Презентація як різновид публічного мовлення

 

Різновидом публічного мовлення є презентація. Презентація(лат. рraesentatio – представляти, знайомити, дарувати) – це ознайомлення широкого загалу з новими, нещодавно створеними (знайденими, дослідженими, відтвореними) суб’єктами, предметами культури, матеріалами, технологіями, науковими відкриттями; також демонстрація будь-чого на будь-яку тему з використанням технічних засобів чи без них. Взагалі презентація –це спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний – те, що я говорю; вокальний – те, як я говорю; невербальний – вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальними і невербальними засобами.

За метою та масштабами проведення виділяють такі типи презентацій, як: брифінг, ексклюзив, конференція, шоу.

За специфікою виділяють такі типи презентації:

- торгові презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди і дають змогу за короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі презентації надають змогу роз’яснити основні положення і переваги, що отримує покупець;

- маркетингові презентації використовуються при підготовці умов для майбутніх торгових презентацій. Їх застосовують для широкої аудиторії (проводяться на виставках-ярмарках або в офісі покупця), для навчання агентів з продажу;

- навчальні презентації призначені допомогти викладачеві забезпечити зручне й наочне подання навчального матеріалу. Вони поділяються на: презентації-семінари, презентації для самоосвіти, презентації-порадники;

- корпоративні презентації призначені для доведення інформації до акціонерів корпорації. Корпоративні об’єднання використовують такожглобальну мережу Internet, що дає змогу отримати доступ до гіпертекстової гіпермедійної системми World Wide Web (WWW). Корпоративні презентації поділяються на такі типи: для акціонерів; щорічні звіти; електронні журнали; для служб, зайнятих роботою з персоналом; з питань інвестицій і фінансування.

У торгових, маркетингових і навчальних презентаціях можуть використовуватись усі види презентацій. Розрізняють такі види презентацій:

Презентація за сценарієм – це традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор, що дає змогу зосередити увагу слухачів на основних твердженнях і сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Озвучує матеріал зазвичай сам ведучий.

Інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і обирає на екрані потрібний об’єкт за допомогою “миші” або натисненням на клавіші. У цьому випадку видається інформація, на яку є запит. Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації.

Автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

Успіх будь-якої презентації, незалежно від її мети, типу, теми, складу аудиторії, визначається умінням доповідача презентувати свій задум. Важливим для успіху презентації є її планування, тому ведучий презентації (презентатор) повинен заздалегідь ретельно продумати план проведення презентації, а саме такі моменти: чітко сформулювати мету і завдання презентації; тему і предмет презентації; врахувати можливості аудиторії, що сприйматиме інформацію презентації; окреслити початок і тривалість виступу.

Успішна – це презентація, під час якої досягнуто поставлену мету; неуспішна – аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудиторії, так і презентатора. Основними причинами неуспішної презентації може бути нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією; невдале планування й підготовка презентації; погано організований, неструктурований зміст; недостатній контакт з аудиторією; неуважність до деталей; відсутність відчуття часу; неефективне використання наочних засобів; перевантаження інформацією.

Кожен тип презентацій має свої мовленнєві, стилістичні, композиційні й комунікативні особливості, що є похідними від специфічних ознак презентації як виду публічної комунікації. Проте будь-яка презентація повинна мати такі структурні компоненти:

експозиція – це встановлення миттєвого контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримування уваги та спонукання інтересу до теми презентації. Вона повинна бути короткою, захопливою, оригінальною.

Вступ(5-10% від часу презентації) має завдання встановити (якщо не вдалося під час експозиції) чи закріпити контакт з аудиторією і допомогти слухачам знайти відповіді на такі питання, як: що я почую, побачу?, у якій послідовності я це почую?, чому це мені буде цікаво? Вступ передбачає такі етапи: 1) виклад лаконічних зауважень стосовно теми презентації; 2) пояснення мети презентації; 3) огляд основних етапів презентації, використання допоміжних засобів; 4) пропозиція ставити запитання після або під час презентації.

Основна частина (70-85% від часу презентації) – це серцевина виступу, що має завдання схарактеризувати ситуацію, запропонувати власний варіант її реалізації, спонукати аудиторію до прийняття рішень, вказавши на переваги своєї пропозиції. Плануючи основну частину виступу, доцільно виокремити ключові положення, переходи-зв’язки. Не варто забувати, що будь-яке велике повідомлення, для того щоб бути засвоєним, повинно містити ключові тези, що дозволить логічно структурувати матеріал, зробити його зручним для сприймання. Для роботи на цій стадії доповідачеві необхідно вміти аналізувати ситуацію та поведінку аудиторії, пояснювати матеріал та аргументувати викладену думку.

Залежно від типу презентації за цільовим критерієм (інформаційна, спонукальна, переконлива), різняться й методи розгортання презентації: інформаційна презентація послуговується хронологічним, географічним чи просторовим, індуктивним, причинно-наслідковим, дефініційним викладом; спонукальна та переконлива – методами індукції, дедукції, аналогії, причинно-наслідкового зв’язку чи за певною схемою (теорія і практика, обов’язок і вигода, факт і його практичне значення). Здебільшого використовують змішаний тип композиції презентації, за якого презентатор комбінує різні методи викладу матеріалу, що дозволяє зробити структуру основної частини більш оригінальною.

Резюме підсумовує сказане, ущільнює зміст і свідчить про те, що презентація наближається до завершення.

Висновок – вихід з контакту, завершення спілкування. Це не тільки висловлення подяки за увагу, а ще одна фінальна спроба переконати аудиторію, тобто досягти мети презентації. Висновок має бути виразним, коротким й обов’язково оптимістично-мажорним.

Відомо, що промовця слухають більш уважно на початку й наприкінці презентації, це називають “законом краю”. Продумуючи експозицію та висновок, важливо виявити почуття міри, бо занадто яскравий, образний початок зобов’язує витримати цю тональність упродовж усієї презентації.

Презентація не закінчується тоді, коли все викладено, а коли сказано про її завершення. Способи завершення презентації: неочікуване завершення, резюме, жарт, оптимістичний або спонукальний заклик, заклик до дії, комплімент на прощання, висловлення вдячності.