Інженерне обладнання, що призначено для охорони та оборони аеродрому
Інженерне обладнання, що призначено для охорони та оборони аеродрому застосовується з метою захисту сил і засобів, що розташовані на аеродромі авіаційної частини від вогневого впливу противника, а також максимального утруднення наступальних дій противника (нападу НЗФ і РДГ).
Роз’яснювання та дії викладача.
У мирний час, при проведенні загальних заходів щодо інженерного обладнання призначеного для охорони та оборони аеродрому обов’язково район аеродрому (територія авіаційної частини), а також окремі основні елементи аеродрому облаштовуються дротяними або іншими видами загороджень.
Створення оборонних споруд містить: облаштування вогневих позицій, протитанкових та протипіхотних загороджень, засобів зв’язку та сигналізації, підготовку до оборони окремих об’єктів та будівель. Першочергово устатковуються оборонні споруди для прикриття пунктів управління (ПУ) на аеродромі та опорних пунктів наземної оборони.
Позиції наземної оборони обладнуються у фортифікаційному відношенні як споруди відкритого або закритого типу. Крутості окопів і траншей, що відриваються у повний профіль, зміцнюють різноманітними місцевими матеріалами. Споруди закритого типу для ведення вогню вбудовуються у схили висот, крутості ярів і маскуються. Окопи і траншеї наземної оборони з'єднують ходами сполучення з укриттями для особового складу.
Система вогню наземної оборони позиції доповнюється інженерними загородженнями, тобто штучними завадами і спорудами, що встановлюються або влаштовуються на місцевості з метою завдати противнику шкоди та утруднити його просування і маневр. За характером впливу загородження поділяються на вибухові (мінно-вибухові), невибухові та комбіновані. При організації наземної оборони застосовуються як невибухові (головним чином), так і мінно-вибухові загородження. Місця їх розташування вибираються, як правило, з таким розрахунком, щоб усі підступи до загороджень і вони самі прострілювались вогнем кулеметів, автоматів та іншої стрілецької зброї.
За наявності сил і засобів для безпосередньої ППО аеродрому для їх розміщення устатковуються вогневі позиції з урахуванням розміщення системи споруд наземної оборони та об’єктів, що прикриваються від ударів з повітря.
Після чого викладач послідовно (з урахуванням відповідних дій студентів, що навчаються) показує й роз’яснює порядок нанесення на Бланку складових елементів схеми відповідно до визначеного формату Схеми та відповідними умовними позначками (додаток 3) у визначеній послідовності, що надана нижче.
Викладач здійснює відповідний контроль за послідовністю і правильністю дій студентів, що навчаються.
Дії студентів, що навчаються.
Студенти, що навчаються послідовно за роз’яснюваннями та діями викладача наносять на Бланку наступні складові елементи схеми:
дротяні загородження – наносяться навколо основних елементів наземної оборони (КП авбр; ЗКП авбр; варта; склади озброєння, авіаційного технічного майна і паливо-мастильних матеріалів; РСБН; БПРМ і ДПРМ з двох напрямків посадки) відповідними умовними позначками олівцем чорного кольору;
окопи для особового складу – наносяться у визначених елементах наземної оборони (опорних пунктах наземної оборони; сторожових постах (спостережних пунктах (постах)) наземної оборони (№№1…5); обслуг ПЗРК та ін.) відповідними умовними позначками олівцем червоного кольору;
окопи для мобільної (рухомої) військової техніки – наносяться у місцях розташування мобільної (рухомої) військової техніки (БМП, бойові машини ЗРК та ін.) відповідними умовними позначками олівцем червоного кольору;
бліндажі – наносяться поблизу визначених елементів наземної оборони (КСП начальників секторів оборони; варта; склади озброєння, авіаційного технічного майна і паливо-мастильних матеріалів) відповідними умовними позначками олівцем чорного кольору;
сховища для особового складу – наносяться у службово-казарменому і жилому містечках відповідними умовними позначками олівцем чорного кольору;
мінні поля з малопомітними перешкодами – наносяться у визначених районах наземної оборони відповідними умовними позначками олівцем чорного кольору.
