­ність, використовуючи дані, отримані від учасників консолідова­ної групи. Останні несуть відповідальність за достовірність та по­вноту інформації, що надається материнському банку.

Материнський банк складає консолідовану фінансову звітність шляхом включення до складу своїх фінансових звітів на відповід­ну дату показників фінансових звітів учасників консолідованої групи з використанням методу повної консолідації або участі в капіталі. Вибір методу консолідації здійснює материнський банк,

виходячи з периметра консолідації (додаток 1 до Інструкції № 480).

Консолідована фінансова звітність за методом повної консолі­дації складається шляхом упорядкованого додавання показни­ків фінансової звітності учасників консолідованої групи до ана­логічних показників фінансової звітності материнського банку. Материнський банк здійснює процес повної консолідації за схе­мою, наведеною в додатку 18 до Інструкції № 480.

Фінансові звіти асоційованих компаній, крім випадків, де є контроль, включаються до консолідованої фінансової звітності за методом участі в капіталі. Процедура складання консолідованої звітності за методом участі в капіталі полягає в заміні вартості акцій консолідованого учасника, відображеній у балансі материн­ського банку та/або інших учасників, на вартісну оцінку частки участі консолідованої групи в чистих активах консолідованого учасника.

Порядок складання фінансової звітності з урахуванням впли­ву інфляції визначається гл. 6 Інструкції № 480. Банк повинен коригувати показники річної фінансової звітності за умови, що значення кумулятивного приросту інфляції за три останніх роки, у т.ч. звітний, становить 90% і більше. Кумулятивний приріст інфляції визначається як добуток річних індексів інфляції за пев­ний період, причому як індекс інфляції обирається індекс споживчих цін.

Показники квартальної фінансової звітності з урахуванням впливу інфляції не коригуються. Банк здійснює коригування по­казників річної фінансової звітності банку на вплив інфляції без проведень за рахунками бухгалтерського обліку. Коригування передбачає виконання таких основних процедур:

1) вибір індексу інфляції та визначення кумулятивного приросту інфляції за три останніх роки, у т.ч. звітний;

2) поділ статей балансу на монетарні та немонетарні;

3) визначення дат, починаючи з яких здійснюється перерахунок
немонетарних статей балансу;

4) перерахунок немонетарних статей балансу;

5) перерахунок звіту про фінансові результати;

6) розрахунок прибутку (збитку) від впливу інфляції на монетарні статті;

7) підготовка звіту про рух грошових коштів та звіту про влас­ний капітал з урахуванням інфляції;

8) перерахунок показників за попередній фінансовий рік.

Банк відображає показники, скориговані з урахуванням впли­ву інфляції, окремою колонкою «Скориговані показники», яку наводить після колонки «Звітний рік ».

В Інструкції № 480 також деталізуються положення ст. 70 За­кону України «Про банки та банківську діяльність» щодо публі­кації фінансової звітності банків. Установлено, що банк зобов'я­заний публікувати квартальну фінансову звітність у газетах «Уря­довий кур'єр» чи «Голос України» протягом місяця, наступного за звітним кварталом.

Банк зобов'язаний публікувати річну фінансову звітність (скориговану з урахуванням впливу інфляції) та річну консолідовану фінансову звітність материнського банку (скориговану з урахуван­ням впливу інфляції), підтверджені аудитором, не пізніше 1 чер­вня наступного за звітним року у зазначених вище офіційних ви­даннях.

Структура квартальної

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