3. Основні заходи щодо маскування об’єктів на аеродромі
Маскуванняорганізується та здійснюється з метою підвищення живучості авіаційної частини шляхом приховування від противника розміщення елементів аеродрому, стану бойової готовності та боєздатності сил та засобів, дій підрозділів та тактико-технічних характеристик озброєння та військової техніки, введення противника в оману щодо істинних намірів, характеру та замислу своїх дій.
Маскування об’єктів на аеродромі авіаційної частини проводиться з урахуванням комплексного застосування противником оптико-електронних, радіо і радіотехнічних, радіолокаційних, теплових та інших технічних засобів розвідки.
Маскуванняоб’єктів на аеродромі авіаційної частини від оптико-електронних засобів розвідки здійснюється: використанням маскуючих властивостей місцевості, темного часу доби, а також метеорологічних умов, що обмежують можливості цих засобів; проведенням заходів щодо світломаскування; використанням для маскування техніки і позицій табельних та підручних засобів маскування; фарбуванням техніки під фон місцевості; ретельним маскуванням слідів з'їзду техніки з доріг, слідів роботи газотурбінних двигунів.
Маскування об’єктів на аеродромі авіаційної частини від засобів радіорозвідки забезпечується: дотриманням встановлених режимів роботи радіо, радіорелейних та тропосферних засобів зв'язку; дотриманням правил прихованого управління військами і розміщенням радіопередавачів середньої та великої потужності за межами районів розташування пунктів управління на аеродромі.
Маскування від засобів радіотехнічної розвідки забезпечується обмеженням роботи радіолокаційних засобів.
Маскування об’єктів на аеродромі авіаційної частини від засобів радіолокаційної розвідки здійснюється: використанням маскуючих властивостей місцевості, масок-екранів, імітацією радіолокаційних та демаскуючих ознак на хибних позиціях.
Маскування об’єктів на аеродромі авіаційної частини від засобів теплової розвідки здійснюється: створенням димових та аерозольних завіс, застосуванням екранів для зменшення теплового випромінювання техніки, потужних хибних теплових цілей, атакож використанням маскуючих властивостей місцевості.
Введення противника в оману досягається комплексом заходів з нав'язування противнику хибної уяви про стан та побудову охорони та оборони аеродрому авіаційної частини і способи відбиття його ударів.
Способи введення противника в оману такі:
дезінформація;
демонстративні дії;
імітація в поєднанні із застосуванням невідомих противнику способів і форм ведення бойових дій та нових засобів поразки.
Поряд з проведенням загальних заходів на аеродромі авіаційної частини слід передбачити створення хибних позицій, пунктів управління, вузлів зв'язку, інших об'єктів, а також імітацію їх життєдіяльності, деформацію (навмисно викривлену конфігурацію) військової техніки та об'єктів, легендування дійсного характеру дій об'єктів, радіолокаційне викривлення та аерозольне маскування місцевості у районі аеродрому. Найважливіше значення має проведення демонстративних і відволікаючих дій, імітація перебазування авіаційної частини (підрозділів) на інші аеродроми з наступним прихованим виводом її (їх) на оперативні аеродроми.
Організація маскування об’єктів на аеродромі авіаційної частини включає:
планування заходів щодо маскування;
постановка завдань виконавцям;
підготовка виділених сил та засобів до виконання поставлених завдань;
організація взаємодії щодо маскування;
організація та здійснення контролю за підготовкою та проведенням заходів щодо маскування.
У заключній частини викладач підводить підсумки практичного заняття з оголошенням результатів оцінювання студентів, відповідає на запитання студентів, надає завдання на самостійну роботу та оголошує тему наступного заняття.
Розробив:
Методична розробка обговорена і схвалена на засіданні кафедри №803,
протокол від . .20 р. № .